Процес вже є незворотнім. Про визнання Кіпрською Церквою Православної Церкви України

Кілька необхідних пояснень

Вірні московські служителі зараз знову почали казати, що «визнання неправильне, незаконне, не повне», і що якийсь протопономар та архііподиякон «засудили»...

Тому слід роз‘яснити кілька речей.

В Православній Церкві в моментах, які не мають прямого регулювання в канонах, вагомим аргументом є прецедент.

Зараз ясно видно, що Церкви грецької традиції у непростому процесі визнання Томосу про автокефалію Православної Церкви України вже сформували цей прецедент щодо «форми» визнання.

Отже, і в Церкві Греції, і в Олександрійському Патріархаті, які першими доєдналися до визнання, було визначено, що ПРАВО визнавати нову автокефальну Церкву, якій надано Томос Вселенського Патріарха - це право ПРЕДСТОЯТЕЛЯ. Не Синоду чи іншого керівного органу, а саме Предстоятеля Церкви.

Він реалізує його через літургійне поминання імені нового Предстоятеля автокефальної Церкви у Диптиху (офіційному переліку глав Помісних Церков).

Безперечно, що Предстоятель, перш ніж офіційно пом‘янути ім‘я глави нової автокефальної Церкви у Диптиху, МОЖЕ проводити консультації, формально чи неформально запитуючи думку інших ієрархів. Але він НЕ ПОТРЕБУЄ попереднього формального рішення якогось органу, який би «дозволив» йому таке поминання.

В Кіпрській Церкві такі консультації тривали давно. І всім, хто слідкує за процесом, відомо, що кілька тісно пов‘язаних з Росією дружбою і пожертвами митрополитів голосно виступали проти визнання. Але також очевидно, що рішення Архієпископа Кіпру саме зараз визнати автокефалію ПЦУ - цілком зважене і продумане, початок якого був покладений ще у березні цього року під час візиту та співслужіння зі Вселенським Патріархом на Фанарі.

Перше поминання у Диптиху відбулося також не у випадковий час, а на синодальній літургії під час хіротонії новообраного єпископа. Предстоятелю співслужили члени Синоду і таким чином засвідчили свою підтримку рішенню глави Церкви.

Слід також взяти до уваги, що зараз авторитет Росії на Кіпрі дуже впав, вона вважається союзником Туреччини у територіальних суперечках з Грецією та Кіпром. Тому можливі виступи з промосковських позицій тих, хто буде не задоволений рішенням Предстоятеля, будуть сприйматися в тому числі як «зрада еллінізму» та гра на користь супротивника.

Архієпископ Хризостом - один з найбільш особисто авторитетних Предстоятелів, богослов, який добре і глибоко вивчав українське церковне питання, який вів консультації з іншими Предстоятелями у цій справі. Отже його рішення - не випадкове, не спонтанне, а продумане, зважене з точки зору майбутнього, оперте на внутрішню підтримку в Церкві.

Тому як би зараз не намагалися промосковські коментатори применшити значення того, що відбулося (так само вони робили і у попередні рази оголошень про визнання) - ніякого успіху це не матиме.

А сьогоднішня подія ще раз довела, що процес визнання хоча і повільний, але - незворотній