Влада замість скасування радянських свят вирішила додати нові

Коли ми починали декомунізацію, чітко розуміли: вона потрібна, аби відриватися від тоталітарного минулого, яке використовують для послаблення України в сьогоденні. Знали, що багатьом громадянам України ця ініціатива не сподобається. Але й розраховували на підтримку тих, хто розуміє, що без цього неможливо збудувати вільну демократичну державу.

Елементом декомунізації була пропозиція щодо впорядкування державних свят, відмова від частини совєтських традицій, які досі в нашому календарі та мають ту саму мету: тримати країну в полоні минулого тоталітаризму.

Очікувано, ініціатива викликала гарячу суспільну дискусію. Ми врахували зауваження, але деякі з пропозицій (скасування вихідного на 8 березня, перенесення вихідного з 9 на 8 травня) залишили, попри те, що їх найзавзятіше критикували. Адже вони були основою совєтського календаря: «свято букетів», а не День боротьби за права жінок, і «свято перемоги за будь-яку ціну», а не День пам’яті і примирення.

Наша ініціатива не була підтримана тодішнім міністерством культури, відтак законопроєкт навіть не зареєстрували.

Тому я втішився, коли дізнався, що його підхопили нові очільники Українського інституту національної пам'яті і Мінкульту і він може незабаром потрапити у парламент. Але радість розвіялася, коли побачив, у що перетворився проєкт. Бажання сподобатися всім (і ні, це немає нічого спільного із намаганням врахувати інтереси широкого кола людей) перетворило його в безглузду ініціативу. Звісно, нова влада вирішила відмовитися від дражливих пропозицій щодо скорочення та перенесення «совєтських» вихідних.

Звісно, вирішили додати ще вихідних.

Але не лише це. Найкращим прикладом доведення ідеї до абсурду став розділ «Традиційні свята», де тепер аж 20 днів, від справді традиційного Різдва до Шрі-Крашна джанмаштамі та Дня Перуна. Нагадаю, це має бути впорядкований календар державних свят. Але навіщо відбирати, брати на себе відповідальність, будувати логічні структури, планувати?

Відповім – щоб справді щось змінити, а не імітувати зміни та прикриватися фейковим «почуємо кожного».

У такому вигляді цей законопроєкт стає ще одним кроком влади з розмивання ключових маркерів української ідентичності – поруч із заявами про «українську російську мову», перехід на латинку, перейменування України на Русь та недолугим проєктом «великого герба».

Такі дії дискредитують нашу державу та дезорієнтують суспільство.

До 2 жовтня включно на сайті мінкульту триває громадське обговорення, і я закликаю всіх, хто розуміє важливість цього питання, написати сьогодні-завтра на надану мінкультом адресу [email protected] листи з закликом відхилити нинішній варіант законопроєкту.

На мою думку, мінкульт і УІНП мають відкликати цей проєкт і повернутися до розробленого нами в 2016-17 роках законопроєкту «Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні».

Якщо ж влада і попри Ваші звернення намагатиметься далі просувати цей недолугий варіант, очевидно, нам доведеться перейти до більш активних дій.