рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Похід на Крим. Рефат Чубаров про мету і наслідки Маршу гідності

    інтерв'ю
    • Михайло Глуховський
    • Розсилка
    <span>Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров</span> - Похід на Крим. Рефат Чубаров про мету і наслідки Маршу гідності
    Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров
    фото з відкритих джерел

    «Це не справа лише кримських татар, це загальноукраїнська акція»

    Кримські татари збираються організувати ненасильницьку міжнародну акцію «Світ проти насильства та окупації. Марш гідності». Заяву такого змісту минулого тижня оприлюднив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Мета маршу – перетнути адміністративний кордон між Херсонською областю і окупованим півостровом, аби допомогти міжнародним організаціям на практиці реалізувати резолюції щодо Криму, ухвалені ними за останні шість років.

    27 січня була проведена нарада зі створення штабу з підготовки до акції. В нараді взяли участь, окрім Чубарова, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, члени Меджлісу Ахтем Чийгоз, Ільмі Умеров, правозахисник Йосиф Зісельс, народний депутат 8 скликання Сергій Висоцький і колишній міністр транспорту Володимир Омелян. Як повідомили у Меджлісі, це не остаточний склад: штаб продовжує формуватися. На засіданні було визначено: акція відбудеться 3 травня. Орієнтовне місце її старту – село Чонгар на Херсонщині.

    Російська преса вже охрестила марш «вторгненням до Криму», «кривавою провокацією», а поодинокі колаборанти з числа кримських татар погрожують учасникам акції арештами. Про це заявив, зокрема, так званий глава національно-культурної автономії кримських татар Ейваз Умеров, застерігши учасників акції від «необдуманих вчинків».

    В інтерв’ю «Главкому» глава Меджлісу Рефат Чубаров розповів про те, як учасники акції збираються проходити блок-пости російських окупантів, хто у російський владі тепер курує питання Криму і чому навіть затяті колаборанти тепер б’ють на сполох.

    Про Марш гідності

    Рефат-аґа, чи відомий уже маршрут?

    Є багато моментів, про які ми зараз не будемо говорити докладно, в тому числі про маршрут. 27 січня ми на нараді сформували первинний склад штабу з підготовки та проведення ненасильницької міжнародної акції «Світ – проти насильства та окупації. Марш гідності». Визначили: датою перетину адмінмежі Херсонської області і тимчасово окупованого Криму буде 3 травня. На цьому засіданні ми розподілили між собою свою роботу. Але учасники акції знатимуть про все заздалегідь, щоби вчасно прибути на місце акції.


    Як люди зможуть пройти адміністративний кордон, якщо окупаційна влада Криму їх просто не пропускатиме?

    Ми працюємо над тим, щоби серед учасників цієї акції були міжнародні спостерігачі. У нас в Україні є принаймні дві інституції з такими функціями – моніторингова група ООН з питань прав людини в Україні і спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. Якраз ця спеціальна місія має мандат відвідувати будь-які регіони України і ніде немає зауважень, що вона не може відвідувати Крим. Тож ми обов’язково їх проситимемо, щоби вони пішли разом з нами. Зараз готуємо відповідні звернення до багатьох міжнародних організацій, членами яких є і Україна, і Росія. Наприклад, ПАРЕ, Парламентська асамблея ОБСЄ, Парламентська асамблея НАТО, Парламентська асамблея Чорноморського економічного співробітництва. Ми проситимемо, щоби члени цих міжнародних організацій, які ухвалили за ці шість років чимало документів щодо незаконності окупації Криму, були з нами.


    27 січня відбулося засідання Штабу організаторів Маршу гідності, запланованого на 3 травня
    27 січня відбулося засідання Штабу організаторів Маршу гідності, запланованого на 3 травня

    Серед цих документів є і такі, які вимагають негайного виведення російських військ з території українського Криму, виконання рішення Міжнародного суду ООН щодо відміни заборони Меджлісу кримськотатарського народу. Тож закликатимемо їх, щоби вони разом з нами спробували реалізувати ці рішення на практиці. Також проситимемо парламентарів різних країн приєднатися. Звертатимемося як до парламентів, так й індивідуально до впливових європейських політиків. Нині вже проводимо зустрічі з послами, інформуємо про нашу акцію. Усі запрошення надсилатимемо протягом лютого. Поставили також завдання у найближчі дні зустрітися з головами фракцій, пояснити їм нашу ідею, щоби вони донесли її до своїх депутатів. Очікуємо, що значна частина народних депутатів нарешті за ці шість років разом з нами спробують відвідати територію України, яка тимчасово окупована, і зустрітися там з громадянами України. Є депутати, які вже висловили готовність бути з нами, але не хотів би поки називати їх прізвища.

