Пік могутності Путіна пройдено. Що далі?

Пік могутності Путіна пройдено. Тепер питання тільки у темпах падіння.

Вибори 17.03 – це вершина могутності Путіна. Далі система розпочне процес саморуйнації.

Питання тільки у тому, як довго цей процес триватиме (більш детально про все це буде представлено на початку квітня у новому дослідженні, а зараз просто кілька коротких тез).

•1•

Відтепер головна ідея Путіна, а відтак і Росії – це не Україна, не рядок в історії і навіть не переписування історії. Головна ідея Путіна – правити якомога довше у статусі імператора і померти своєю смертю у своєму кріслі. Саме цій ідеї тепер підпорядковується все. Перемоги над Америкою, Росія, як третій полюс – це все тепер другорядні, підпорядковані речі. І тепер, коли ми будемо аналізувати все, що робиться у Кремлі – ми маємо розглядати саме через зміну цієї парадигми.

•2•

Система управління, побудована, як корпорація, що тримається на конкуренції різних веж Кремля починає трансформуватися прискореними темпами. Фактично, без перехідного періоду система входить в період «нерандроповшини». І тут маємо вже не вежі Кремлі, а політсиндикат приблизно 15-20 обраних людей, які стають становим хребтом режиму (більшість із них силовики). Але на відміну від політбюро не існує колективних рішень чи, тим більше, колективних засідань. Кожен має свій фрагмент влади і повноважень. Корпоративна логіка управління змінюється на індивідуальну, з усіма відповідними наслідками.

Між іншим, частина членів синдикату входить у нову систему на правах безгрішності. Впевненістю, що у них є індульгенція на будь-які помилки. Хоча, звичайно, через деякий проміжок часу, як свого часу показово садили Ходорковського, точно так можуть посадити і когось із членів синдикату. Але зачистки все одно не будуть масовими, а тому кожен із них житиме у парадигмі: я майже недоторканний.

•3•

Нова ідеологія Росії, виходячи з неоімператорського статусу Путіна – це «путін». А головний слоган Росії – «говорю Путин подразумеваю Россию, говорю Россия – подразумеваю Путин». Звичайно, по Росії не будуть ставити памʼятники і у школах не будуть вішати портрети у кожному класі. Але у ЗМІ, фільмах і т.д. рівень присутності Путіна різко зросте. Він буде практично всюди крім монументального мистецтва (хоча в якійсь Чечні, цілком реально, що памʼятник поставлять).

А тепер про те, чому я вважаю, що пік пройдено.

1. Система закапсулювалася і новий синдикат, з точки управління процесами, – це повернення у ручне управління, яке передбачає набагато більшу кількість управлінських помилок ніж система «веж Кремля». Власне, вона (нова система) триматиметься виключно на домінанті страху і наклепів.
   
   
2. Путін, звичайно, залишає за собою арбітражну функцію, як основу легітимності всієї системи. Але він не буде вникати у деталі, дискусії будуть іти виключно у межах сварок і створення ситуативних союзів між членами синдикату. Для Путіна завжди результатом було і є, перш за все налагодження процесу. Але невиконання завдань, поставлених перед запуском процесів не стане (вже не стало) причиною для запуску нових соціальних ліфтів для входження у синдикат.
   
   
3. Катастрофічна технологічна відсталість Росії. Без диверсифікації зовнішньої політики ця відсталість за 3-5 років стане вагомою проблемою не лише для економіки, але й для можливості приймати управлінські рішення.
   
   
4. Табу навіть на думку про пошук наступника. Наступник неможливий у нинішній конфігурації, а тому, горизонт планування еліт – смерть Путіна.