Загинув під час 100-го бойового вильоту. Згадаймо Героя України Олександра Кукурбу
Пілот знищив понад 20 російських танків, пів сотні бронетехніки та більш як 300 ворогів
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Кукурбу.
Військовий льотчик, Герой України майор Олександр Кукурба загинув 26 липня 2022 року під час свого 100-го бойового вильоту. Він намагався катапультуватися, але парашут не відкрився через малу висоту. Йому було 27 років.
Олександр Кукурба у свої роки був справжнім асом, кажуть його друзі. Він умів дуже низько літати, аби не засікла ворожа ППО. Відчував літак, вмів його утримати. Мріяв сісти за штурвал винищувача і вести повітряні дуелі, а став справжнім жахом для ворогів на штурмовику СУ-25, вражаючи наземні цілі. Бій з окупантами Олександр прийняв у перші ж хвилини повномасштабного вторгнення росії, намагався зупинити ворожі колони, що сунули на Херсон та Київ.
Як згадують його однокурсники з Харківського університету повітряних сил, цього всього могло і не бути, якби ще курсантом Олександр здався. Викладачі особливих талантів в ньому не бачили, перші польоти йому не вдавалися. А він взявся працювати над собою, адже марив небом. По-справжньому його потенціал розкрила війна. Як згадують його колеги, 24 лютого він чи не єдиний на увесь аеродром був без страху в очах. Виконуючи завдання, він не боявся іти на другий захід, аби добити ворога та завдати максимальних втрат.
Олександр народився на Івано-Франківщині. Навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Уже тоді хотів бути військовим льотчиком, саме – винищувачем. Хлопець вивчав все про літаки, закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
«Він завжди говорив, що буде військовим. Як закінчив ліцей, ми планували, щоб він вступив на військову медицину, але вирішив таки піти вчитися на льотчика. Йому це надзвичайно подобалося. Приїжджав додому рідко, телефонував мало, бо ніколи не мав часу. Здебільшого ми переписувалися смс-повідомленнями, але тема війни фактично для нас була табу. Єдине, якось син під час розмови запитав мене, що я думаю, чи буде повномасштабна війна. Я відповіла, що не буде. А він сказав, що є різні думки з цього приводу», – зауважила мати полеглого захисника.
«Коли деякі елементи в польоті в нього не виходили, він не здавався, продовжував наполегливо працювати й з кожним польотом прагнув стати краще. Дуже сильно любив літати. Це було його основне хобі. Йому не потрібні були звання чи вища посада, йому потрібен був тільки літак і побільше ракет. Мав ще одне хобі – гарні дівчата, але літати любив більше.
Сашко був цікавою людиною. Якщо захоче щось зробити в польоті, то зробить, знаючи, що його все одно будуть потім сварити. Він був світлою і доброю людиною, яка не бажала нікому зла. Олександр хотів бути винищувачем, а після початку війни на Сході дізнався, що винищувачі майже не застосовувалися за призначенням, оскільки не було повітряних боїв, а от штурмова авіація працювала на всю. Сказав, що винищувальна авіація не для нього, «піду в штурмовики», – розповів Ростислав Лазаренко, побратим Олександра.
У мирний час на кожен політ виділявся необхідний час, для відпрацювання якогось завдання, але Сашка це ніколи не зупиняло: він літав до тих пір, поки пального не залишиться тільки для того, щоб безпечно повернутися на аеродром посадки.
За час війни з 24 лютого 2022 року Олександр отримав три державні найвищі нагороди – орден Богдана Хмельницького II та III ступеня і звання Героя України. Пілот знищив понад 20 російських танків, пів сотні бронетехніки та більш як 300 ворогів.
Згодом Володимир Зеленський назвав Кукурбу одним із найефективніших українських льотчиків, а також справжнім українським героєм, якого ми будемо завжди памʼятати.
Олександр був старанним та наполегливим учнем. Бували ситуації, коли захисник до війни літав під час відпрацювання якогось завдання набагато більше часу, ніж виділялося. Аж поки пального не залишиться тільки для того, щоб безпечно повернутися на аеродром посадки.
«Накришив окупантів більше, ніж крихт при різанні французького батона», – так товариші по службі жартома говорили про Олександра. Він літав на СУ-25.
«Війна сильно змінила Сашка, як і всіх людей. Але Сашка – у кращу сторону. З перших бойових вильотів хлопчина, якого можна назвати повітряним бешкетником, став справжнім чоловіком. Він був переповнений сміливістю і рішучістю. Ніколи не відмовлявся від бойових польотів. У деякі моменти його приходилось навіть зупиняти. Але водночас він свідомо оцінював обстановку і головним завдання було – нанести противнику якомога більше втрат. Він не жалів себе, іноді навіть ображався, що я даю йому менше польотів, ніж комусь іншому. Він завжди просив мене підвішувати побільше ракет. Я пояснював, що це небезпечно, але він не зупинявся.
Він був моїм одним із кращих воїнів, йому я міг довірити найскладніше завдання і я точно знав, що він з ним впорається. У бойовому відношенні це була дуже грамотна людина. Він був майстром своєї справи, хоча має класну кваліфікацію «льотчик 2-го класу». Мені подобалося виконувати завдання з ним в парі: я точно знав, що ця людина ніколи не залишить мене в біді й завжди прикриє. Мені його дуже не вистачає і просто не віриться, що він загинув», – додав Ростислав.
У колективі авіаційний воїн мав бойовий позивний Кочегар. Адже мріяв не просто літати, а воювати літаючи.
«Як кочегар завантажує паливо в топку локомотива, так і Олександр закидав москалів ракетами та бомбами. Був на усі сто відсотків на своєму місці. Де він тільки не спалював окупантів! З самого початку навчання був направлений саме на бойову авіацію, на її бойове застосування. Детально вивчав літаки, їхнє озброєння, особливості застосування, пам’ятав характеристики усіх боєприпасів – справжня ходяча енциклопедія з бойового застосування», – розповідали бойові товариші.
«Такого ентузіазму у винищенні загарбників треба ще пошукати, – поділилися побратими пілота. – Дивлячись на кількість і результативність польотів, ми жартували, що він тягне на другу Зірку Героя. Хоча які жарти? Це було б абсолютно заслужено! Цілком можливо, що він став би першим в історії двічі Героєм України».
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0