Нинішня Росія скотилася у сталінські часи

Спроби розібратися, що відбувається у російському суспільстві (тьху), привели мене до картини, яку я сам не застав, бо жив у вже відносно вегетаріанські брежнєвські часи. Тоді були всі формальні ознаки радянського тоталітаризму, але вже була подвійна мораль та подвійна правда, одна на публічних зібраннях, інша на приватних кухнях.

Нинішня Росія нагадує скоріше сталінські часи, яких я, звісно, сам не бачив. Коли недостатньо вже пасивної згоди з режимом, а потрібна активна згода – щира згода ідіота чи нещира згода боягуза. (Північна Корея зайшла далі – там можна постраждати навіть за правильну емоцію, але зображену недостатньо сильно та правдиво.)

Але ж стривайте. Сталінськими часами рулив страх. Сьогодні в РФ можна отримати автозак і тортури у відділку за активний спротив, але за пасивну згоду не карають. Активна згода замість пасивної згоди – це вибір не під тиском страху. Це вибір під тиском прагнення особистого комфорту. Соціальний договір такий: тобі скромний нафтогазовий добробут, а від тебе повторення немудрих наративів «правильної лінії партії». Вибір не між життям і мовчазним нейтралітетом, як було колись (і то чимало людей обирало мовчазний нейтралітет замість життя), а між скромним нафтогазовим добробутом і мовчазним нейтралітетом. Не знаю, чи вдалося мені передати вам цю різницю.

Правда, для нас це добре, бо коли скромний нафтогазовий добробут зникне (за лічені тижні), то виявиться, що соціальний договір порушений. Доведеться спускатися нижче і вдаватися до прямого залякування на кшталт класичного сталінізму.

Авторитаризм – страшна штука, бо нищить душі людей. До речі, і тіла також, якщо подивитися на цифри ефективності Збройних сил України.

Але авторитаризм приречений, бо не терпить правди. Ніхто не каже правду авторитарному лідеру, бо він винагороджує тих, хто каже приємні для нього речі, й карає за неприємні. А для ефективного управління потрібна лише правда.

Я щиро сподіваюся, що нинішня війна настільки переконливо продемонструє українцям ницість авторитаризму та силу горизонтальної мережі вільних людей, що з очей всіх колишніх вітчизяних прихильників авторитаризму спаде полуда, раз і назавжди. Наша недолуга й недобудована дерев'яна демократія переконливо трощить залізний авторитаризм, який навіть не здатен усвідомити, що відбувається, бо не має ні розуму, ні серця, а «вместо сердца пламенный мотор» на поганій солярці.