Мінські угоди не «скам’яніли» - Ангела Меркель підказує Україні вихід

Так і живемо сьогодні - під обвалом «букафф» про 9 грудня у Парижі. Ну, це нічого, це природньо. Тепер важливо з під цієї лавини видобувати крихти інформації про те, що ж там було насправді. Як на мене, заява Ангели Меркель про Мінські угоди, які не закам’яніли і їх можна посунути - це як раз те. Ці слова не могли вилетіти у досвідченої переговорниці просто так, про це явно йшлося в зачиненій кімнаті, під час непублічної частини саміту…

Факт - дуже важливий для України. Мінські угоди підписані більше 5-ти років війни тому. Тисячі полеглих, десятки тисяч скалічених, сотні тисяч знедолених, мільйони біженців, вщент зруйнований регіон, який забезпечував третину українського ВВП… Як можна зараз просто виконувати те, що – так, було прийнято під тиском, але до всього цього? Тоді й треба було «виконувати Мінські угоди»! А Росія замість цього лише розкручувала сильніше маховик агресивної війни. Тож тепер – звиняйте…

Але це не все. За сказане канцлером Німеччини і треба тепер зачепитися Україні, наполягати на адаптації Мінських угод до умов сьогодення, формулювати конкретні варіанти, пропонувати розрахунки. Здається, саме на цьому шляху нам, якщо й не перемога близька світить, то принаймні він є логічний, уже підтриманий союзником, а тому - цілком реальний. А там – подивимось…

А спільне «паризьке комюніке» – воно складено у руслі обох попередніх «Мінськів». Тобто реалізація кожного з його пунктів залежить від інтерпретації сторонами якихось інших умов, що залишилися за рамками цього папірця і за якими ніколи не було згоди. Як, наприклад, те ж питання черговості: що, мовляв, має йти попереду - безпека чи політика?

Президент Зеленський, підводячи підсумок його довгоочікуваній зустрічі з Путіним, сказав, що вона завершилася внічию. А той очевидний внутрішній конфлікт взаємного нерозуміння між українською владою і активною частиною суспільства, який супроводжував нас увесь цей час, коли спочатку у Путіна випрошували згоду на 9 грудня, а потім до нього готувалися - він чим завершився? Вранці, 10 грудня, Рух опору капітуляції визнав, що «червоні лінії» в Парижі не було перейдено і «Варту на Банковій» згорнули, пообіцявши і надалі прискіпливо стежити за ситуацією. Тож і тут – нічия. Це, мабуть, один з найоптимістичніших наслідків Паризького саміту і – точно – найкращий, наразі, підсумок для держави. Бо якби переміг хтось із них – програла б Україна.