    Мені здається, що переважна більшість народних депутатів відгукнуться на наш заклик, щоби не лише реалізувати своє право відвідати будь-яку частину України, а й реалізувати право людей, які живуть у Криму, на зустріч з народними депутатами. Ми їм будемо пояснювати, що якраз особисто народним депутатам України при будь-якому розвиткові подій, якщо говорити про поведінку окупаційної сторони, нічого такого не загрожує. Окрім, можливо, невеличкого якогось стресу.

    Колаборанти на кшталт Аксьонова і Поклонської наміри про акцію називають провокацією. Чи можуть окупанти арештовувати, застосовувати силу до учасників акції?

    Все, що завгодно може бути. Але я хотів би, щоби ви звернули увагу на те, що ми розраховуємо на участь в акції представників тих міжнародних організацій , членами яких є і Росія, і Україна. А вступаючи до цих організацій вони брали на себе певні зобов’язання. Перш за все це ООН. На сьогодні у нас є шість резолюцій Генасамблеї ООН, де чітко Росія називається країною-агресором, яка здійснила анексію. У резолюціях ОБСЄ прямо ідеться про те, що Росія має вивести свої війська з окупованого Криму. Представники міжнародних організацій мають змусити ці організації нарешті знаходити механізми задля реалізації рішень, які вони уже ухвалили.  

    «Акція має стати поштовхом до виконання міжнародних рішень», ідеться у вашій заяві. Яких саме конкретних рішень? Поясніть, як марш допоможе деокупації, адже та ж ООН в межах своїх повноважень факти агресії і окупації вже визнала?

    За це ми їм дякуємо. Але далі що, як будете реалізовувати? Вони кажуть: не знаємо. Кажуть, що є такий механізм (у Радбезі ООН) як право вето на рішення. Росія є постійним членом Ради безпеки, вона блокує і блокуватиме все те, що спрямоване на виконання резолюцій. Те ж саме в ОБСЄ. Вони казатимуть, що у них принцип консенсусу… Ця акція проводитиметься для того, щоби ще раз змусити міжнародні організації повернутися до того, що у них відсутні механізми реалізації тих рішень, які вони приймають.

    Цю проблему визнають усі дипломати. Але звідки упевненість, що маршем до Криму можна такі механізми народити?

    У 2019 році у мене була публічна відкрита дискусія у парламентській асамблеї ОБСЄ з головою організації, міністром закордонних справ Словаччини Мирославом Лайчаком. Коли він розмахував руками і казав, що у нас же принцип консенсусу, я відповів, що організація не може весь час жити з таким механізмом ухвалення рішень, який її приводить до смерті. Якимось чином організації мають знаходити шляхи, аби їх рішення виконувалися.

    Ми не такі наївні, щоб говорити, що після акції ці механізми з’являться. Але кожен має робити свою справу. Ми зараз маємо на меті добитися усталеного глибокого усвідомлення українським суспільством того, що у цьому прагматичному й жорсткому світі допомагають лише тим, хто за свої права б’ється. І якщо ми хочемо, щоби нам допомагали відновити територіальну цілісність, потрібно робити те, що ми можемо. Ось тому ми і закликаємо всіх взяти участь у цій акції. Це не є насиллям, це мирно і справедливо. А ті, хто вчинятимуть дії, які протирічитимуть міжнародному праву і нашому законодавству, за це відповідатимуть. А ми маємо мирно захищати свою землю, чи ні?

    Як ставиться до вашої ініціативи влада, з ким мали розмову про цю акцію?

