В Україні культура стосунків часто буває на рівні «б'є - значить любить»

Бо в світі існує тенденція використання сексуальної тематики як інструменту політичної розправи. 

Коли ж почитав, що саме мається на увазі, то не розумію, чому насміхалися. Там, власне, не тільки про згвалтування але і про домашнє насильство. 

Років 7 тому я працював у документальному фільмі Вадима Кастеллі «Жінки, яких б'ють». Я не був автором сценарію, бо Вадиму тяжко догодити з цим. Він пише сам. Але загальний матеріал збирав і зйомки робив саме я. Особливо вражаючою була історія жінки Ірини з Рави-Руської Львівської області. Вона застрелила власного чоловіка Ігоря, з яким прожила десь 13 років, народила від нього двох чи трьох (вже не пам'ятаю точно) дітей. Але весь цей час він знущався з неї. В неї поламана щелепа, одне око ледь бачить, накульгує на одну ногу. Це все результат його знущань. Врешті, вона його вбила. Але суд виправдав її, оскільки вона це зробила в стані аффекту. 

І таких сімейних пар в Україні маса. 

У Старобільську Луганської області наткнувся на історію, коли чоловік бив дружину смертним боєм і гвалтував її. Міліція не втручалася. Втрутився учасник АТО на прохання потерпілої. Стався конфлікт. Він прострелив насильнику і його батькові ноги. Каже, що вони намагалися наскочити на нього із серпом. Проти нього порушили кримінальну справу. А насильнику дали втекти до Росії, куди він регулярно їздив на заробітки. Я написав статтю про це. 

В Україні культура стосунків між чоловіком і жінкою часто буває на рівні російського «бйот - значіт любіт». І це стосується не лише сімейних пар, а й загалом стосунків чоловіка і жінки. Тому удосконалення законодавства в цьому напрямку можна лише вітати. Ніяких письмових згод на секс не потрібно. Так що жартуни-критики цього закону трохи прибріхують. 

Інше питання. Щоб ми не пішли шляхом, який має місце на Заході. Там довели тему захисту жінки від насилля до крайнощів. Радикальні феміністки проповідують ідею, що згвалтування це така травма, що жінка не може про це брехати. Там витягують історії десятирічної і більше давності, дуже часто це стосується чоловіків, які мають зайняти вагому посаду. Раптом випливає жінка, яка твердить, що він у юному віці поводився не належним чином. Все це підхоплює преса і кандидатові на посаду доводиться доводити, що він ні в чому не винен,хоча мало б бути навпаки - його вина має бути доведена... Там тему насильства перетворюють на справжню вакханалію. Не дай нам, Боже, іти цим шляхом.