Церковно-словянська мова чи російський суржик? Чергова брехня Московського патріархату

Зараз ширяться брехливі маніпулятивні відео, мовляв, УПЦ служить не російським суржиком церковнослов’янської мови, але тією самою старослов’янською мовою, якою молилися наші предки майже від Хрещення Києва.

Наводять фото сучасних та давніх богослужбових книжок і стверджують про їхню ідентичність.

Вся надія, що люди не будуть вчитуватися в текст і нічого не зрозуміють.

Насправді, чим давніші церковні книги, тим більше вони різняться із сучасними московськими виданнями.

Можна побачити чисельні відмінності у морфології, написанні слів, наголосах, текстах тощо…

Книги до XV століття взагалі сучасники, без спеціальної підготовки не зможуть прочитати.

Наші предки не співали «Ґосподі помілуй», але «Господи помилуй». Не «Тєбє Ґосподі», але «Тебі Господи», у Луцькому псалтирі 1384 року взагалі форма «Тобі Господи».

Тотальна русифікація церковної мови проводилася у загальному руслі московської імперської політики по викоріненні всього українського починаючи від XVIII століття аж до нинішніх часів.

У 90-их роках минулого XX століття вона докотилася до Буковини і Закарпаття.

Досить згадати як співали старі даскали на Буковині, і що виконують зараз сучасні хори. У Хрещатику навіть пасхальний канон співають не лише російським суржиком, але й на московську мелодію «барині»

Сучасне використання цсм із російської вимовою по російським книгам – це не бажання зберегти традицію, а звичайне русофільство, москвоцентричність, комплекс меншого брата яке виховувалося століттями.

Коли по всій Україні позбавляються від російського насліддя Церкві також пора почати процес «розмосковолення» своєї свідомості.

Пропоную послухати 3-тю пісню Пасхального канону із Тріоді 1642 року у візантійському виконанні відомого буковинського дяка Степана Стрільчука і порівняти з тим, що співають зараз у більшості церков УПЦ.