Столиця. Банкова стає на шлях Януковича?

Cитуація мер Києва vs. президент – не нова. Однак це не той випадок, коли мер-господарник Олександр Омельченко зміг домовитися навіть з всесильним Леонідом Кучмою (він міг би, мабуть, домовитись і з чортом). Це й не той випадок, коли меру-в-астралі Льоні-Космосу вже ніяк не можливо було домовитися із всесильним Віктором Януковичем. У даному випадку мер Кличко проявив характер й лягати на ринг через якісь договорняки не збирається. Тут ми дійсно маємо й замах на засадничі основи місцевого самоврядування, й брутальне нехтування законом та демократичними традиціями.

Посилання команди президента Володимира Зеленського на Конституцію України та закони виглядає аргументованим лише при поверхневому розгляді й не витримує критики при більш детальному аналізі.

По-перше, у відомому листі Андрія Богдана є посилання на закон «Про місцеві державні адміністрації», за яким голови місцевих державних адміністрацій призначаються на «строк повноважень Президента України». Однак в Конституції нема жодного слова про «строк повноважень»! У ст. 118 написано лише таке: «Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України». Отже, законодавець довільно розширив цю норму Конституції й буквальне її розуміння призводить до того, що голови місцевих держадміністрацій стають «незамінними» – звільнити їх з посад поки йде президентська каденція – неможливо! Це просто суперечить здоровому глузду, який лежить в основі законодавства. У даному випадку бачимо вульгарне розуміння, а точніше  повне нерозуміння правових норм юристами президента.

По-друге, насправді в законі «Про місцеві державні адміністрації» є окрема норма, яка регламентує порядок усунення з посад голів держадміністрацій при обранні нового президента: «У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій» (ч. 4 ст. 9). Тому усі попередні звільнення голів держадміністрацій, без призначення нових, просто – незаконні.

По-третє, у нашому випадку звернення голови канцелярії чи офісу, нехай і президента, до міністра Кабінету міністрів виглядають доволі некоректно й ось чому. Закон «Про місцеві держадмінстрації» дає вичерпний перелік випадків, за якими може йти звільнення голів держадміністрацій:

«Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі:

1. прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації;
2. подання Прем’єр-міністра України;
3. висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради;
4. з інших підстав, передбачених цим та іншими законами України;
5. з ініціативи Президента України» (ч. 2 ст. 9).

У цьому переліку лише п. 5 може відповідати коректній процедурі звільнення, тобто не канцелярист президента, а особисто президент має звертатися до прем’єр-міністра для ухвалення рішення уряду. Однак, це для випадку, що лише теоретично мав би місце, якби в законі не була прописана процедура звільнення при появі нового президента.

По-четверте, за законом «Про місцеві адміністрації» повноваження голови КМДА Віталія Кличка припиняються лише після призначення нового голови, а в Києві, за рішенням Конституційного суду України від 25 грудня 2003 р. № 21-рп/2003, їм може бути призначений лише… київський міський голова. Нині це Віталій Кличко.

Коло замкнулося.

Олександр Сергієнко, «Інститут міста», спеціально для «Главкома»