    Наразі не мали з ними прямих контактів. Думаю, представники державних органів зараз вивчають наші наміри.

    У травні 2014 року окупанти не пропустили до Криму Мустафу Джемілєва. Декілька тисяч кримських татар тоді спробували допомогти народному лідеру потрапити на окупований півострів, але це не вдалося. Потім силовики країни-агресора затримували кримських татар, відкривали кримінальні справи. Чим нові спроби потрапити на окуповану територію відрізнятимуться від тих, які ми вже бачили?

    Росія буде вважати, що учасники акції порушили її державні кордони і вчинили заздалегідь організовані дії, спрямовані на порушення її кордонів. У них в Кримінальному кодексі є статті з цього приводу, які вони застосовуватимуть. Люди, які перетинатимуть адміністративну межу виходитимуть з того, що нічого не порушують, оскільки вони ідуть з однієї на іншу частину території України. Це буде їх усвідомлена поведінка. Я розумію, що росіяни робитимуть те, що робитимуть, але в якій мірі, наскільки жорстко, наскільки масштабно це все відбуватиметься, залежатиме від того, що робитимуть міжнародні організації, які, як і Україна, виходять з того, що Крим є українською територією… Наша держава наодинці не може протистояти Росії, але якщо міжнародні організації це проковтнуть, то це означатиме, що вони абсолютно імпотентні у вирішенні завдань, які записані в їхніх статутах.

    Ви особисто, Мустафа Джемілєв, Ільмі Умеров братимете участь у марші, намагатиметесь пройти до Криму?

    У перших рядах будуть члени Меджлісу. Я особисто готовий.

    Скільки людей збираєтеся залучити?

    Дуже багато залежить від того, наскільки нам вдасться роз’яснити українському суспільству, що це не є винятково кримськотатарська справа, це є загальноукраїнська, а якщо хочете, і міжнародна справа. Ми хочемо продемонструвати, що рішення міжнародних організацій можливо реалізовувати в мирний спосіб. Хтось же має знаходити колись такі способи. Можна бомбардувати території, щоби відновити закон, так було в Югославії, можна вводити війська і деокуповувати, як це було на Близькому Сході, а можна й підштовхнути міжнародну спільноту до такої консолідації, щоби загарбник сам повернувся в межі міжнародного права. Якщо говорити прямо, то інструменти у міжнародному праві є. Це, зокрема, введення ембарго на енергоносії з Росії. Тож якщо ані ООН, ані ОБСЄ не здатні змінити свої механізми реалізації ухвалених рішень, то хай тоді домовляться про те, щоби оголосити, скажімо, дворічне ембарго на російські енергоносії. Вони (росіяни) самі тоді звідти підуть без усілякої сили.

    Як збираєтеся протистояти російській пропагандистській машині, яка вже робить з вас екстремістів.

    Дуже сподіваємося на українські ЗМІ. У наших перших кроках взаємодії із суспільством  передбачена зустріч з журналістами. І це не обов’язково пресконференція… Хочемо, щоби і громадянські почуття, і журналістські якості людей, які висвітлюватимуть акцію, були поєднані.

    Який бюджет акції, хто фінансово готовий долучитися?

    Ми міркуємо про те, що потрібні будуть якісь мінімальні витрати. Думаємо, що з відповідних адміністративних центрів у зазначений час виїдуть люди, які дали згоду на участь в акції. Ми ще не знаємо, яким транспортом вони їхатимуть, чи орендованим?

    Перелік учасників акції буде зафіксований?

    Є різні пропозиції, наприклад, роздати бейджики. Ми розуміємо, що у наших умовах складати заздалегідь будь-які списки - викликати недовіру, занепокоєння у людей. Ми нікого не відштовхуватимемо з тих, хто захоче взяти участь, але в людини має бути певний документ, який підтверджує громадянство України. Така людина отримає бейджик і таким чином буде означена як учасник акції. Це дуже важливо, адже можуть бути різні варіанти розвитку ситуації. А ми відповідаємо за цих людей. На спроби провокацій звертатимемо особливу увагу… Ми не хочемо на цю акцію збирати великі кошти. Але мінімальні для забезпечення заходів, із нею пов’язаних, нам знадобляться. Проситимемо людей про пожертви

    Уже повідомлялося, що старт акції відбудеться у селі Чонгар. Чим викликаний такий вибір?

