ВІЛ в Україні. Головні цифри, факти та рекомендації

З 35 млн осіб у світі, що живуть із ВІЛ, 19 млн не знають, що інфіковані. Ці та інші цифри звучать щороку 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, щоб підвищити  глобальну поінформованість щодо ВІЛ/СНІДу.

Результат цієї активності є: число нових випадків ВІЛ-інфекції продовжує падати. За даними, які публікують в ЮНЕЙДС (Об’єднаній програмі ООН по ВІЛ/СНІДу), рівень нових ВІЛ-інфекцій та пов’язаною зі СНІДом смертністю знижується в багатьох частинах світу. Проте до мети – до 2030 року позбавитися проблеми ВІЛ/СНІД - далеко. Недостатньо уваги отримує Західна та Центральна Африка. У Центральній Азії і Східній Європі рівень нових ВІЛ-інфекцій з 2010 року зріс на 60%, а рівень смертності, пов’язаної зі СНІДом, - на 27%.

В Україні епідемія ВІЛ продовжується. За оновленими оцінками, на початок 2016 року у країні мешкало 220 тисяч людей з ВІЛ усіх вікових категорій. У віковій групі 15-49 років рівень поширеності ВІЛ становив 0,9%.

«Кількість хворих на ВІЛ в Україні є однією з найбільших у Східній Європі та Центральній Азії. Ми другі після Росії», - розповіла в інтерв’ю «Главкому» директорка Центру громадського здоров’я Наталія Нізова. За даними Центру, за період 1987–2016 в країні офіційно було зареєстровано 297,4 тис випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 92,9 тис випадків захворювання на СНІД та 41,7 тис. випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом. Станом на початок вже 2017 року під епідемічним наглядом перебувало майже 133 тисячі ВІЛ–інфікованих осіб, з них кожен третій мав діагноз СНІД, біля 80 тисяч отримували ретровірусну терапію.

Південні регіони України,  а також Дніпропетровська, Київська, Чернігівська, Донецька області та столиця є територіями з високим рівнем поширеності ВІЛ, західні області - з низьким рівнем.

У 2016 році відмічалось збільшення кількості зареєстрованих ВІЛ-інфікованих – 17 тис. проти майже 16 тис. в 2015-му, показник захворюваності складав 40 на 75 тис населення проти 37,0 на 75 тис населення у попередньому році.

У 2016 році також було діагностовано 8 852 випадки СНІДу проти 8 468 у 2015-му, темп приросту складав + 4,5%, показник захворюваності на СНІД – 20,7 на 75 тис населення проти 19,8 на 75 тис населення у попередньому році.

Захворюваність на ВІЛ, СНІД та смертність від СНІДу в Україні в 2016 році

Поширеність ВІЛ-інфекції та СНІДу серед громадян України на 01 січня 2017 року (за даними медичного обліку)

Навіщо тестуватися на ВІЛ?

ВІЛ-інфекція, як зазначалось вище, вже вийшла за межі маргіналізованих кіл (представників секс-індустрії та наркоманів), основним джерелом її передачі наразі є статевий акт. У зв’язку з тим, що велика кількість ВІЛ-інфікованих не в курсі свого статусу, надважливим є забезпечення рівного доступу до консультування та тестування.

«Сьогодні майже 40% людей, які живуть із ВІЛ в Україні, не знають про свій позитивний статус. Ми орієнтуємося на розрахункові цифри. Тому перший крок – зробити так, щоб лікувалися всі 135 тисяч, котрі звернулися по допомогу. Другий – знайти всіх, хто не знає про свій статус, і почати їх лікувати», - зазначала в розмові з «Главкомом» Нізова.

Наразі в Україні проблеми з доступом безпосередньо до тестування немає.

