Децентралізація. Як підняти село через справедливий розподіл ренти

Однак розподіл рентної плати за використання цих ресурсів відбувається в напрямі централізації в Державному бюджеті України, і лише їх мізерна частка надходить до сільських бюджетів.

Це не дозволяє пов’язати темпи та обсяги господарського освоєння природної сировини в межах сільських територіальних громад і на прилеглих територіях з пріоритетами соціально-економічного піднесення села, в тому числі й стосовно реалізації проектів модернізації соціальної та виробничої інфраструктури сільських населених пунктів.

У бюджети сіл у 2014 році надійшло рентної плати (до 2015 року – зборів) за спеціальне використання природних ресурсів усього 8,8% від загальних надходжень цього платежу до Зведеного бюджету України, у 2015 році – 0,75%,  у 2016 – 0,8%. Зниження частки надходжень рентної плати за спеціальне використання природних ресурсів у 2015 та 2016 роках порівняно з 2014 зумовлено тим, що плата за землю була переведена в категорію «місцеві податки».

Однією з основних складових природного багатства України є корисні копалини, які становлять сировинну базу в багатьох галузях матеріального виробництва. Тому їх видобуток класифікується як спеціальне використання природних ресурсів та оподатковується відповідно до чинного законодавства. Основним фіскальним регулятором користування надрами для видобутку і без видобутку корисних копалин є рентна плата за користування надрами.

За період 1999-2016 років у динаміці надходжень рентної плати за користування надрами до сільських бюджетів спостерігалося декілька основних фаз. У 1999-2002 роках надходження цього виду фіскальних платежів коливалися в інтервалі 0,3-2,3 млн грн. У 2012-2016 роках спостерігається поступове зниження величини надходжень за користування надрами до сільських бюджетів. Якщо у 2012 році до сільських бюджетів надходило рентної плати за користування надрами 158,4 млн грн, у 2014 – 85,9 млн грн, то у 2016 – 55,5 млн грн.

Тобто у 2016 році порівняно з 2012-м надходження рентної плати за користування надрами в сільські бюджети знизилося у 2,8 разу, що пов’язано зі зміною перерозподілу мінерально-сировинної ренти на користь державного бюджету України та регіональних бюджетів. За період 1999-2016 років питома вага надходжень рентної плати за користування надрами в загальних доходах сільських бюджетів коливалася в інтервалі 0,05-2,7%.

Аналіз основних тенденцій надходжень рентної плати за спеціальне використання природних ресурсів у цілому та рентної плати за користування надрами зокрема до сільських бюджетів свідчить про те, що природно-ресурсна рента, яка вилучається у зв’язку із господарським освоєнням природної сировини, еквівалентно не розподіляється між бюджетами територій, які є основним ареалом концентрації природного багатства, та централізованими фінансовими фондами держави.

Не спостерігається змін у міжбюджетному перерозподілі ренти за спеціальне використання природних ресурсів і в умовах масового об’єднання сільських територіальних громад. Таке об’єднання відбувається без належного розширення бази стягнення фіскальних платежів у бюджети сільських, у тому числі й об’єднаних сільських територіальних громад.

Об’єднання сільських територіальних громад розширює територіальний базис та відповідно й можливості освоєння природних багатств. Але при цьому не відбувається необхідного перегляду принципів міжбюджетного перерозподілу рентної плати за спеціальне використання природних ресурсів у напрямі збільшення частки відрахувань до бюджетів базового рівня, в першу чергу в бюджети сільських, у тому числі й об’єднаних сільських територіальних громад.

Законодавча влада та вища ланка виконавчої влади не забезпечили передачу в комунальну власність земель державної власності, які знаходяться поблизу сільських населених пунктів. Це, з одного боку, не забезпечує розширення бази стягнення земельного податку й орендної плати за землю в бюджети сільських територіальних громад, а з другого – звужує можливості громад отримувати додаткові надходження за рахунок використання об’єктів комунальної власності.

Тому й нині має місце певний інституціональний розрив: значними темпами відбувається зростання надходжень податків і зборів до бюджетів великих міст, у першу чергу обласних центрів, а реального збільшення надходжень унаслідок штучно звуженої податкової бази до бюджетів сільських територіальних громад не відбувається. Фактично посилюється розрив між рівнем життя та рівнем доходів міських та сільських жителів, що формує значний потенціал виникнення нового витка соціальної напруги й подальшого знекровлення українських сіл.

Зменшення такого розриву стане можливим за рахунок передання у власність сільських територіальних громад земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності та знаходяться поблизу сільських населених пунктів, а також розширення прав і повноважень рад та виконкомів сільських територіальних громад стосовно використання об’єктів комунальної власності через входження у партнерські відносини із суб’єктами підприємницької діяльності.

Виходячи з того, що левова частка корисних копалин знаходиться поблизу сільських населених пунктів і їх видобуток значною мірою визначає екологічний стан цих територій, необхідно також суттєво збільшити частку відрахувань рентної плати за користування надрами до бюджетів сільських територіальних громад.

Василь Голян, для «Главкома»