Питання, яке так і не підняли у розслідуванні «Вагнергейту»

Фільм міжнародних розслідувачів про «Вагнергейт» зроблений підкреслено стримано й об‘єктивно.

При цьому, журналісти системно дають зрозуміти, що не знають, чому зірвалася така філігранна й висопрофесійна спецоперація й чи причетні до її зриву вищі посадові особи України. Я можу зрозуміти все: високі вимоги до достовірності інформації, прагнення тримати максимально нейтральний тон.

Я готовий навіть пофантазувати й вигадати щось типу такого малоймовірного, як небажання призвести звинуваченням Зеленського у фактичній зраді державних інтересів до масових заворушень у нашій країні чи критичного послаблення позицій України перед Росією.

Та все ж, особисте зізнання високопосадовця у певних діях уже не потребує підтвердження з кількох джерел чи обов‘язкових доказів у вигляді документів.

А ми таке підтвердження маємо: «Моє обговорення питання «вагнерівців» було з паном Лукашенком по телефону, це правда, коли ці люди, наскільки мені відомо, автобусами заїхали на територію Білорусі... Отож, коли вони заїхали, ми розуміли прекрасно, тому що про справи цих людей, бойовиків інформація давно є в державі, у мене була розмова з (на той момент) президентом Олександром Григоровичем Лукашенком». Це дослівна цитата із Зеленського на брифінгу в Трускавці в серпні цього року.

І факт, що розслідувачі не проаналізували в фільмі це зізнання, навіть не згадали про нього – це вже не обережність, а грубе порушення журналістських стандартів. Якщо не гірше.