Любомир жив у мирі

Ще два місяці тому, 2 квітня, коли ми тут урочисто святкували сорокалітній ювілей архієрейської хіротонії Блаженнішого Любомира, він звернувся до всіх нас такими словами: «Прошу вас: моліться! Моліться за нашу Церкву, щоб вона розвивалася, щоб вона славила Господа Бога і служила українському народові». У ці скорботні дні виконаймо цей духовний заповіт нашого батька. Молімося за вічний спочинок його душі, за дар Святого Духа для нашої Церкви і нашого народу за його святими молитвами. Сьогодні від усіх нас Блаженніший Любомир потребує молитви. Тому Українська Церква – як в країні, так і на поселеннях – сьогодні просить у Бога: «Зі святими упокой, Христе, душу вірного слуги Твого, де немає ні зітхання, ні болю, але життя безконечне».

***

Господь Бог дарував мені можливість знати Блаженнішого Любомира давно. Пригадую, як у 1993 році він разом із монахами студитами переселився з монастиря біля Рима до Львова. Тоді він був духівником семінарії, а я – молодим, щойно висвяченим дияконом. У той час я мав одну духовну дилему: не знав, як вчинити, тому прийшов до нього по пораду. Блаженніший Любомир поглянув на мене і з притаманним йому гумором сказав: «Брате, та ви – дурний». І тоді він пояснив мені правду. Мені стало так спокійно, мирно. Любомир жив у мирі. Він любив мир, щедро його дарував і так само спокійно, у мирі, упокоївся в Бозі.

***

У всіх нас іще бринять його слова, які він сказав мільйонному людові, зібраному на Майдані. Ми тоді справді усі враз відкрили себе як гідних людей. Однак і боялися. Він тоді мирним і впевненим голосом сказав до всіх нас: «Не бійтеся». Перед нами постало тоді й багато викликів: Герої Небесної сотні, війна на сході. У таких обставинах люди завжди бояться. Але його слова «не бійтеся» були наче світлом. Я думаю, що мільйони, не боячись ішли, ідуть і йтимуть далі дорогою до гідності, яку показує Блаженніший Любомир. Він так багато разів повторював своє кредо – бути людиною. Гадаю, для всіх нас, віруючих і невіруючих, християн різних конфесій, він навіки залишиться батьком і вчителем, мудрість якого супроводжуватиме все наше життя.

***

Блаженніший Любомир був праведною людиною. Я мав нагоду співпрацювати з ним у різних якостях: спершу як його особистий секретар у Львові, пізніше – як його наступник, ще три роки прожив із ним у Княжичах. Думаю, усі ті, хто спілкувався з ним, особливо в останні роки його життя, бачили, що через нього просто сяє краса святості… Ми відчуваємо, що Блаженніший Любомир є в Бога. А в Царство Небесне несвятих не приймають. Ми сьогодні супроводжуємо його своїми молитвами і переконані, що покійний владика, відходячи зі свого земного життя, предстоїть перед престолом Усевишнього в Небесному Царстві, тому стає щоразу ближчим до кожного з нас.

***

Я зустрівся з Блаженнішим Любомиром уже після Виборчого синоду. Бо перед тим ні він, ні я не знав, хто буде його наступником. І от після цього Синоду ми вночі приїхали до Княжичів, до його резиденції. Блаженніший Любомир особисто в дверях мене зустрів і по-батьківськи обійняв. Цей жест сказав усе…