«Людина може прийти в районну лікарню та зробити тест на ВІЛ, - розповідала чиновниця. - Крім того, у кожному місті існує мережа кабінетів довіри. Їхні адреси – на сайті місцевих центрів СНІДу. На сайті Центру громадського здоров'я також є адреси всіх обласних, міських центрів СНІДу, анонімних кабінетів, де можна отримати консультацію, пройти безкоштовне тестування. Також за підтримки міжнародних організацій, зокрема American Healthcare Foundation, відкрито кабінети тестування, куди громадяни можуть заходити до пізнього вечора, щоб експрес-тестом за 15 хвилин дізнатись про свій статус, отримати презервативи, первинну консультацію. Перешкод для тестування немає».

Та є проблеми із тим, щоб люди на це тестування зважилися.

Не так давно задля залучення більшої кількості українців до тестування в країні була розгорнута широка рекламна кампанія «Нокаутуй ВІЛ».

Її запустила American Healthcare Foundation (AHF), залучивши до участі 16 титулованих спортсменів з Федерації таїландського боксу Муей-Тай та Федерації боксу України.

Юлія Квасневська

Скільки людей пройшли тестування на ВІЛ цього року через ваші пункти?

У 12 регіонах України ми підтримуємо різні пункти тестування на базі і лікувальних закладів, і неурядових організацій. Загалом через ці центри ми протестували більше 97 тисяч людей.

Якщо говорити про столицю, то тут є кілька пунктів тестування, які ми підтримуємо. Один з них працює в форматі check point (AHFChekpointKyiv) на базі нашого офісу. Це приклад найкращої практики з тестування. Пункт працює з 9 ранку до 8 вечора щодня. І цей пункт демонструє кращий результат. В цілому, по Києву через пункти, які ми підтримуємо, станом на кінець жовтня було протестовано 12,3 тис. особи. В пункті на базі нашого офісу було протестовано 5 тис осіб.

І у скількох випадках із цих 5 тисяч був виявлений ВІЛ?

В нашому пункті ми виявили ВІЛ-інфекцію в 148 випадках. Всього по Києву за рік у нас було виявлено 523 людини з ВІЛ.

Це небагато для такого міста як Київ?

В контексті ВІЛ-інфекції навіть один позитивний результат, не важливо на яку кількість тестувань, - це вже багато. ВІЛ - не та інфекція, про яку варто говорити легковажно.

А якщо говорити про Україну?

Я можу озвучити статистику лише по тих пунктах, які ми підтримуємо. Із 97 тисяч досліджень близько 5300 - це були позитивні результати.

Кількість людей, що протестувалися, у нас збільшилася фактично вдвічі у порівнянні з минулим роком.

Скільки загалом центрів по Україні перебувають під вашою опікою?

На сьогодні ми підтримуємо 203 точки тестування в 12 регіонах країни (з повним переліком пунктів тестування на ВІЛ можна ознайомитися тут. - «Главком»). На нашому сайті - freehivtest.org.ua - є вся ця інформація. Кожен може знайти там найближчий до себе пункт тестування.

Тестування у нас безкоштовне за будь-яких обставин. Воно робиться експрес-тестами. Тобто людина може отримати результат протягом 10-15 хвилин.

Яка ймовірність помилки в результаті експрес-тестування?

Насправді, використання стандартних лабораторних методів і використання швидких тестів з точки зору отримання достовірності результатів є абсолютно однаковим.

Є відгуки про те, що начебто із захворюванням на грип експрес-тест може показати ВІЛ-позитивний статус... Це міф?

Насправді, помилково позитивні результати можливі як із застосуванням стандартних методів, так і з використанням швидких тестів. Справа в тому, що тест реагує на неспецифічні антитіла, ВІЛ. І іноді у випадку онкозахворювання або під час вагітності буває отримання помилкових результатів. Обсяг таких помилково позитивних результатів не перевищує 3-4% від загальної кількості тестувань.

Статистику, яку ви отримуєте по своїх центрах, в тому числі по ВІЛ-інфікованих людях, ви кудись передаєте?

Ми працюємо з лікувальними закладами, і вони вже рапортують, формують звітність, яка передбачена державою щодо ВІЛ-інфекції.

