Порошенку довелось довго очікувати цього «подарунка», бо він, як міг, сам відтягував цей момент
Володимир Гройсман сьогодні зміг видихнути спокійно – його відставка відкладається до інших часів. Втім дуже схоже, що прем’єр пафосно погрожував піти з посади у разі неприйняття закону про Антикорупційний суд, бо знав, що його таки приймуть. Сьогодні Верховна Рада 315 голосами нарешті завершила епопею щодо створення цього органу. Останні правки узгоджувались сьогодні о п’ятій ранку, а засідання профільного комітету, яке їх погоджувало, тривало в перерві пленарного засідання, яка затягнулась на дві години.
Петро Порошенко знову використав свою улюблену тактику – впиратись до останнього, аби в результаті зробити те, що від нього вимагали спочатку. Петро Олексійович пройшов шлях від повного заперечення створення окремого суду для корупціонерів («ми ж не Уганда») до сьогоднішнього голосування, після якого він кілька разів у різних контекстах повторював слово «перемога».
Після першого читання президентського законопроекту основні дискусії з західними партнерами стосувались однієї норми – чи матимуть міжнародні експерти право вето при формуванні суду. МВФ, Венеційська комісія та активісти-антикорупціонери вимагали створити такий запобіжник, аби Антикорупційний суд не формувався під політичне замовлення. Конкретно ця умова поставила під загрозу цілий транш МВФ. Фонд відмовлявся говорити про подальше фінансування без узгодженого з ним закону.
Згідно з першим варіантом проекту, міжнародні експерти також брали участь у визначенні суддів, але їхній голос був, скоріше, дорадчим, а останнє слово лишалось за Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Якщо дві третини її складу (11 з 16 членів) підтримували суддю, то будь-які висновки експертів ігнорувались. МВФ же вимагав більшої ролі для зовнішніх експертів. На Банковій пручались і посилались на українську Конституцію, яка не передбачає впливу на судову гілку з боку ради експертів. Там же раніше доводили і те, що за нашим Основним законом не допускається створення спеціальних судів.
У результаті зупинились на нібито компромісному варіанті: про нього стало відомо сьогодні вранці. У склад Громадської ради міжнародних експертів будуть входити шість членів (первинний варіант – сім). Для визнання кандидата у судді невідповідним необхідним критеріям на рівні цієї ради достатньо половини голосів експертів – три. Після цього відбувається другий етап – спільне засідання ВККС та Громадської ради міжнародних експертів (16 плюс 6), на якому задля рішення щодо відповідності кандидата необхідним критеріям потрібно більше половини голосів з 22 (мінімум – 12), але при цьому мінімум три з них мають належати членам громадської ради. Ще одна новела: у склад ради міжнародних експертів, можуть входити також громадяни України, якщо їх висунуть міжнародні організації, з якими у України підписані міжнародні договори у сфері боротьби з корупцією. Проте незрозумілий кінцевий перелік цих міжнародних організацій. Рішення про призначення членів ради приймає ВККС, яку, за ідеєю, ця рада і має контролювати.
Подарунок для президента
Те, що президент дійсно хотів прийняття закону, було видно і по тому, як мобілізувалась його фракція. Сам глава держави також завітав у Раду. Попередньо зранку він поспілкувався з фракцією та наполіг на результативному голосуванні. І якщо деякі співрозмовники «Главкому» з коаліції бадьоро прогнозували біля 300 голосів, то інші не були на сто відсотків впевнені в цьому. Окрім БПП та «Народного фронту» про своє голосування заявила група «Відродження», до підтримки схилялась і «Самопоміч». Категорично проти були Опозиційний блок та «радикали», у «Батьківщині» очікувалось вільне голосування. «Я голосувати не буду», – пообіцяв Сергій Власенко. Він «спамив» законопроект правками, в зал прогнозовано їх футболив. Депутати кілька днів потратили на те, щоб в напівпорожній залі пройти весь процес розгляду майже двох тисяч правок і завершили його тільки сьогодні зранку.
Після цього слово взяв Порошенко: «За чотири роки ми зробили величезну роботу: зробив президент, зробили уряди, зробив кожний народний депутат, який є в цьому залі. Але сьогодні голосування за Антикорупційний суд – лакмусовий папірець для кожного народного депутата». Петро Олексійович нагадав депутатам, як спільними зусиллями були створені Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з запобігання корупції, введені е-декларації. Завершивши виступ, Порошенко намагався піти з зали, але його затримала черга з охочих поспілкуватись, яку за деякий час розігнала Ірина Луценко в стильному вбранні від «Дольче–Габбана».