    Ми говоримо про перетин адміністративної межі. Чонгар – це нині лише ініціатива. Далі все вирішуватиме штаб.

    Про життя в Криму і Росію

    Яким зараз є життя у Криму, як воно змінилося за останні шість років окупації?

    Кілька тижнів тому ми ще раз аналізували списки усіх громадян України, які були позбавлені волі, засуджені, заарештовані в Криму. Тобто тих, які постійно живуть у Криму або заїхали в Крим і там їх заарештували. Таких людей 114. Двох, Нурі Примова і Рустема Ваїтова, звільнили після того, як вони відсиділи майже п’ять років. Хотів би звернути увагу на те, що їх звільнили одночасно з рішенням, що впродовж восьми років з моменту звільнення вони без дозволу каральних органів не можуть покидати населений пункт, у якому проживають. Тобто 112 людей у наших списках. Сподіваюся вони розглядаються тими, хто працює над обміном. З цих 112 кримськими татарами є 88.

    Щодо життя у Криму, то кожного дня відбуваються зміни на півострові, які матимуть наслідки на тривалий період. Крим заселяють громадянами Росії. У серпні минулого року був виступ генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, в якому він назвав цифру 140 тисяч людей, яких Росія поселила в окупованому Криму. Але це дуже неповна цифра. Її потрібно помножити мінімум на чотири чи на п’ять. Україна після відновлення суверенітету над Кримом матиме нову ситуацію: там мешкають ті, хто незаконно в’їхав і оселився на її території. Заселяючи своїми людьми вони через репресії, страх змушують виселятися громадян України, перш за все, кримських татар. Я вже не кажу про екологічні біди, катастрофи через відсутність води, не говоритиму нічого про варварське спорудження інженерних і транспортних комунікацій задля військових об’єктів, яких у Криму дуже багато. Перш за все, мова про аеродроми і місця перебування ракетно-зенітних комплексів. З одного боку, люди кажуть, що в Криму будують дороги, але з іншого –  всі ці дороги призначені для обслуговування військових об’єктів. Менше за все вони спрямовані на якісь господарські потреби.

    Звідки дізнаєтеся про інформацію з окупованого Криму?

    Немає жодних проблем отримувати інформацію. Окрім аналізу ЗМІ і соціальних мереж є пряма інформація від людей, які їдуть з Криму до Києва. У нас є постійні зв’язки з людьми, які проживають на окупованому півострові.

    Під час попереднього великого обміну у списку звільнених був лише один кримський татарин. Яка вірогідність, що кримські в’язні будуть включені до нового списку?

    Ми не знаємо, які умови будуть поставлені російською стороною для обміну тих кримчан, які заарештовані, репресовані. Особливо мова про кримських татар. Те, що вимоги якісь з боку Росії будуть, тут, як то кажуть, і до бабці не треба ходити.

    Що робить Меджліс, аби людей включили в списки?

    Той попередній обмін, де були військові моряки і 11 політв’язнів, включаючи Едема Бекірова, проводився без консультацій з нами. «Локомотивом» того обміну були 24 моряки. Щодо нового обміну, який може бути, тут вже ми працюємо з представниками української влади, які займаються цим питанням.  

    Ми пам’ятаємо допомогу Туреччини у звільненні Ільмі Умерова і Ахтема Чийгоза. Яку допомогу надає ця країні зараз у звільненні інших бранців?

    Турецьке керівництво при нагоді нагадує Путіну про наших бранців. Але ще раз хочу сказати, що Путін ще не звільнив жодну людину без якоїсь або прямої, або опосередкованої для себе вигоди. Вже після того, як звільнили Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова ми дізналися з турецької преси про те, що в обмін цих двох членів Меджлісу Туреччина видала двох кіллерів, які вбили чеченських дисидентів.

    Чи служать кримські татари в Криму у російській армії?