Умовна ситуація. Приходить людина, проходить тестування, результат позитивний. Чи маєте ви про це повідомити лікаря цієї людини?

Ні, нікого, окрім людини. Людині ж видається на руки результат тестування, це така спеціальної форми довідка, яка підтверджує результати тесту. І в подальшому людині рекомендують звернутися в регіональний, обласний чи міський центр, де вона вже отримає лікування. Якщо людині необхідна допомога і підтримка, їй надається паралельно соцпрацівник, який її буде супроводжувати на перших етапах лікування. Тобто, в першу чергу, ВІЛ-позитивна людина у нас отримує медичну консультацію. Їй розкажуть про всі пріоритети лікування, про всі бонуси, яка вона отримає в результаті лікування, про те, що їй вдасться зберегти високу якість життя, і його тривалість буде така ж, як і у ВІЛ-негативної особи. На перших етапах соціальний працівник чи консультант буде підтримувати і супроводжувати цю людину.

Ніяким іншим особам за жодних обставин інформація про тестування та сам результат тестування не передається. І, насправді, якщо людина відмовляється від лікування, примусово змусити її його пройти неможливо.

Ви  фіксуєте зростання бажаючих пройти тест?

Ми відкрились у липні 2015 року, і перший місяць у нас завершився тим, що саме в київському центрі ми протестували 72 людини. На сьогодні в ньому ж ми тестуємо 780 осіб на місяць. Тобто у нас з моменту відкриття за 2,5 роки кількість людей, що приходять на тест, у місяць зросла в 10 разів.

Це ефект вашої масштабної промокампанії «Нокаутуй ВІЛ»?

Не можна не враховувати роль соціальної реклами щодо ВІЛ, яку, я думаю, багато хто бачив. Вона виявилася дуже ефективною і дієвою. Багато людей, які раніше не звертали уваги взагалі на цю проблему, зреагували на «Нокаутуй ВІЛ», зайшли на наш сайт, поцікавилися, де можна пройти тестування. Дуже багато людей повертаються до нас робити тестування повторно. Вони зрозуміли, що регулярне тестування з періодичністю раз на рік – це нормальна процедура, немає чого соромитися. Не треба почувати себе в зоні ризику, щоби просто заради збереження власного здоров’я раз на рік витратити 15 хвилин часу.

Кампанію «Нокаутуй ВІЛ» ми розпочали з серпня цього року. І вона, скоріше за все, буде подовжена до кінця першого кварталу наступного року. Далі, може, змінимо її на щось ще більш креативне.

Скільки було витрачено коштів на цю кампанію?

Я рада повідомити, що ця рекламна кампанія абсолютно безкоштовна. Єдине, що ми сплатили – це друк і перше розміщення матеріалу. Ми не сплачуємо за рекламну площу. Ми дуже вдячні бізнесу, який проявив соціальну відповідальність і надав нам площі абсолютно безплатно.

Частіше до ваших пунктів приходять представники секс-меншин?

Насправді, рівень ВІЛ-інфікованості у гей-спільноті набагато вище, ніж у гетеросексуалів. Але у наші кампанії ми зверталися безумовно до всіх: жінок, чоловіків і гомосексуальної, і гетеросексуальної орієнтації. Тому що ВІЛ - це проблема, яка може торкнутися кожного. В нашій країні 75% інфікування сталося статевим шляхом...

Не так давно в Центрі громадського здоров’я «Главкому» називали цифру 61,6% на початок цього року.

Якщо ми відкинемо дітей, які народженні з ВІЛ, у нас саме виходить 75%. Три з чотирьох інфікувалися через незахищений статевий контакт.

Нам треба звертати увагу на сексуальне здоров’я і поведінку будь-якої групи населення - гетеросуалів, гомосексуалів і на людей, що практикують бісексуальні стосунки.

Представники якої групи більше приходять на тестування у ваші пункти?

