Як розпізнати фейкову сторінку ЗСУ, яка насправді поширює російські наративи

Жодна країна не розпочинає війну задля покращення життя переможених нею громадян. Це потрібно завжди пам’ятати.

В сучасній війні широко використовуються різні технології, способи, методи інформаційної боротьби, зокрема, дезінформація, маніпуляція, пропаганда тощо.

Необхідні навички, які мають розвивати в собі українці, щоб врятуватися від гачків ворожої дезінформації:

• критичне мислення;
• вміння використовувати власний життєвий досвід;
• вміння відключати емоції, сприймаючи інформацію.

Приміром, якщо ви заходите на незнайому сторінку, яка асоціює себе зі Збройними Силами України і в той же час періодично розміщує негативну інформацію про командування Збройних Сил, то банальний життєвий досвід вкаже на це протиріччя.

На офіційній сторінці військової частини, командування, Збройних Сил тощо вся негативна інформація: виявлені недоліки, порушення, факти корупції – обов’язково надаються від конкретної офіційної особи – керівника або профільного заступника. При цьому, кількість негативної інформації буде менше 1%, в порівнянні з позитивною інформацією. Вочевидь, що в жодному разі, на офіційних сторінках не буде інформації, яка дискредитує воєнно-політичне та військове керівництво, політику держави, союзників і партнерів.

Зрозуміти чи перед вами не підставний Telegram-канал, який видає себе за канал частини ЗСУ, можна звернувши увагу на такі аспекти:

• чи не працює канал на те, щоб підірвати довіру бійців та їх родичів до керівництва військової частини чи влади в цілому;
• чи не намагається канал виставити бійців жертвами, яких «кинуло» їх «бездарне» командування;
• чи не генерує канал ненависть;
• варто передивитися попередні пости: чи не поширював цей канал на початку війни інформацію, яка деморалізувала б суспільство та чи не підштовхував він своїх читачів до висновку, що в спротиві немає сенсу.

В допомогу до життєвого досвіду та розвитку критичного мислення буде обізнаність в основних фактчекингових методах:

• перевірка дати створення сторінки або публікації та порівняння з подіями, які на цій сторінці описуються;
• перевірка авторів та джерел походження інформації. Без офіційних посилань на авторитетних спікерів, з великою долею ймовірності ви маєте справу з фейковою сторінкою, а отже фейковими матеріалами;
• у спілкуванні в будинкових чатах, завжди цікавтесь в того, хто «закидає» тривожну інформацію: про можливі обстріли або неминучий наступ ворога джерело цієї інформації;
• чи є зв’язок між матеріалами з офіційних довірених джерел з тим, що публікують сумнівні ресурси;
• ексклюзивність та актуальність мультимедійних (фото, аудіо, відео) матеріалів.

Дезінформаційні матеріали містять мінімальну кількість фактів (або не містять їх взагалі), які можна перевірити. Це ж стосується і чисельних показників, які можна порівняти з попередніми. Натомість емоційна складова таких матеріалів є гіпертрофованою.

Поширення страху та невпевненості – один з прийомів ворожої пропаганди. Приміром, існує важливе правило: події в реальному світі відбуваються швидше, ніж інформація про них з’являється в інформаційному просторі. Неможливо почати наступ, не створивши для нього перевагу, не сформувавши ударних угруповань тощо. Але, можна місяцями розповідати про цей наступ в інформаційному просторі, лякаючи ворога і підбадьорюючи своїх.

Останні тижні ми фіксуємо масштабне російське ІПСО – різке збільшення в інфопросторі кількості ворожих інформаційних матеріалів, що спрямовані на зрив мобілізації. Це різного роду «поради» як уникнути мобілізації, матеріали з суттєвим перебільшенням втрат наших військ, негативні матеріали щодо самої мобілізації, роботи ТЦК та СП, попередження про відсутню або недостатню підготовку тощо.

Варто додати, що найбільш поширеним способом впливу на родичів українських військових, яким не нехтують російсьські спецслужби – це пропозиція знайти рідних, які довгий час не виходили на зв’язок. Погоджуючись на таку пропозицію, родичі українських військових часто здають не тільки інформацію про військових, але й власні персональні дані, які можуть бути використані ворогом, як завгодно. Крім того, з «спійманих на гачок» родичів часто роблять «корисних ідіотів», які можуть поширювати гасла ворожої пропаганди, посилювати негативні настрої, втягувати в співпрацю з ворожими спецслужбами інших людей.

Загалом, воєнна пропаганда базується на дуже простому правилі: «все, що стосується власних дій, має висвітлюватись як правильне та позитивне; все, що стосується дій ворога – як хибне та негативне».

Протиборчі сторони завжди намагаються повністю контролювати власний інформаційний простір та впливати на інформаційний простір противника.

В той же час війна, як і будь-яке кризове явище, породжує масу різного роду «експертів», які, коментуючи перебіг та результати бойових дій, формулюючи власні прогнози, намагаються створити собі «ім’я», підвищити власний імідж тощо, інколи жертвуючи, при цьому, об’єктивністю і неупередженістю. Натомість, справжні експерти, які ніколи не поступаються своєю репутацією, можуть розповідати про справжній стан справ, навіть, якщо він є негативним або загрозливим.

На жаль, звичайні люди, висловлюючи своє ставлення до актуальної суспільно важливої інформації, можуть виконувати роль «корисних ідіотів» – дублюючи та поширюючи упереджені думки або цитучи некомпетентних експертів та лідерів громадської думки. Це відбувається внаслідок емоційного сприйняття інформації та власної необізнаності – повторення думок, поширених в її оточенні.

Тому проста порада: орієнтуйтесь тільки на офіційні джерела інформації та спікерів, вірте в Бога, в Україну, в самих себе і в Збройні Сили України!