Два сценарії Путіна щодо впливу на вибори в Україні

На сьогодні в якості основного варіанту «остаточного вирішення українського питання» в кремлівських кабінетах бачать втручання або висловлюючись коректніше, вплив на українські вибори за так званим «молдовським сценарієм».

Його суть полягає в нав'язуванні Україні плану «федералізації», який до 2014 року активно просувався «Українським вибором» кума Путіна - Віктора Медведчука. Він пов'язаний з насиченням політичної арени України (особливо парламенту) політиками, які підтримують ідею автономії Донбасу в складі України з подальшою її федералізацією. Довгостроковий план, черговим етапом якого стануть місцеві вибори в 2020 році, передбачає поглиблення розколів усередині нашого суспільства за рахунок «параду автономій», а в перспективі повинен призвести до втрати суверенітету або територій. Наприклад, у вигляді «сухопутного коридору» до Криму.

Першочергові цілі РФ не змінюються досить давно, тому їх доволі просто описати: це оновлення українських політичних процесів у вигідному для Москви форматі, а також інтеграція в українську політику російських маріонеток із розширеними повноваженнями.

Крім того, їх поточне завдання полягає в послабленні державності нашої країни за рахунок нівелювання її зовнішньополітичних зусиль, розвалу сектора оборони та безпеки. Це повинно привести до відмови стратегічних партнерів від України, від її підтримки в протистоянні з РФ.

Більш «далекі» цілі - дезінтеграція проєвропейського політичного блоку України з паралельним послабленням інституту влади з кінцевим підсумком - «вихід» на прямі переговори з так званими «ДНР/ЛНР». В цілому, ідея зрозуміла - переконати світ, що біле це чорне або іншими словами, змусити вірити в московську казку про те, що «в Україні громадянська війна, а РФ до цього не має ніякого відношення». Це прямий шлях до зняття санкцій, які боляче б'ють по російській економіці.

Так, склалося, що реалізацією даного сценарію займаються дві групи впливу з Кремля - Віктора Медведчука і Владислава Суркова, які фактично заважають одна одній. Швидше за все, це призведе до того, що «Болівар не витримає двох». У жорсткій конкуренції між ними поки з великим відривом виграє Віктор Медведчук, який, серед іншого, має «карт-бланш» і значну фінансову підтримку Кремля.

Варто зазначити, що кум Путіна, як би це не здавалося парадоксальним, в своїй роботі в основному використовує напрацювання конкуруючого, «сурковського» табору, а їхня суть полягає в наступному.

По-перше, просування і прохід до парламенту проросійської політсили за допомогою будь-яких можливих схем за явної підтримки Кремля. В даному випадку це «Опозиційна платформа - За життя». З цією метою Віктору Медведчуку створюється імідж «миротворця», проводяться «PR-переговори» про постачання російського газу в Україну, що має знизити його ціну для споживачів (цілковита дурниця, але частина виборців повірить). Звільняються хоч і «дивні», але полонені, знімається фільм Олівера Стоуна «Відкриваючи Україну» (кум Медведчука Володимир Путін вже його постійний клієнт). Крім того, є дані про жорстку, на межі фолу, «роботу» на мажоритарних округах особливо на Сході України.

По-друге, тотальна скупка засобів масової інформації з основною метою - реалізація в Україні «тотального впливу на маси» - методу, який відмінно зарекомендував себе в Росії. Віктор Медведчук прямо або побічно володіє або має абсолютне вплив на стратегічну редакційну політику каналів «112-Україна», NewsOne, Zik, а тепер і Інтера, які б спростування щоло його перепродажу не опубліковувалися. Інтернет-пул, який тиражує кремлівської ОПЗЖ рекламувати не будемо, він відомий всім;

Суть таких дій проста: людина повинна отримувати інформацію в обсягах, які не дозволяють їй критично осмислювати ситуацію. Саме тому Скабеева, Соловйов і їм подібні перейшли на фактично цілодобовий режим роботи з доведення до росіян кремлівських «наративів» і «забивання» їм в голови штампів формату «скрізь фашисти». Причому, потік новин повинен бути всебічно-нескінченним, а градус напруги постійно підвищуватися. В цьому ми переконаємося в тиждень, який залишився до виборів.

По-третє, створення в українському суспільстві атмосфери «тривожності» використовуючи всілякі провокації, розпалюючи сепаратизм, просуваючи питання декомунізації, релігії, мови. Кінцева мета цієї телекартинки - доведення хоча б частини населення України до стану неврозу в якому людина легко піддається кремлівським маніпуляціям.

Найнеприємніше в цій ситуації - це той випадок, якщо «молдавський сценарій» в Україні не спрацює. Тоді Кремль застосує другий сценарій - «стратегію хаотизации» ситуації в Україні. Із завданням «максимум» - спровокувати масове громадянське протистояння в Україні ( «війна всіх проти всіх», чого їм вдалося добитися в Сирії і який прямо зараз реалізовується в Грузії). А це може стати приводом для вторгнення «російських миротворців» для запобігання кровопролиття і фактичної окупації країни росіянами.

Планомірне тиск на психіку громадян, з метою «зірвати кришку чайника» вже відбувається. Причому одночасно в Україні та в Грузії. Наприклад, в Україні обстріляли з гранатомета канал 112. Ніхто не постраждав, збиток мінімальний, але так завжди і відбувається при постановочних обстрілах і підпалах «українськими радикалами», призначених для картинки на російському телебаченні. Провернувши такі справи «чужими руками», легко розганяти хвилю в ЗМІ про «звірства фашистів і бандерівців» в Україні.