Поету Дмитру Павличку сьогодні виповнилося 92 роки (фото)

Автор однієї з найулюбленіших українських пісень «Два кольори», провідний український поет, перекладач, визначний громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко сьогодні святкує день народження. Йому виповнилося 92 роки.

Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатові Яблунівського району на Івано–Франківщині.

У 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету. Працював заввідділом поезії в журналі «Дзвін» і редактором журналу «Всесвіт»(1971–1978).

У різні роки виходили такі збірки його поезії: «Любов і ненависть», «Моя земля», «Чорна нитка», «Правда кличе», «Гранослов», «Сонети подільської осені», «Покаянні псалми», «Рубаї», «Три строфи», «Аутодафе» та інші, книги перекладів «Світовий сонет», «Антологія словацької поезії ХХ століття», «Сонети В. Шекспіра», «50 польських поетів», «Поезії Хосе Марті», «Мала антологія хорватської поезії» та ін. Дмитро Павличко також є автором слів до відомих пісень – «Два кольори», «Лелеченьки» тощо.

За мотивами його творів Олександр Костін написав оперу «Золоторогий олень» (1982); Євген Станкович – «Реквієм» («Бабин Яр», для солістів, хору та симфонічного оркестру, 1991).

Автор сценаріїв до кінофільмів «Сон» і «Захар Беркут». Лауреат державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1977); депутат Верховної Ради України ряду скликань.

На слова Павличка Олександо Білаш та інші композитори створили десятки пісень. Найвідоміші з них: «Два кольори», «Явір і яворина», «Долиною туман тече».

Крім того, Дмитро Павличко є одним з провідних українських перекладачів. Завдяки його зусиллям вперше українською мовою з’явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах (вид. «Дніпро» 1986 року).

Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальехо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гейне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа.

В мені є Україна – моє головне почуття. А є ж іще сім’я, і дружба, і вороги… І тому, якщо говорити про центральне дерево моїх почувань, то воно все ж таки є Україною. Але це дерево не самотнє: я знаю традиції великих людей інших народів, я належу до світу свободи та сонця, але моя родина – то щоденне життя, хліб і молитва», – наголошує Дмитро Павличко.