Останні чотири роки ми спостерігаємо значний приріст інфікування в гей-спільнотах, на жаль. І цей приріст має галопуючий характер, тобто збільшення інфікованості відбувається з року в рік фактично вдвічі. Тому на геях, дійсно, особливий фокус уваги. Але справа в тому, що в результаті досліджень, особливо в Україні ми побачили, що дуже багато людей, які відносять себе до гей-спільноти, практикують бісексуальні стосунки. Тобто чоловіки мають секс як з жінками, так і з чоловіками. І на це не можна не зважати, жінки теж у групі ризику.

А якщо говорити про відсоткове співвідношення, то десь близько 17% усіх наших відвідувачів представляють гей-спільноту.

Тобто більшість з тих, хто приходить тестуватися, таки гетеросексуали?

Так, але серед них є і споживачі ін’єкційних наркотиків, і дівчата, які працюють в секс-бізнесі...

Як люди про це кажуть?

Для цього у нас є консультанти, які пройшли спеціальну підготовку. Вони знають, як правильно питати, правильно приймати відповіді.

Сама консультація під час тестування - це не розмова про те, як ВІЛ передається. Під час консультації консультант намагається з’ясувати індивідуальні ризики кожної конкретної людини. Нам важливо розуміти, з якими проблемами до нас приходять.

Люди якого віку переважно приходять на тестування?

Наша найбільш численна група – це категорія від 25 до 49 років.

Чи ходите ви в рамках просвітницької кампанії тестування на ВІЛ до старшокласників? Як спонукаєте до тестування молодь?

Безумовно, ми працюємо зі школярами. Найближчим часом у нас заплановано проведення лекцій для старших класів. Також в нас є відкриті уроки, коли клас приходить безпосередньо до нас в офіс і ми їм розповідаємо про те, що таке ВІЛ, як він передається і як його виявити. Показуємо процедуру тестування, розповідаємо, як все відбувається.

На сьогодні можу з радістю констатувати, що серед молоді віком від 14 до 25 років рівень інфікування ВІЛ знижується, і ця тенденція зберігається вже протягом багатьох років. Тобто надія дуже велика на те, що ми зрештою прийдемо до ситуації, яка давно є в західних країнах, коли молоде населення не інфікується ВІЛ.

Як ви ставитеся до ідеї примусового тестування на ВІЛ, яка фактично реалізується, наприклад, в Росії?

Треба розуміти, що примусове тестування, насправді, ні до чого хорошого не призведе.

Ну чому ж? Вагітних, наприклад, у нас обов’язково тестують. Це врешті йде тільки в плюс.

Насправді, кожна вагітна має право відмовитись від тестування, і ніхто не може змусити її його пройти. Питання в тому, як влаштовує консультацію лікар-гінеколог. Часто це звучить так, що це обов’язкове дослідження. Але немає ніяких регламентуючих документів про те, що всі вагітні зобов’язані пройти тестування. Це бажано, але вони не зобов’язані.

Розумієте, в Росії при такій великій кількості тестувань, які вони на сьогодні проводять, від констатації факту, що країна перевищила 1% бар’єр інфікованого населення, ситуація наразі не покращується. Тому що абсолютно недостатньо протестувати усіх і усіх виявити. Треба усіх виявлених направити на лікування. А для усіх невиявлених людей, у яких негативний статус, забезпечити достатні профілактичні процедури та заходи для того, щоб вони й надалі залишалися негативними. Тому що тестування заради тестування нічого вам, окрім статистики, не дасть.

Статистика - це теж важливо. Адже сьогодні, наприклад, кажуть, що за оцінками в Україні майже кожен другий ВІЛ-інфікований не знає про свій статус.

Оціночні дані по Україні: десь кожен третій ВІЛ-інфікований не знає про свій статус.

Насправді, найкоротший шлях забезпечення регулярного тестування - поширення позитивної інформації. Про те, що це треба, що лікування призведе до позитивних наслідків, до якісних змін у житті, до того, що ВІЛ-інфікована людина не зможе передавати цю інфекцію нікому. Тільки через інформування і підвищення освіченості населення можна досягти змін.

