Наркокультура у дитячому середовищі, або Що співають українські дітлахи

Одразу хочу сказати, що я не ханжа, не ЗОЖниця, не живу в країні рожевих поні. Саме тому й помітила цю тенденцію, та хочу звернути увагу інших. І ще одне - мовне питання тут ні до чого, адже просто списати все на «свинособачу» - не вихід.

Тож, до діла. Зараз я із дітьми відпочиваю у  санаторії сімейного типу. Із дітками тут працюють чудові дівчата-аніматори, які щовечора проводять конкурси і танці. І все би прекрасно, але.

Я просто очманіла, коли побачила, як натовп дітлахів віком від 2 до 10 років разом з аніматорками радо витанцьовують під шедевр Пірожкова: «И вырвались на волю танцы под алкоголем...» При чому, виконують завчені рухи, явно не вперше, та ще й підспівують. І батьки підспівують, посміхаються. Хоча вони-то точно в курсі, що пісня - про типовий набуханий двіж, який ніколи не закінчується нічим хорошим.

Я почала прислухатися далі. Деякі моменти мені довелося гуглити, адже я далека від клубної культури, і чим там зараз закидуються, не дуже знаю.

Тож, далі про те, у що «не врубається» майже ніхто із батьків.

Ось вам мила дитяча пісенька Мії Бойко: «Адидас, ананас, вот полоски - три, два, раз!» Пісня про кросівки? Ага, щас. Що перед вживанням розкладають на «полоски»? Ми всі приблизно знаємо. «Адідас» - жаргонна назва однієї із цих речовин, «ананас», скоріше за все, якесь місцеве арго тої ж семантики.

У тої ж Мії є не менш весела пісенька «Ем-енд-емс» - дітки просто в захваті. Звучить вона так: «Разноцветные таблетки, но это лишь конфетки, от них кайфуют детки, их тянет танцевать». Ну, точно ж про цукерки. До речі, там іще шикарний приспів: «Прилетай как самурай, и меня завоевАй». Ааааа! Завоєвай! Моє серце філолога стікає кров'ю, але зараз мова все ж не про граматику.

А ще днями був День Нептуна. Аніматори грали якусь примітивну дитячу п'єсу, де одним із героїв був Крокодил. Вгадайте, яку він пісеньку співав? «Я крокодил, крокожу, и буду крокодить». Дітлахи раділи й танцювали, моя молодша вирішила, що то якийсь саундтрек із «Крокодила Гєни».

Хто не в курсі, цей безсметний хіт виконує відомий у вузьких колах Стас Екстаз, а «крокодил» - це жаргонна назва дезоморфіну з групи опіоїдів. А знаєте, чому саме «крокодил»? Бо він вражає шкірну тканину, і ті, хто його приймає, вкриваються «лускою». До речі, смерть від нього сташна та дуже поширена серед вживаючих.

Якщо хтось гадає, що я це все вигадую - погугліть, почитайте, послухайте інші твори цих «митців».

Може здатися, що такі справи навіть на краще - наркопропаганда втрачає своє первісне значення, і сприймається просто як весела гецалка.

Але біда в тому, що вже навіть моє покоління 30-ти річних батьків, здебільшого, гадки не мають, про що співають і підтанцьовують їхні дітки. А мине кілька років - і дітки, на відміну від нас, вже будуть в курсі. А ми - ні. А потім плакатимо: як же так, моє сонечко ніколи не цікавилось наркотиками?!

Та вони вже з двох років слухають, як класно танцювати бухими та закидуватись кольоровими таблетками. Це у нас, дорослих, слух відняло.

Пильнуймо. Небезпека хитрує та маскується, але не перестає вбивати.