Що буде з Росією після війни? Є цікава гіпотеза

Перше слово, яке прийшло мені в голову, коли я побачив відео як бійці «Вагнеру» взяли в полон командира 72 бригади ЗС РФ і змусили його (після очевидного побиття) вибачатися перед «вагнерівцями» – дацзюн. 

То хто такі дуцзюни? Так називали китайських військових, які командували арміями найманців і «мобілізованих» китайців в період першого етапу Громадянської війни в Китаї. Загалом, у західній історіографії та публіцистиці їх найчастіше називають просто варлордами (warlord). І це дуже точне визначення. 

Після революції 1911 року Китай пережив кілька циклів кризи, в тому числі спробу відновлення монархії генералом Юань Шикаєм, потім Сунь Ятсен намагався зібрати Китай в подобу республіки, але регіональні і військові еліти (або просто лідери мілітаризованих банд) брали великі шматки Китаю, ключові економічні пункти та логістичні вузли під свій контроль. 

Найбільшого розгулу влада варлордів набула з 1915 до 1928, коли більшу частину території Китаю контролювали чжулійське (північ), фентянське (північний схід), аньфуїстське (центр), гуансійське та юньнайське (південь) угрупування. Причому зовнішні сили підтримували різні сторони конфлікту. Велика Британія та США підтримували чжулійців, а Радянська Росія підтримувала Сунь Ятсена, Чан Кайші (ага) і Гоміньдан загалом, який облаштувався тоді у Гуанчжоу і не визнавав «пекінський президентів».  

Що з себе мали армії дуцзюнів? Найманців або насильно набраних у армії селян чи каторжан (Вагнер, привіт). А у китайців ще здавна до примусового найму в армію діє формула «гарне залізо не використовують на цвяхи, а гарних синів не віддають в армію». Це, до речі, про реальну легітимність державних інституцій того часу багато що говорить. Коротше, ці армії являли собою слабко мотивовані натовпи грабіжників, які за першої нагоди чим далі тим більше або тікали та ставали дезертирами, або просто грабували і так вже пограбовану країну. 

До 1928 року Сунь Ятсен, а після його смерті Чан Кайші зуміли поступово об'єднати Китай під владою Гоміньдану, але вже в 30-х роках з'явилося нове покоління генералів, що піднімали повстання проти центрального уряду, потім почалося вторгнення Японії і нова хвиля Громадянської війни. Зрештою, континентальний Китай зібрався в єдину державу через 35 років після початку доби варлордів. Повністю розореною і знекровленою на той час країною. 

Чому саме я про них згадав? Бо те, що в останні місяці відбувається з російською армією, з російськими елітами, те, як швидко і бадьоро у російських силах вторгнення проявляється фракційність і конкуренція, тим більше це все нагадує гниття Китаю напередодні Сіньхайської революції. Щоправда, без Сунь Ятсена та широкого демократичного руху. А прямо з можливим переходом до стадії специфічної анархії.

Щодо того, що буде з Росією після поразки  існує обгрунтована система сумнівів. Режим може зберегтися і в Росії на невизначений час встановиться своя місцева КНДР з режимом «російського чучхе». Росія може посипатися і ми побачимо «парад суверенітетів» місцевих еліт. Або може статися певна демократизація і нормалізація. Останній варіант ймовірний як висадка армії марсіан під Бахмут, але варіант «КНДР» та «суверенітетів» цілком можна розглядати як правдоподібні. 

Але ось варіант з «добою варлордів» мені здається чи не найбільш реалістичним. По-перше, російські силові структури дуже специфічно влаштовані і дуже кланові за своєю суттю. ФСБ, армія, федеральна служба охорони (особиста гвардія Путіна). Власні армії є не тільки у Пригожина і Кадирова, ними поступово обростають ресурсні державні корпорації (та й приватні), регіональні еліти і чим далі йде війна, тим більше зброї буде осідати в тилу у оточення потрібних людей. 

Коротше, все дуже добре розвивається. Порадіємо за росіян, їх чекають офігенно цікаві часи. Або варлорди, або КНДР, або просто який неконтрольований крах. Нам буде важко, так. Але ось їм – пз**ць.