У Путіна є два сценарії розв'язання українського питання

Головне управління розвідки Міноборони України не виключило, що Росія може почати масовану атаку на Україну, а помічник голови Офісу Президента Андрія Богдана, Іван Апаршин, заявив, що в цьому випадку по об'єктах в нашій країні спочатку буде завдано авіаційного та ракетного удару, а потім почнеться сухопутна операція. 

Суміжна держава почала створювати у наших кордонів угруповання військ перед початком анексії Криму та розв'язуванням гібридної війни на Донбасі. Група «Інформаційний спротив» фактично з перших днів відстежувала переміщення російських військ біля наших кордонів, їхню чисельність та укомплектованість. За п'ять років агресору вдалося наростити це угруповання, значно збільшити кількість військової техніки, в тому числі, літаків і вертольотів, а також розгорнути в безпосередній близькості від наших кордонів кілька ударних з'єднань.

Якщо говорити про можливу «велику» війну з Україною, варто згадати липень-серпень 2014 року, коли російська армія вторглася на нашу територію. Пряма військова агресія була обумовлена фактичним розгромом ВСУ терористичних організацій «Л/ДНР», які на той момент вже були відрізані один від одного та від шляхів матеріальних поставок. «Російську весну» врятували ЗС РФ. І скупчення російських військ у наших кордонів, швидше за все, є елементом психологічного тиску - звичайне брязкання зброєю, щоб не дозволити українській армії звільнити окуповані території.

Чи наважиться Путін на «велику війну»? Ще те питання. По-перше, на сьогоднішній день, незважаючи на те, що з рішенням «українського питання» в Кремлі підгорає, там тверезо розцінюють високі шанси на реалізацію власного сценарію зі зняттям санкцій, визнанням анексії Криму та поверненням ОРДЛО до складу України на умовах Москви, виключно дипломатичним шляхом. Паралельно розхитуючи гібридними інструментами ситуацію всередині нашої країни. Результати останніх виборів хоч і не дали ідеального результату зі створенням великої прокремлівської політсили, але показали ефективність роботи пропаганди - активізацію проросійського прошарку суспільства, радикалізацію так званої проєвропейської частини населення, що може бути використано для створення осередків громадянської непокори, тощо.

По-друге, з оглядкою, знову ж таки, на підгоряння з «українським питанням» та різким падінням рейтингу Путіна в РФ, йому може знадобитися маленька переможна війна. Вся територія України їм не потрібна. Питання не в тому, як її захопити, а на які кошти утримувати та якими силами контролювати. Це найболючіше питання агресора. Але маленька переможна війна може зробити жертву агресії більш поступливою, а росіянам вселити віру в великого полководця. В даному випадку більш ідеального плацдарму, ніж мілітаризована ОРДЛО, немає. Плюс, невелике «плече підскоку» для посилення та підкріплення ударного кулака через українсько-російський кордон, де вже зосереджена достатня кількість російських військ.

Ми вже добре відчули на власному досвіді, що від нашого неадекватного північного сусіда можна чекати будь-чого. Тому, жоден з перерахованих сценаріїв не можна скидати з рахунків. А навпаки, готуватися до можливої відсічі, починаючи з найперших етапів. Повторюся, якщо противник знатиме, що ми готові йому протистояти, то бажання проводити якісь активні дії у нього різко пропадає.