Під час двогодинної перерви пройшло засідання комітету з питань правової політики та правосуддя під керівництвом Руслана Князевича, і ближче до першої години депутати знову зібрались до зали. А далі всі стали свідками звичайної для українського парламенту практики: Князевич зачитав скопом всі правки, які напрацював комітет, парламент спочатку проголосував за рішення комітету (286 голосів), а потім за сам законопроект (за уточненими Іриною Геращенко даними – «за» 317 голосів). Цікаво, що Юлія Тимошенко, хоч і назвала Антикорупційний суд за цим законом «приватною власністю Порошенка», на зелену кнопку натиснула. Поки цей закон – лише теорія, а для старту створення Антикорупційного суду Порошенко повинен подати в Раду ще одне подання, а вона має проголосувати.
Порошенко просто сяяв, а «перемогометр» в залі зашкалював: «Це є перемога України, перемога українського народу, моя перемога як президента України, перемога українського парламенту на чолі з головою Верховної Ради Андрієм Парубієм, перемога українського уряду на чолі з прем'єр-міністром Гройсманом і перемога кожного народного депутата, який відкрив зелене світло створенню Вищого антикорупційного суду України».
Перелічивши всіх причетних до цієї перемоги, президент подякував всім за дуже гарний подарунок на четверту річницю його президентства. Заради правди, треба відзначити, що Петру Олексійовичу довелось довго очікувати цього «подарунка», бо почасти він сам відтягував цей момент.
Бонус для НАБУ і Гройсмана
Також Рада сьогодні, користуючись мобілізацією депутатів, таки завершила ще одну епопею – обрала аудитора НАБУ. Напередодні профільний комітет, як і очікувалось, рекомендував парламенту двох найсильніших кандидатів – колишнього американського прокурора Томаса Файєрстоуна та українського правозахисника Володимир Василенка, який працював суддею в Міжнародному трибуналі з колишньої Югославії та представником України в Раді ООН із прав людини. Обидві кандидатури отримали в Раді досить високу підтримку, але з солідним відривом переміг Василенко (289 голосів). Тепер президент на додачу до представників Ради та Кабміну має призначити в комісію свого представника, щоб вона змогла взятись за аудит відомства Артема Ситника.
Несподівано швидко вирішилась і доля Олександра Данилюка. Як відомо, міністр фінансів серйозно побив горщики з Володимиром Гройсманом і шеф подав в Раду подання на відставку Данилюка. В середу його оперативно розглянув комітет, і була велика вірогідність, що вже сьогодні кадрова інтрига розв’яжеться. Щоправда, спочатку планувалось, що питання Данилюка буде розглянуто на вечірньому засіданні, і вдень у нього навіть була запланована зустріч з фракцією БПП. Але спікер Парубій вирішив «добити» Данилюка до перерви, навіть продовживши заради цього ранкове засідання.
Данилюк з трибуни похвалився, як «з честю і гідністю відстоював інтереси країни перед міжнародними партнерами», пожалівся на Державну фіскальну службу, згадав, як націоналізував «Приватбанк» та не злякався запустити судовий процес проти Ігоря Коломойського. А наостанок закликав розірвати кругову поруку.
Гройсман, в свою чергу, звинуватив опального міністра в абсолютно емоційній непристойній поведінці на засіданні уряду і нагадав тому про його скандальний лист до G7. «Всі винні, тільки не він, – обурився Гройсман. – Але, на превеликий жаль, це не так, і у цієї позиції немає майбутнього, у тому числі і політичного».
Особливого співчуття у депутатів «економний» Данилюк ніколи не викликав, і вони підтримали Гройсмана в цих особистих розбірках.
«Гройсману скоро звітувати в парламенті і дуже спокусливо списати всі прорахунки на Данилюка, – визнає співрозмовник в президентській фракції. – Хоча щодо звільнення тих же Кутового і Стеця (міністр аграрної політики Тарас Кутовий та міністр інформполітики Юрій Стець – Ред.), які давно вже написали заяви, ніяких подань він не вносить, а от щодо Данилюка, який заяв не писав, – вніс і розглянули миттєво».
Втім сьогодні ця загалом давноочікувана відставка залишилась в тіні прийняття законопроекту про Антиконституційний суд. І тепер найголовніше – чи не спіткає цей суд сумна доля інших наших «революційних» ініціатив.
«Цей закон – це точно перемога»
Віталій Шабунін
голова ГО «Центр протидії корупції»
Проголосували хороший закон. Єдина проблема полягає в тому, що з того формулювання, яке було на комітеті (з формулювання, яке скоріш за все прийнято, бо норма не була змінена від першого читання), можливості подати своїх експертів в комісію міжнародну позбувається Світовий банк та OECD – ключова експертна організація у світі. Незрозуміло, чи ЄС зможе подавати – це дискусійна норма. А все інше – нормально: хороше право вето у міжнародників. Тепер президент може подати ще один закон з одним реченням: «Утворити Вищий антикорупційний суд у місті Києві». Цей закон – це точно перемога.
