Як сховатися від санкцій? Російські лайфхаки

Основним джерелом фінансування імперських амбіції РФ є її нафтогазовий бізнес, монополізований оточенням Путіна. Гроші, отримані від продажу на світових ринках нафти та газу, вже десятки років витрачаються на імперські загарбницькі війни проти країн-сусідів, використання забороненої хімічної зброї на території ЄС та формування агентури впливу серед західної політичної, бізнесової та мистецької еліти.

Навіть після відкритого геноциду мирного населення України та потужного прямого удару по енергетичному ринку ЄС, далеко не усі політичні та ділові кола у Європі та світі відмовилися від бізнесу з країною-терористом. Pecunia non olet (гроші не пахнуть). Саме на ці кола путінферштеєрів РФ покладає надію на збереження функціонування нафтогазового двигуна агресії та фінансування своїх терористичних потреб.

Санкції, які запровадили США та ЄС б’ють по нафтогазовому бізнесу на території РФ та у Європі, але поза увагою залишився нафтогазовий бізнес РФ за її межами в країнах, що не приєднались до західних санкцій. Його ведуть дочірні компанії тих самих компаній-гігантів, які потрапили під західні санкції. І їх фінансові потоки так само контролюються оточенням Путіна. Це резервне джерело фінансування російського терористичного режиму.

Звісно, що юридично – це європейські компанії. Проведений аналіз показав, що, здебільшого, подібні компанії зареєстровано у Нідерландах або на Кіпрі. Для прикладу Lukoil Overseas Iraq Exploration B.V. – дочірня компанія Лукойлу для роботи в іракських проектах. Зареєстрована в Нідерландах: Strawinskyln 963-Tower D, 9th, Amsterdam. Вона, як і подібні їй «євродочки» інших російських компаній, не у санкційному списку і може працювати без перешкод. Але? по суті, гроші ідуть на фінансування війни, в тому числі гібридної агресії проти Європи зсередини Європи.

Таким чином, РФ вдається суттєво знизити ефективність санкцій та західної військової допомоги Україні за рахунок своїх агентів впливу у ЄС та тих кіл, кому гроші не пахнуть. Фактично, країни НАТО витрачають гроші на підтримку України та санкції проти РФ, а деякі фірми з тих самих країн допомагають РФ заробляти гроші на війну.

На прикладі Іраку можна зрозуміти масштаби нафтового бізнесу РФ за її межами, масштаб інтеграції з західними фірмами та перспективний розвиток.

Потрібно розуміти, що РФ не має потрібних технологій для успішного розвитку цих проектів, тому співпраця з західними компаніями, які мають відповідні технології – життєво важливий елемент цього бізнесу. Можливо, хтось на Заході не розуміє, що цього разу на шальках терезів вже не тільки існування України, як незалежної держави, а безпека його власної країни.

Якщо уважно прислухатися до тез вищого політичного керівництва РФ та відкритих погроз на адресу Польщі, Естонії, Латвії, Литви, стає абсолютно зрозумілим, яку мету насправді переслідує РФ. Є великі сумніви, що за такого сценарію у Європі комусь буде житися спокійно. До речі, російські нафтові компанії вже приглядаються до Ірану після скасування санкцій.

У відповідь на категоричне неприйняття анексії чергових територій України, РФ починає відкрито адресувати свої погрози у бік країн НАТО. Заяви МЗС РФ про можливість удару по каналах постачання Україні зброї, які розташовані у країнах НАТО лунають все частіше. На фоні вже завданих гібридних ударів РФ проти країн ЄС – міграційної кризи на кордоні Польщі та штучно створеної енергетичної кризи у Європі – ігнорувати ці погрози дуже небезпечно. Вибухи на «Північних потоках» вже пролунали у водах НАТО і це сигнал до застосування більш ефективних заходів протидії РФ, в тому числі, унеможливлення отримання нею доходів з видобувних нафтових проектів у третіх країнах за участі західних сервісних фірм. Поки не пізно.

Денис Вінський

Центр глобалістики «Стратегія ХХІ», Балтійське бюро Центру, Гданськ