    Навіщо ми маємо провести марш? Як мінімум, аби зрушити з місця питання щодо деокупції Криму. Зрозуміло ж, поки в Криму будуть російські окупанти, будь-які права продовжитимуться брутально порушуватися. В тому числі, окупанти й далі примушуватимуть юнаків, що зростають у Криму, служити в її Збройних силах. А це є грубим порушенням положень Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року (Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни).

    Скільки тих, кого примусили?

    Точних цифр немає. Але кількість щорічного призову досягає 5 тисяч людей. Кримські татари з них можуть складати пропорційно більше, ніж їх проживає у Криму. Якщо кримських татар на окупованому півострові десь 13%, то юнаків кримськотатарської національності, призваних на службу Росії може бути за 20%.

    У перші роки окупації існувала велика проблема зі вступом кримських абітурієнтів до вузів на континентальній частині України. Чи вирішена ця проблема уже?

    В якійсь мірі вирішена. Але багато чого доводиться вирішувати в ручному режимі. Трапляються ситуації, коли дати отримання свідоцтв про завершення шкіл в окупованому Криму не збігаються з термінами вступної кампанії. Минулого року 11 людей поступили до Херсонського державного аграрного університету. Але державна квота (на абітурієнтів з Криму), яка була раніше визначена, відкликана через те, що її неповністю використали. Нам кілька місяців довелося докладати зусилля для того, щоби першокурсників з Криму взяли на бюджет. Є питання: чим престижнішим є заклад вищої освіти в Україні, тим менше він хоче занурюватися у специфіку вступу абітурієнтів з Криму. Я не хочу говорити, що вони зобов’язані надавати преференції таким абітурієнтам на шкоду іншим, але зважати на певні фактори мусять. Скажімо, на рівень володіння українською. У Криму не викладають українську. А якщо дитина є патріотом, має велике бажання до навчання і батьки хочуть, аби вона навчалася (на континентальній частині України), а їй «тикають» у Києві чи у Львові, що вона не витримала іспит з української мови, то ми вважаємо такий підхід неправильним. Не слід забувати, що ці діти виросли в умовах вже шестирічної окупації.

    Якою є допомога держави?

    Держава визначила певну кількість університетів, які враховують цю специфіку. Але не можна обмежувати можливості вступу визначеним списком університетів, таких сьогодні близько 20.


    Віцепрем’єр уряду РФ Марат Хуснуллін тепер відповідає за політику щодо Криму
    Віцепрем’єр уряду РФ Марат Хуснуллін тепер відповідає за політику щодо Криму

    За півтора місяця піде сьомий рік, як у Криму керує Сергій Аксьонов. Він користується настільки великою довірою і повагою Путіна, що досі на посаді?

    Тут питання не поваги і не довіри. Це просто такий тип людини, яка готова робити все, що скаже патрон. Оскільки Кримом керує не він, а інші структури, інші люди, такий «попка» їм потрібен. Зараз Криму не потрібна людина, яка в умовах окупації буде локомотивом. Там зараз не коняка потрібна, а людина, яка імітує посаду. Там правлять ФСБ і московські відомства, якщо ми беремо фінансовий і економічний аспекти. Є такий Марат Хуснуллін (новопризначений заступник глави уряду РФ), який раніше був заступником мера Москви Сергія Собяніна. Тепер він ще й є куратором Криму у російському уряді. Це означає, що ця людина там, де найбільші фінансові потоки, а це будівництво доріг, житла, військової інфраструктури, крутяться найбільші кошти. Тобто вони поставили «на Крим» людину, яка продемонструвала свою лояльність в межах московського уряду. Думаю, це каже про те, що вони ще більшими масштабами знищуватимуть Крим і особливо його узбережжя.

    І Аксьонова у цій системі влаштовує місце «попки»?

    Нині аналізуємо дописи у соцмережах кримських колаборантів. Там є люди, яких «прориває». З призначенням Хуснулліна там просто паніка почалася, в тому числі серед тих, хто підтримує російську окупацію. Мовляв, тепер ці люди просто знищать, забудують усе узбережжя, знищать Крим. І все це заради того, аби відмивати великі кошти. Зносять цілі схили. У це мало хто вірить, але ландшафт Криму знищують.

    Михайло Глуховський, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