Скромні очікування щодо «формули Макрона»

На спільній прес-конференції у Парижі 26 червня голови Франції та України Еммануель Макрон і Петро Порошенко домовилися дати новий поштовх для «нормандського формату». Французький президент наголосив на необхідності «активізувати» роботу у цьому форматі спільно із ОБСЄ. Петро Порошенко заявив, що сторонам вдалося узгодити тактику дій на найближчі декілька тижнів. Порошенко розповів про майбутні консультації, які дозволять зробити зустрічі у «нормандському форматі» ефективнішими. «Ми домовилися, що покладемо на папір проекти важливих рішень «нормандського формату», - заявив український президент, додавши, що документи, ймовірно, матимуть назву «формула Макрона».

Втім, найголовнішою новиною прес-конференції стала анонсована господарем Єлисейського палацу зустріч «нормандської четвірки», яка, за його словами, має відбутися вже протягом найближчих тижнів. «Питання щодо дати зараз вирішується. Це може бути наприкінці червня або на початку липня», - заявив Макрон, за задумом якого зустріч має відбутися до саміту Великої двадцятки у Гамбурзі, що розпочнеться 7 липня. Поки ж DW з’ясовувала очікування у Києві: чи зможе Макрон надати нового подиху «нормандському формату»?

Париж не бачить альтернативи

Оглядач Ради зовнішньої політики «Українська призма» Ганна Шелест називає активізацію французького президента щодо «нормандського формату» цілком очікуваною. «Про безальтернативність цього формату і Мінських угод Макрон говорив і під час передвиборчої кампанії, і після обрання президентом, - говорить експерт. - Він обціяв, що буде шукати в цих рамках нові підходи, що зараз і робить». Втім, «формулу Макрона», про яку говорить Порошенко, на думку Шелест, не варто сприймати як щось нове. Вона впевнена - навіть якщо вона і буде розроблена, йтиметься про зміну тактики, а не про принципово новий формат. Це передбачатиме більш ґрунтовну підготовку до зустрічей, аби розпочинати їх із вже готовими пропозиціями рішень, а не витрачати час на багатогодинні переговори, каже експертка. Роль ОБСЄ у цьому, на її думку, полягатиме у забезпеченні моніторингу виконання досягнутих домовленостей, а не у якості ще одного посередника.

Але реалістичність очікувань Макрона ставить під сумнів голова правління громадської організації «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко. Він упевнений, організувати зустріч чотирьох лідерів технічно можливо, особливо якщо французька дипломатія докладе до цього достатньо зусиль. Але підготувати за ті декілька днів, що залишилися до саміту Великої двадцятки, проекти рішень, що можуть бути ухвалені під час такої зустрічі, майже неможливо. «Якщо цей план буде узгоджуватися із Росією ще до зустрічі, у такого сценарію просто немає шансів», - говорить експерт.

Макрон проти реальності

Дії французького президента беззаперечно вказують на те, що віднині він бажає брати більшу участь у вирішенні питань мирного врегулювання на сході України, каже Шелест. Якщо його попередник Франсуа Олланд, на її думку, знаходився у тіні німецької канцлерки Ангели Меркель, то Макрон готовий бути більш залученим у мінський процес та на рівні опонувати Путіну. Втім, це не означає, що західні партнери Києва будуть перетягувати ковдру один у одного, додає експертка. «Макрон дуже поважає Меркель, її досвід, та розуміння російського президента, тому спочатку ініціатива так само залишатиметься за канцлеркою», - впевнена Шелест, на думку якої, активізація Парижа у питанні мирного врегулювання на Донбасі за цих обставин є однозначно позитивним сигналом для України.

Втім, Яременко закликає не завищувати очікування від нового учасника «нормандської четвірки». За словами експерта, Макрон дійсно хоче продемонструвати свою здатність бути активним гравцем у «нормандському форматі», але, правильно визначаючи роль Росії у роздмухуванні конфлікту, залишається вкрай обережним у визначенні інструментів його вирішення. «Є реалії життя - аби досягти успіху, на Москву треба здійснювати тиск, а готовність до цього Макрон поки що не продемонстрував», - каже Яременко. Він впевнений - в умовах, коли на Росію не тиснуть достатнім чином, вона у питанні Донбасу чи Криму на поступки йти не буде.