рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Вже незабаром Україна і світ дізнаються подробиці «оманських канікул»

    • Сергій Тихий

      Журналіст

    • Розсилка
    Історія з дивним візитом-відпочинком нашого президента стає прозорою та очевидною, як відео атаки іранських зенітників по українському лайнеру - Вже незабаром Україна і світ дізнаються подробиці «оманських канікул»
    Історія з дивним візитом-відпочинком нашого президента стає прозорою та очевидною, як відео атаки іранських зенітників по українському лайнеру

    Зе з командою не позаздриш. А Україні?

    Дві найперші новини ранку 11 січня. Вони пов’язані – для світу регіоном Близького Сходу, а для України – ледве не усім нинішнім порядком денним і намертво. Іран визнав, що ненавмисно збив український літак, а в Омані помер султан – Кабус бен Саід Аль Саід.

    Тегеран довго не впирався і визнав очевидне: причина трагедії – людський фактор. Винуватці будуть покарані. От в тому, що таки будуть покарані і жорстоко – можна не сумніватися. Так у них, на Сході, прийнято. А от чи це будуть реальні винуватці, або всі винуватці – велике питання. І це теж традиція.

    Президент цього разу уже гуму не тягнув, а відреагував у Твіттері ледве не з ліжка. На перший погляд, використати трагедію в своїх інтересах, аби уникнути відповідальності за убивство рейсу МН-17 у Росії не вийде. Але Україні, крім компенсації і «повного визнання», треба обов’язково забезпечити юридичний фронт справи.

    Печальна новина з Оману спонукає до співчуття не лише народові султанату, який втратив свого монарха, але й керівництву України. Адже історія з дивним візитом-відпочинком нашого президента стає прозорою та очевидною, як відео атаки іранських зенітників по українському лайнеру помножені на фото з американських розвідувальних супутників. Новина про те, що Кабус бен Саід Аль Саід при смерті з’явилася буквально за кілька днів до того, як пан Зеленський подався з сім’єю в султанат. Офіційного наступника у султана не було, ним мав стати хтось з членів правлячої сім’ї. І тут все ясно: зміна абсолютного монарха, який правив аж 50 років, – це ревізія всієї правлячої верхівки, тож «зацікавленим особам» треба було забезпечити гарантії тяглости стосунків. Неофіційних (скажем так) – в першу чергу. Ви спитаєте: при чому тут рівень президента України? А хто його знає! Це окреме питання. Але навряд чи воно довго залишатиметься без відповіді.

    Отут і починаються для української влади основні проблеми та незручності. Через катастрофу українського лайнера та кончину султана, всі залаштункові «стрєлки» і «мєждусобойчікі» - з оманським «міністром не міністром», з «московським десантом на літаку Медведчука», з 15-ти годинною затримкою «термінового повернення президента в Україну» - все це уже ніби розкладене під потужними прожекторами прискіпливої уваги: розвідувальної, дипломатичної, медійної, суспільної… І це все ключові країни світу!

    Запасатися поп-корном не закликаю, бо йдеться про долю України. Але в ключових країнах світу дехто точно його закуповує. Зе з командою не позаздриш. А Україні?

    Джерело: Блог Сергія Тихого

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Богдан Данилишин
    Богдан Данилишин

    Академік НАН України

    Сергій Тихий
    Сергій Тихий

    Журналіст

    Андрій Піонтковський
    Андрій Піонтковський

    Публіцист, політолог

    Ігор Луценко
    Ігор Луценко

    Народний депутат 8 скликання

    Михайло Гончар
    Михайло Гончар

    Президент «Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