Що було б, аби Савченко підірвала Верховну Раду?

Якщо ми виходимо з базової версії, що Рубан, Савченко і ко готували теракт, то головне питання, яке взагалі чомусь не задається в суспільстві, а що ж думали куратори Савченко зробити після теракту? Як вони збиралися захоплювати владу в Україні? І чи взагалі існував у них такий план?

Але перш ніж відповісти на це питання, треба дати відповідь на кілька супутніх питань.

1. Савченко герой чи ні? І чому за неї всі боролися, а потім всі її зневажають?

Це два самих популярних питання журналістів, на які я вчора відповідав історичним прикладом: Маршал Петен, який підписав ганебну капітуляцію Франції у другій світовій війні був національним героєм Франції у першій світовій. 
2. Чи справді Савченко готувала підрив Верховної Ради?

На жаль, це питання із суто юридичної площини перейшло в площину «Вірю- не вірю». Простіше кажучи, в площину піару. Зрештою, як і вся наша правоохоронна діяльність. Тому все залежить від рівня того, як і що продемонструє генеральний прокурор при представленні свого клопотання про арешт.

Зараз уже відомі деякі подробиці плану по підриву Ради: так, ніби-то існувала ДРГ ДНР, яка тренувалася на Трухановому острові в Києві. План був таким: з номера в готелі Київ з гранатомета бойовики розстрілюють купол Ради, купол обвалюється, а в залі в цей час хтось (Надія Савченко?) кидає гранати в ложу уряду і президію. При всій божевільності сценарію, його не можна не вважати ефективним з точуки зору поставлених цілей.

Але ще раз повторюся – зараз вся ця історія стала частиною великого піара і чи вірять в нього люди – ось головне запитання. А друге, не менш важливе запитання: чи не вважають вони всю цю історію частково правильною, адже не секрет, що в населенні побутує глибока впевненість, що розстріл депутатів є частиною реального очищення влади, а не бутафорського, через люстрацію. Формула: «Треба їх вбити, щоб потім інші боялися» – є однією з ключових для розуміння того, про що думають пересічні українці.

3. Що буде, коли посадять Савченко?

Насправді, після таких звинувачень прокуратура може вимагати лише арешт для Савченко, адже ці статті не передбачають нічого іншого крім арешту. Якщо Савченко не втече, вона опиниться за гратами і, судячи з усього, стане одним із лідерів проросійського руху в Україні. Ми тут в Києві, явно недооцінюємо настрої на Сході: а для мешканців тих регіонів вона якраз може стати (і частково є) символом примирення і порозуміння. Тому можна не сумніватися, що вона має всі шанси стати першим номером списку чи то Рабиновича, чи то Добкіна чи то їхньої нової об’єданої сили. Цей теракт знову може повернути її в велику політику. Правда, головним ворогом Савченко в першому її тріумфальному поверненні була сама Савченко. Але історія показує, що для своїх політичних покровителів вони найбільш ефективна саме за гратами.

4. Так що ж було б, коли б Савченко зробила свій теракт?
Ключове питання, на яке сьогодні у нас немає навіть гіпотетичної відповіді від СБУ і генпрокуратури, чи був план у савченків по захопленню влади після теракта. Якщо такий план був, то тоді це реальна спроба держперевороту. І тут цікаво було б почути про ролі, які були розписані для тих чи інших персонажів.

В іншому випадку – це робота по укріпленню антиросійських настроїв у суспільстві і повне дилетанство ФСБ. При чому останнє твердження – не красиві слова. ФСБ справді давно і ніде не робило ніяких перерворотів. І нинішня історія – це чи не перший випадок за останні десятиліття такої спроби (звичайно якщо не зважати на захоплення Криму, яке мало зовсім іншу специфіку). Я дозволю собі висловити свою точку зору, більш інтуїтивну, ніж побудовану на фактах (це прерогатива саме СБУ): ФСБ в цьому конкретному випалку ішло за логікою розборок кінця 80-х: «треба ув’язатися в бійку, а потім розберемося». Вийде – добре, не вийде – буде картинка для росТВ.

І справді, якщо такого плана не було, то навіть, якби були вбиті всі керівникя держави, весь світ засудив би Російську Федерацію, а у нас відбулися б дочасні вибори. Правовий механізм тут не грав би жодної ролі. Просто хтось із військових чи силовиків взяв би на себе відповідальність. Протягом двох-трьох тижнів були б проведені конституційні збори, були б призначені вибори, а МВФ віділив би нам відразу кілька траншів. І все повернулося б на круги своя.

5. Чи можливий розвиток цього сценарію в подальшому? 
Безумовно так. І до нинішнього дещо бутафорського «теракту» не варто ставитися в чорнобілих тонах. ФСБ вчиться на своїх помилках і нинішні помилки будуть ретельно проаналізовані.