Конституція на нарах, або У Луки ще є власна гра?

Зустріч Лукашенка з опозицією безпосередньо у СІЗО, куди її дбайливо перед тим було пересаджено, – це щось, як кажуть, окреме, поза межею. Що й не кажи – уміє Лука креативно здивувати! Питань, звісно, одразу виникає купа.

Скажімо, таке: «свіжо»-ув’язнена опозиція там була далеко не вся. Наприклад, Марії Колесникової, чия зірка зійшла на тлі протестів після 9 серпня, не було. Чому?

Але справа не в тому теж. Надто круто сюжет закручений – що далі? Хотілося б звісно, щоби Лука і нинішні його візаві- «сидільці» помінялися місцями. Але це навряд… Не з білоруським щастям. Тоді що, Конституційну комісію теж до СІЗО запроторять? І вони там на нарах надихнуться – і як напишуть такий основний закон, щоб і вашим, і нашим щастя було і постлукашенківська демократія… Але не буває так. Може, тому і Колесникової там не було видно. Може, тому й Тихановській вдалося вперше за майже півроку з чоловіком по телефону поговорити…
Втім, здається мені, що про одну обставину цієї справи можна щось стверджувати більш менш обґрунтовано. Як це, про щось, крім беззастережної капітуляції, говорити з опозицією, навіть посадженою на нари? Це явно не вписується в путінську «оперу». Тож навіть такий от фарс Кремлю точно не сподобається. Але з іншого боку, треба шукати вихід…

У Луки залишилися якісь шанси на власну гру?