Повернемось до фінансового питання. З вуст колишніх працівників пунктів тестувань можна почути, що в нашій країні різні організації спеціально перебільшують проблему ВІЛ, щоб отримувати більше грантів...

Я можу говорити тільки про нашу організацію - на нашу адресу такі звинувачення ще не лунали. Ми фінансуємо самі себе. У нас унікальна ситуація, ми не потребуємо зовнішнього фінансування, ми - абсолютно самодостатня організація.

Та, насправді, проблема не роздувається. В Європі, наприклад, це все ще зав’язано і на психологію населення. Людина не може продовжити страховку, якщо вона нерегулярно обстежується на ВІЛ. У нас немає процедури регулярних обстежень. В нас все ще вважається, що ВІЛ - це лакмус того, що ти маєш відношення до маргінальних прошарків населення. Тобто ти або повія, або наркоман… Тебе маркують. Хоча насправді це зовсім не так. ВІЛ-інфекція вже давно вийшла за межі маргіналізованих груп. Наразі бути ВІЛ-інфікованим – це просто бути людиною, яка має хронічну інфекцію. Більше нічого це не означає.

Чи можна у ваших пунктах отримати пост-контактну профілактику? Коли у нас більше 70% людей інфікуються ВІЛ через статевий акт, це доволі важливо.

Коли людина мала незахищений контакт і вона дізнається про те, що його партнер був ВІЛ-інфікований, протягом перших 72 годин такій особі призначається екстрена пост-контактна профілактика. Ці препарати необхідно приймати протягом 28 днів. Вони зводять до мінімуму, практично до нуля, ймовірність захворіти на інфекцію навіть за умови, якщо ВІЛ в організм людини таки потрапив.

Але пост-контактна профілактика надається в регіональних центрах СНІДу. Якщо ми говоримо про Київ, то це вулиця Відпочинку, 11.

Також у світі вже активно використовується преконтанта профілактика, коли людина приймає препарати, розуміючи, що може мати незахищені статеві акти. В Україні вона є, де її можна отримати? І скільки це коштує?

Преконтактну профілактику на сьогоднішній день в Україні не надають.

Ваші центри тестують не лише на ВІЛ/СНІД?

Для людей, які знаходяться в зоні ризику, ми надаємо тестування на гепатит В, С і сифіліс.

І якою є ваша статистика щодо цих захворювань?

Стратегія «тестуй і лікуй» сьогодні є реальністю для України. В Центрі громадського здоров’я запевняють, що сьогодні, завдяки консолідації міжнародних партнерів – і Глобального фонду, і спеціальної програми президента США PEPFAR (Надзвичайний план президента США для надання допомоги для боротьби зі СНІДом. – «Главком»), і бюджетним коштам – можливо забезпечити лікування майже кожного пацієнта, у якого виявлено ВІЛ-інфекцію. Лікування всіх пацієнтів є безоплатним.

«Сума на закупівлю ліків зросла з 252 млн. грн до 684 млн у 2017 році. Маємо безпрецедентне зростання. Це було оцінено і американським урядом, і Глобальним фондом, який ухвалив рішення про виділення Україні на 2018-2020 роки $120 млн на протидію ВІЛ і туберкульозу. Також $37,5 млн нам виділив PEPFAR. З них $5,6 млн буде використано на закупівлю ліків. Решту спрямують на лабораторний супровід, щоб відслідковувати ефективність лікування. Ще частина коштів піде на супровід пацієнтів – на посилення неурядових організацій, без яких ми не можемо утримувати на лікуванні пацієнтів. Бо пацієнт ефективно лікується тільки тоді, коли у нього є висока прихильність до лікування», - навесні розповідала «Главкому» Нізова.

Номенклатура лікарських засобів, які закуповуються на виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки за державні кошти у 2015 році

Катерина Пешко, «Главком»