Бахмут став ще одним символом російської ганьби

Прийшов час цього поста. Цей текст не означає, що ми «залишили Бахмут» чи що «росіяни його захопили». Він означає, що підсумки того, символом чого став Бахмут – російського наступу – можна підбивати.

Так от. Ще на початку березня (коли Бахмут «ховали» і росіяни, і деякі наші), люди, з ким мені щастить радитись щодо військової експертизи, казали: прораховувати треба не тільки той сценарій який ти спостерігаєш, але й ті, яких вдалося уникнути. 

Яким був план росіян на зиму – весну 2023 року?

1. Знекровити українську ППО (чим відкрити шлях до більш широкого і ефективного використання ракет і авіації в тому числі на фронті). І паралельно занурити країну у холод і темряву. 

2. Використавши чисельну перевагу в людях (результат мобілізації) і окремих видах техніки (результат радянських запасів) реалізувати план «великого наступу» на декількох ділянках фронту. Ми як мінімум можемо констатувати в якості їх цілей:

• наступ в Харківській області, відновлення загрози для Донбасу з півночі;
• захопити Бахмут, Маріїнку та Авдіївку;
• захопити Вугледар з метою покращення логістики з південним угрупуванням ЗС РФ;
• допоміжна активність на Запорізькому напрямку. 

Реалізація цього плану мала значно покращити стратегічне положення ЗС РФ. 

3. В результаті реалізації пунктів 1 і 2 деморалізувати ЗСУ, українське суспільство і підірвати віру в можливий український успіх у союзників України. 

Загально:

1. Українська ППО стратегічного рівня стала на порядок сильнішою. Енергетика відновлена і працює «як нічого і не було». Анонсовані і майбутні постачання засобів ППО, які нівелюють російські зусилля на цьому напрямку.
2. Затяжними боями під Бахмутом, в Авдіївці та Маріїнці, невдачею під Вугледаром наступальний потенціал росіян був, значною мірою, нівельований. Росіяни зняли значну частину військ, запланованих для наступу на Харківщину, для здійснення відволікаючих ударів на Півдні, зі стратегічного резерву на штурм Маріїнки, Авдіївки і – звісно – Бахмуту. 
3. В цілому, оборонна операція ЗСУ зими-весни 2023 була ще більш успішною, ніж літня-2022. Тоді ворогу вдалося захопити значно більшу територію, в тому числі кілька міст. 

Підсумок зимової кампанії для росіян:

1. (Майже) захоплений вщент зруйнований Бахмут, на флангах якого ЗСУ вже має такі успіхи, які роблять фактично неможливим просування росіян далі. На інших напрямках – просування від кількасот метрів до кількох кілометрів. 
2. Купа втрачених людей і техніки. Плюс посилення процесів розкладання всередині російської армії, бо гострий конфлікт Пригожина з Генштабом ЗС РФ і Міноборони – це тільки те що нам видно на поверхні. А коли між різними «баштами» сил вторгнення такий неприкритий конфлікт – це чудовий пас нам. 
3. За майже півроку Росія не зуміла довести жодному зі своїх потенційних союзників, що їм доцільно надавати суттєву військову підтримку. 

Підсумок зимової кампанії для нас:

Наше командування зуміло нав’язати свій сценарій оборонної кампанії. Так, у нас теж значні втрати, бо провал росіян є результатом героїзму і таланту ЗСУ. Але в цілому план ворога не реалізований.

За цей час:

• десятки тисяч військових пройшли навчання, значна частина з них – за кордоном;
• Україна встигла отримати і засвоїти нові засоби ППО, танки, бронетехніку, артилерійські та інженерні засоби. 

Успішна оборона переконує, що ми можемо виграти війну на полі бою. Саме успішній обороні ми завдячуємо тому, що вже почали отримувати далекобійні ракети і – нарешті – маємо розуміння, що отримаємо західні літаки. 

Чи робить ця сукупність результатів майбутні операції ЗСУ приреченими на успіх? Ні, звісно. Війна – непередбачувана річ. А ворог все ще сильний і нам все ще не можна його недооцінювати. 

Але наші шанси за останні п'ять місяців на перемогу і на завершення війни у відносно стислі терміни (від 1 до 1,5 років) скоріше зросли. Чи пощастить нам ними скористатися – подивимось. Той випадок, коли сказати «Віримо в ЗСУ» – не соромно.