«Можливості для маніпуляцій зберігаються»
Максим Костецький
юрист Transparency International Україна
У законі немає в принципі права вето міжнародних експертів. Питання відповідності чи невідповідності кандидатів вирішується просто спільним засіданням міжнародних експертів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Позитивом є те, що потрібні голоси мінімум трьох міжнародних експертів, щоб схвалити рішення щодо кандидата. Тоді як українська влада наполягала на тому, що достатньо було б одного.
На перевірку кожного кандидата міжнародним експертам надається обмежений термін - 30 днів (Засідання, на якому визначають відповідність чи невідповідність кандидата, проводиться не пізніше ніж на 30-й день з дня оголошення результатів іспиту, на якому перевіряють професійний рівень цих кандидатів, - ред.) В кожному засіданні міжнародних експертів, на яке запрошуються кандидати на співбесіди, повинні брати участь представники Вищої кваліфікаційної комісії судів. Це дозволяє їм якимось чином чинити неформальний вплив на міжнародних експертів, для того, щоб вони, можливо, не завжди надто сильно прискіпувалися до кандидатів.
Це більше перемога, ніж зрада, але це не зовсім те, що ми хотіли, для того щоб справді убезпечити незалежну процедуру. Можливості для маніпуляцій зберігаються.
Тепер треба прийняти додатковий закон про створення Вищого антикорупційного суду. Президент повинен подати закон про утворення Антикорупційного суду окремо, проконсультувавшись перед тим з Вищою радою правосуддя. Це технічний закон, який необхідно внести, щоб повністю була виконана процедура за Конституцією. Потрібно зараз уважно слідкувати за кожним технічним кроком процедури утворення суду, щоб не було маніпуляцій.
«Чи є у цьому законі запобіжники, щоб не допускати міжнародних експертів, прихильних до Росії?»
Ярослав Юрчишин
виконавчий директор Transparency International Україна
Формула, коли не менше половини членів Ради міжнародних експертів можуть накласти вето на кандидатуру, запропоновану до Антикорупційного суду ВККС, відповідає загальному рекомендаціям Венеційської комісії, тобто зберігає ключову роль міжнародних експертів. Більшість міжнародних експертів бере участь у прийнятті остаточного рішення. Тому в принципі формула, як мінімум, - елемент компромісу.
Стосовно небезпеки самих правок, в них немає уточнення процедури делегування. Незрозумілий кінцевий перелік цих міжнародних організацій, які можуть подавати кандидатури в громадську раду – вимоги до них виписані не достатньо чітко. Згадуються міжнародні договори у сфері боротьби з корупцією. Наприклад, Світовий банк має договір з Україною з 1992-1993 року, сумніваюсь, що там була прописана співпраця з протидії корупції саме такими словами.
Ще один цікавий момент, який для країни є чутливий. Частина міжнародних організацій є проросійськими, а РФ є повноправним членом ОБСЄ, є членом Ради Європи без права голосу. І тут питання, чи є у цьому законі запобіжники, щоби не допускати міжнародних експертів, прихильних до позиції країни-окупанта. Виникає питання, чи варто прописувати серед вимог до міжнародних організацій неучасть Росії у них. Але тоді важко сказати, чи ми наберемо таку кількість міжнародних організацій. Наприклад, делегує якась міжнародна організація експерта, який відповідає всім критеріям, але схильно ставиться до РФ, чи визнавав, наприклад, окупацію Криму. Україна, звісно, його заблокує, але може бути дискусія на міжнародній арені про те, що «Україна перебирає кандидатами», що може стати елементом маніпуляцій.
Сам текст закону і сама процедура обрання суддів більше позитивні, ніж негативна. І у Венеційській комісії, і в інших організаціях визнали, що вона достатня.
«Суд запуститься не раніше весни 2019 року»
Олександр Лємєнов
юрист та експерт в сфері антикорупційної політики
Я досить скептично ставлюсь до запропонованих правок. У мене немає до кінця віри в те, що за такого формату влада не спробує взяти під контроль, щоб зманіпулювати цими 16-ма членами ВККС та шістьма членами громадської комісії експертів.
Стосовно ВККС у мене немає ілюзій: це підконтрольна Банковій структура, яка буде голосувати так, як їм потрібно. Ключове питання – хто стане міжнародним експертом, чи зможе Банкова у будь-якому форматі зацікавити їх, щоб вони ухвалювали потрібні рішення. Досвід, який ми маємо, свідчить про негативні результати, коли так звана політична еліта суне свого носа у реформування незалежного суддівського корпусу.
Мені здається, що наявна конструкція створена для того, щоб взяти під контроль Вищий антикорупційний суд після його запуску. А запуститься він не раніше весни 2019 року, а можливо і одразу після президентських виборів.
Павло Вуєць, Яна Степанковська, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Коментарі — 0