Як довго людина може тримати «протестне голодування»

Український режисер Олег Сенцов, засуджений в Російській Федерації до 20 років ув'язнення, 14 травня оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв'язнів.

Активіст Володимир Балух, засуджений в Криму, голодує понад 100 днів. Що відбувається з організмом на таких значних термінах голодування?

Скільки може тривати голодування?

В 1981 році в британській тюрмі розпочалась гучна акція голодного протесту ірландських ув'язнених.

Десятеро із них, в тому числі очільник протесту, померли. Їх голодування тривало від 46 до 73 днів без медичного піклування, спрямованого на підтримку. Решта зупинили протест і звернулись по медичну допомогу.

Чи є термін голодування, на якому зміни стають незворотними? Є думка, що здорова людина може голодувати до трьох місяців. Але частіше зазначають, що єдиного терміну голодування, на якому воно стає фатальним, немає.

В 2007 році Британська служба охорони здоров'я опублікувала рекомендації щодо піклування про людей, що стали на шлях протестного голодування. В ній пишуть, що здорова людина може голодувати 6-8 тижнів без особливих ризиків. Хворі люди наражаються на значно більшу небезпеку в разі голодування, і можуть померти упродовж трьох тижнів.

Тривалість можливого і відносно безпечного голодування залежить також від запасів тіла. Люди, що повноцінно харчувались, можуть протриматися трохи довше.

Організми відрізняються і за кількістю жирових запасів, які до певної межі допомагають витримати голодування. Медичне піклування та введення вітамінів, глюкози і електролітів може допомогти під час голодного протесту і зменшити загрозу раптової смерті чи незворотного ушкодження.

Що відбувається в тілі під час голоду?

Голодний протест - це суттєвий ризик для життя і здоров'я людини. Важко зробити прогноз і гарантувати, що все добре завершиться навіть при належному піклуванні і припиненні протесту після задоволення вимог.

Дорослій людині потрібно принаймні 1200 калорій на день для підтримки температури тіла, серцебиття і роботи мозку. Ще близько 400 калорій потрібні для мінімальної фізичної активності.

Але наше тіло здатне пристосовуватися до короткого періоду голоду чи тривалого часу недоживлення, як, наприклад, це було в концентраційних таборах. Гени, що зумовлюють схильність до діабету, навіть вважають еволюційним пристосуванням до можливої відсутності їжі.

Голодування та суттєве обмеження калорій запускають процеси аутофагії - реутилізації старих молекул та компонентів клітин, а також сигнальні каскади, спрямовані на довголіття. Обмін речовин стає значно слабшим завдяки гормональним зсувам. Стан людей, що тривалий час голодують, описують як наближений до сплячки.

Упродовж перших днів голодування обмін речовин перемикається на утворення глюкози із білків - м'язи зменшуються в об'ємі. Це називається глюконеогенез. Згодом жирова тканина стає основним джерелом енергії.

Із жиру утворюються кетони - енергетична валюта, що приходить на зміну глюкозі. Цей процес відомий як кетогенез. Він дуже важливий, адже мозок здатний використовувати лише глюкозу та кетони як джерело енергії.

Які запаси міцності має наше тіло?

Здатність перенести голодування - це не лише про запаси енергії. Нам потрібні також вітаміни, мінерали, жирні кислоти та різноманітні сполуки (переважно рослинного походження) для підтримки повноцінної життєдіяльності. Тривале голодування небезпечне якраз виснаженням запасів вітамінів, мінералів та ослабленням імунної і нервової систем.

Ми маємо певні запаси заліза, а також вітамінів А, D, Е, С, фолату та В12. Їх може вистачити на кілька тижнів або місяців, але потім почнуться прояви авітамінозу.

Наприклад, брак вітаміну С призводить до цинги - хвороби, коли перестає утворюватись колаген, і зуби хитаються, ясна кровоточать, а судини легко лопаються.

Вітаміни, які ми не запасаємо, мають постійно надходити із їжею. Для людей, що голодують, критичним є вітамін В1, тіамін. Його брак проявляється вже через три тижні голодування, і викликає проблеми із нервовою системою, мисленням, а також втрату зору чи порушення рухів.

Люди, що мають більші жирові запаси, можуть голодувати дещо довше. Жирова тканина - це джерело не лише енергії, а й жиророзчинних вітамінів та незамінних поліненасичених жирних кислот.

Якщо індекс маси тіла в чоловіків стає меншим за 13, а в жінок - за 11, загроза для життя стає дуже серйозною, це вважають межею виживання. Це означає суттєві та незворотні зсуви стану здоров'я, в тому числі - проблеми із ковтанням води, слухом, зором, диханням.

Які ризики тривалого голодування?

Що довше людина голодує, тим більший ризик зупинки серця чи ушкодження мозку через брак енергії чи вітамінів. Поступове вичерпання запасів відбивається на всіх системах.

Наші кістки - це резервуар кальцію. Рівень кальцію в плазмі крові має бути сталим. Тому, коли людина нічого не їсть, і кальцій не надходить із їжею, кістки починають його поступово втрачати. Ті, хто переніс тривале голодування, можуть згодом мати ламкі кістки.

Клітини імунної системи залежні саме від глюкози. Тому голодування чи тривала безвуглеводна дієта ослаблюють імунну систему. Люди, що стали на шлях голодного протесту, більше ризикують захворіти на інфекційну хворобу і мати ускладнення.

Тривале голодування шкідливе для кишківника та його мікрофлори. Склад мікрофлори змінюється, і вона за відсутності їжі починає живитися відмерлими клітинами кишківника. Слизова оболонка кишківника гірше відновлюється й інтенсивніше помирає.

Це все збільшує ризик діареї, ушкодження кишківника, і браку поживних речовин, які утворює мікрофлора - вітаміну К, амінокислот та жирних кислот із коротким ланцюгом.

Голодування призводить до втрати здатності регулювати температуру тіла. Це відбувається наслідок зміни рівня гормонів щитоподібної залози. Тому під час голодного протесту люди наражаються на ризик переохолодження.

Іншими наслідками є запаморочення, низький тиск, біль в животі, зневоднення, уповільнення серцебиття, низький рівень калію в крові, та ризик зупинки серця та відмови інших органів.

Вихід із голодування - також складний процес, що має відбуватися за кваліфікованої допомоги. Є термін «синдром відгодовування», коли раптові зміни балансу електролітів можуть стати фатальними.

Люди ризикують ускладненнями на серці, нервовій системі та набряками. Кишківнику потрібно поступово відновити мікрофлору, здатність до поглинання поживних речовин та розщеплення лактози, наприклад.

Що довше триває голодний протест, то більші ризики для здоров'я. На таких термінах дуже важливе ненасильне медичне піклування, що забезпечує вітамінами та електролітами, без яких мозок і серце не змогли би працювати.