Мирослав Слабошпицький: Коли треба буде щось запропонувати Бреду Пітту, я знаю, як це зробити

Під час проведення столичного «Книжкового Арсеналу» відбулася гучна кінопрем’єра документальної стрічки «Ульяненко без цензури». Сценарист фільму - Мирослав Слабошпицький. І вже одного цього факту достатньо, щоб нова стрічка опинилася у полі зору міжнародних кінофорумів.

Адже сьогодні Слабошпицький - найтитулованіший український кінорежисер після рясного сузір’я нагород та кінономінацій за фільм «Плем'я».

Тривалий час Мирослав розробляє новий кінопроєкт на чорнобильську тематику, веде перемовини з міжнародними кінокомпанія (і компанією Бреда Пітта, зокрема).

Про Чорнобиль, Олеся Ульяненка та Бреда Пітта режисер Мирослав Слабошпицький розповів в інтерв’ю «Главкому»

Сьогодні Слабошпицький - найтитулованіший український кінорежисер після рясного сузір’я нагород та кінономінацій за фільм «Плем'я». Фото: pravda.ocm.ua

Мирославе, теперішні карантини-локдауни для тебе особисто - це час для внутрішніх роздумів-рефлексії чи навпаки - активний пошук нових територій діяльності?

Локдауни-каратини є наслідком епідемії ковід. Для мене це зло в чистому вигляді. Починаючи від того - скільки людей, в тому числі яких я знав особисто, фізично померли через цю хворобу, і закінчуючи тим, скільки фільмів було відмінено чи призупинено.

Голлівуд працював навіть під час другої світової війни. Але зупинив величезну кількість проєктів через ковід. Тому для мене - це час стихійного лиха, значно страшнішого за, скажімо, Чорнобиль, а, може, навіть і війну. Тому що від Чорнобиля чи війни можна втекти у іншу країну, а цей час - сподівання хіба на Ілона Маска

У мережі з’явилас інформація про велике бажання американців залучити саме тебе до проєкту «Тигр» в рамках кінокомпанії Бреда Пітта. Якщо можна, розкажи детальніше про це. І яку роль ти особисто запропонував би Бреду Пітту, якщо фантазувати?

Я, на жаль, поки не можу говорити про проект «Тигр», щось окрім офіційної інформації - такі правила! Що стосується Бреда Піта, мені не потрібно фантазувати. Коли мені треба буде йому щось запропонувати, я знаю, як це зробити. Інша справа, що Бред Пітт є дуже великою зіркою і абсолютно потрясним актором. Тому неймовірна кількість режисерів мріяла б залучити його до свого фільму. Я, безумовно, теж сподіваюся зробити з ним свій фільм

На якому етапі наразі твоя розробка Чорнобильськоі кінотематики?

Чорнобильський фільм «Антропоцен» отримав невелику державну підтримку, а далі настав ковід, про який ми згадували раніше у цій розмові, і зараз ми з продюсерами працюємо над тим, як це все подолати. І як з цим злетіти.

Ти вже дивився новий російський фільм Данила Козловського про Чорнобиль і, якщо так, то які враження?

Ні, я його не бачив. Чорнобиля вистачить на всіх. Я намагаюся нічого не пропускати по темі і, звичайно, збираюся подивитися.

Сьогодні у мережах подекуди дискутують:чи повинна наша бідна держава, зокрема Держкіно, видавати субсидії на попкорнове, тобто, відверто розважальні кіно? Чи таке кіно має саме на себе заробляти? Твоя думка з цього приводу?

У мене немає відповіді на це питання.

Це тема довгої дискусії, перед якою, насамперед, треба визначитися з термінологією. Я не вірю у поділ на авторське й масове кіно. Що таке масове кіно? Фільм, який подивилася вся Україна?

Так, Україна – це занадто малий ринок. Весь колишній СРСР - це ринок. В основному за рахунок РФ, де є велика кількість міст-мільйонників з платоспроможним населенням (це і є основні споживачі кіно).

Фільм, який подивилась вся Європа - ще краще. Весь світ - взагалі чудово. Орієнтація на кожну з цих аудиторій диктує масу нюансів. Таких, як мова й кастинг, зокрема.

«Плем‘я» називають авторським фільмом, а я думаю, що його бачило значно більше людей, ніж будь-якого касового чемпіона України.

Тому це складне питання.

Чи є зрушення у темі кіноадаптаціі сюжетів Олеся Ульяненка, з яким ти дружив

З екранізаціями творів Ульненка все рухається, але, на жаль повільніше, ніж хотілося. Але кіно - це завжди довго. Перш за все, я неймовірно щасливий, що на цьогорічному «Книжковому Арсеналі» ми показали таки документальний фільм Юліі Шашкової «Ульяненко без цензури». Ми з Володимиром Тихим продюсували цей кінопроєкт. Восени фільм вийде в прокат. Робота над фільмом тривала з 2017 року, а прем‘єра й прокат були відкладені на рік, теж через ковід.

Також зараз знімається фільм «Наказ» Дмитра Громова за оповіданням Ульяненка, ще у розробці перебуває потрясаючий сценарій Марисі Нікітюк «Серафима» за одноіменним романом Олеся Ульяненка. Робота над ним призупинилася в зв‘язку з перечасною смертю кінопродюсера Юрія Мінзянова, який був натхненником і головним мотором цього кінопроекту. Сподіваюся, Марися повернеться до цього матеріалу і ми побачимо потрясаючий фільм.

Сьогодні керівниками нашою країни стали помітні персони з продюсерського кіноцеху, що спеціалізувалися на масовому кіно. Якби очільниками стали продюсери авторського кіно, було би щось краще?

Як я казав раніше, не визнаю поділу на авторське і масове кіно. Стосовно продюсерів, що керують країною.... Що ж… створення фільму є побудовою певного світу, який функціонує за вашими законами. Зі справжніми людьми і справжньою країною це ще цікавіше, так що можна декому тільки позаздрити.

Чим можна виміряти втрати кіногалузі у світі за минулий «чорний» рік карантину?

Цей час змінив кінематограф. Та що там, він змінив увесь світ. Домінування стрімінгів стало беззаперечним. Це подія, співставна з появою звуку в кіно, або кольору, або зникненням кіноплівки.

Цей процес має як позитивні, так і негативні аспекти. Але немає нічого дурнішого, ніж сперечатися з майбутнім, яке вже наступило..

Олег Вергеліс, для «Главкома»