Потрапив під мінометний обстріл під час евакуації побратима. Згадаймо Івана Лунева
Після початку повномасштабного вторгнення РФ Івана Лунева мобілізували разом зі старшим братом Русланом
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Івана Лунева.
Іван Лунев любив свою країну і робив усе для її перемоги. Попри молодість, не боявся йти першим, сміливо зустрічав небезпеку. Він умів підтримати і підбадьорити побратимів. Воїн загинув, рятуючи життя захисників. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Чернівецьку міську раду.
Народився Іван Володимирович Лунев 15 лютого 2000 року у селі Круглик нині Хотинської громади. Із дитинства на долю хлопця випало чимало випробувань. Батьки розійшлися, тато виїхав, залишивши сім’ю. Мати померла 2023 року. Іваном опікувався старший брат Руслан.
Попри життєві труднощі, Іван Лунев був веселим, любив жартувати. Він ніколи не падав духом, якби не було важко, все проходив із гордістю. Хлопець обожнював своїх маленьких племінниць. Мав дівчину та, на жаль, не встиг створити сім’ю.
Після початку повномасштабного вторгнення Івана та Руслана мобілізували. Брати стали на захист України від московської навали. Хоч не потрапили до однієї військової частини, але тримали зв'язок.
Іван Лунев служив у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Мав позивний Лунтік.
«Понад два роки Іван воював, отримав декілька контузій та осколкове поранення в руку, лікувався у госпіталях. Був стрільцем-санітаром, витягував поранених військовослужбовців з поля бою. Його підрозділ виконував завдання на пекельному Бахмутському напрямку, де доводилося дуже важко. Але він, попри все, будував плани на майбутнє. Хотів здати на права, водити техніку», – розповів брат загиблого Руслан.
28 вересня 2024 року Іван Лунев зі групою вирушив на евакуацію поранених. Він витягував бійця, коли їх накрило мінометним вогнем. Забрати тіла тоді не вдалося через щільні обстріли, тож майже два місяці Івана вважали зниклим безвісти.
«Я сподівався, що брат вижив, але потрапив у полон. Були шанси на це. Проте повідомили, що знайшли тіло. Його впізнав за татуюванням», – із болем сказав Руслан.
Поховали Івана Лунева у рідному селі Круглик. Йому назавжди 24.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
