Наталія Сокирчук Журналістка

Уявний локдаун. Як українська влада умила руки

Кабінет міністрів своєю постановою від 22 березня зобов’язав мешканців «червоних зон» носити мас
фото: unian

Дедалі більше громадян шле Кабмін на чолі зі Шмигалем у відомому напрямку...

У мене є пропозиція до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. А давайте в рамках протиепідемічних заходів ми дозволимо виходити на вулицю людям із прізвищами, що починаються з голосних літер, у парні числа, а тим, у кого з приголосних – у непарні? Чи по понеділках нехай по дорогах їздять автівки корейського виробництва, по вівторках – японського, а по середах – вітчизняного?

Ці пропозиції дуже вписуються у концепцію боротьби уряду із поширенням коронавірусу. Кабінет міністрів своєю постановою від 22 березня зобов’язав мешканців «червоних зон» носити маски у парках, на вулицях тощо. Ближче до вечора 24 березня з’ясувалося: все так, але не так. Бо МОЗ роз’яснило цю постанову місцевій владі, місцева влада – населенню: вимога стосується лише тих місць, де немає можливості дотримуватися соціальної дистанції в півтора метра. Чудовий приклад комунікації уряду з громадянами. Чудовий приклад того, щоб щось таке ухвалити, що ніхто не буде виконувати.

Те саме можна сказати і щодо контролю тих охоронців, які стоять із термометром на вході до будь-якого магазину. У кращому випадку відпрацьованим жестом вони підносять агрегат без батарейки до руки у рукавичці, у гіршому – навіть очей не підводять на відвідувачів.

Дедалі більше громадян шле Кабмін на чолі зі Шмигалем у відомому напрямку. І навіть не тому, що їхні постанови мають суто фантазійно-рекомендаційний характер і їхнє виконання ніким не контролюється, а тому, що вони абсолютно позбавлені послідовності і натяку на логіку. У парку (який згадується у постанові, але в якому важко уявити місце, де люди не можуть розійтися на 1,5 метри) з дитиною потрібно гуляти в масках, а на наступний день вести дитину у молодшу школу чи садочок, де вона разом з 15-30 однокласниками чи одногрупниками сидітиме без маски у закритому кабінеті. До відома Шмигаля, з новим (британським) штамом коронавірусу дітей шпиталізують. Раптом не чув.

І, до речі, купити можна у ТЦ будь-що. Схема проста: проходити повз вітрини закритих магазинів, придивляєтеся собі обновку, потім телефонуєте адміністратору ТЦ, цікавитеся контактами продавця конкретного магазину, тихенько приходите у той-таки ТЦ у призначений час, приміряєте, обираєте, і вуаля – за кілька днів уже кладете обновку на полицю своєї шафи. Не знали?

Ухвалити можна будь-яку постанову про будь-що. Треба ж урядовцям щось підписувати.

Європейські країни, де ситуація значно краща, де по-людськи відбувається вакцинація, тижнями сидять в умовах суворих карантинів і не смикаються. На прес-конференції, приуроченої до року при владі Кабміну Шмигаля, журналісти ставити питання прем’єру: чи слід чекати нового локдауну? «Мені б цього дуже не хотілось», - кілька разів повторив той. І досі не хочеться. Сваритися з фоперами не хочеться, брати відповідальність не хочеться – таке вже крісло зручне, що навіть думати про те, щоб звільнити його, не хочеться.

Оце «не хочеться» страшенно характерне для веселої компанії з трикутника Банкова – Кабмін – Верховна Рада. У шановних спостерігається «синдром студента на сесії». Поясню. У багатьох студентів за пару днів до іспиту прокидається шалена любов до затишку. На заваді тому, щоб сісти за підручники, стає купа справ: треба ж і пропилососити, і занести туфлі у ремонт, і повитирати пилюку на верхніх полицях… А час для навчання якось відсувається на тлі псевдоважливих речей. Отак і цей «Бермудський трикутник»: терміново збирається, щоб сказати «ай-ай-ай» протестувальникам з балончиками фарби, всаджує причесану Мендель перед камерою, береться за цикл шоу «Україна 30»… А коли ж рятувати життя людей? Не до цього.

У кінці січня «Главком» надсилав запит у МОЗ. Серед іншого, ми цікавилися: чи радиться керівництво МОЗ щодо своїх антиковідних тєлодвіженій із фахівцями-епідеміологами. У відповідь нас запевнили, що звісно радиться, аякже, «залучаємо кращих фахівців напряму в Україні» і «це, перш за все, Ольга Голубовська» - відомий інфекціоніст.

Про що радяться – невідомо. Може, просто не чують один одного. Пані Ольга ще 28 лютого публічно заявила про зміну клініки Covid-19, серед іншого:

  • частка молодих людей 30 + з важким перебігом захворювання помітно зросла;
  • почастішали випадки загострення процесу в гострому періоді, що завжди ускладнює важкість перебігу і погіршує прогноз;
  • резистентність до традиційних методів лікування.

Резистентність – це стійкість. Тобто традиційні методи лікування просто перестали спрацьовувати. Що робить МОЗ? Мовчить. Через місяць, 23 березня (!!!), Степанов каже: так, необхідно терміново переглянути протоколи лікування.

19 березня та сама Голубовська заявила, що вважає ситуацію з захворюваністю на Covid-19 в Україні критичною і наполягає на введенні локдауну по усій країні. Пане Шмигалю, по всій країні! Пане Степанов, який радиться, по всій країні!! Не чуєте?

У мене немає ілюзій, що коли країна втратить десятки тисяч громадян, яким не вистачило кисню, чиї серця, нирки чи печінки не витримали удару коронавірусу, винуваті не понесуть відповідальності.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: