Інтерв’ю журналіста Миколи Вересня, яке він дав Діду Морозу: «Найкращий подарунок під ялинку – це вила»

На редакційну пошту «Главкома» уночі прийшов дивний лист. Як написано на конверті, його відправник – Дід Мороз з Чарівного лісу. Спочатку ми подумали, що це – жарт. Але, коли стали його читати, виявилося, що цей текст заслуговує на його публікацію. Лист виявився стенограмою розмови Діда Мороза і українського журналіста Миколи Вересня. Ось як це було оформлено:

-- Інтерв’ю, яке я записав напередодні новорічних свят

Пане Вересень, з яким настроєм ви входите в Новий рік? На що, по-вашому, варто найбільше звернути увагу?

Думаю, треба найпильніше дивитися на Москву, там відбуваються дуже цікаві речі. Вони (російська опозиція) намагаються щось зробити. Під час зібрання на проспекті Сахарова я написав Борі Нємцову, а він мені сказав – ми стараємося. Вони там щось хочуть зробити, та й в Україні цікава ситуація.

У вас в Україні теж «хтось хоче щось зробити»?

Розумієте, дуля в кишені має розлогі виходи назовні. Один з варіантів дулі в кишені – коли ти нічого не робиш, а за тебе все роблять інші, це така українська традиція. Попередня опозиція нічого не робила, а попередня влада відкрила їм всі двері і запросила керувати. Тепер вже нинішня влада робить все для того, щоб допомогти опозиції. Тобто, гра з назвою фільму «Тупий та ще тупіший» продовжується.

Я пам’ятаю вибори між паном Кучмою та Кравчуком. Кравчук тоді своєю бездіяльністю також сильно допомагав Кучмі. Це така українська специфіка.

Давайте пройдемося по персоналіях…

Ні, по персоналіях не хочу...

Все ж таки, що б можна було побажати для Юлії Тимошенко, що їй варто було б покласти під ялинку?

Можливий подарунок, який чекає всіх учасників вашого запитання, адже в знаменнику там не тільки Юлія Тимошенко, а й Віктор Янукович і всі ці люди, - Бастилія. В мене час від часу вона виникає в голові. 1789 рік, 16 липня, взяття Бастилії, Париж. Чи так у нас станеться, не знаю. Ви ж Дід Мороз, пам’ятаєте ті часи буремні? Наполеон прийшов до влади, Європу захопив і відбулися. політичні зміни Але після всіх революцій іде реставрація. У нас в цьому році можлива своя Бастилія.

Під Бастилією маєте на увазі будівлю на Банковій?

Ні, Бастилія – це Лук’янівське СІЗО (Очевидно, Вересень не міг передбачати, що Тимошенко уже вивезуть з СІЗО у напрямку колонії для відбування терміну покарання – Ред.)

Юлія Володимирівна років з сім тому казала: треба знести Адміністрацію Президента і поставити табличку: «Тут танцюють». Так, як це зробили на місці зруйнованої Бастилії…

Я про це думав час від часу. Шлейф, який тягнеться за Банковою, ще з часів, коли вона була Орджонікідзе, довгий, від нього тхне. Але, насправді, це все вторинне. В той момент, коли буде зрозумілим політичний устрій, тоді буде вирішена і доля Банкової. У нас же все міняється постійно – то парламентська модель, то президентська, то парламентсько-президентська, то напівпрезидентська. Наступні вибори покажуть, що може бути інакше. Так само буде з мовою, євроінтеграцією, ціною на газ – все, що на шпальтах газет знаходить собі місце. Все це має мінливий характер – зелене, потім синє і жовте. Тому, яка буде держава, ніхто не знає.

Як ви уявляєте собі «наступний рік», він коли-небудь наступить?

1 січня він наступить. Деякі люди кажуть, я таких зустрічав, що найкращий подарунок під ялинку – це вила. Щоб Дід Мороз облетів усіх і поклав такі подарунки.

Стільки металу не буде у Діда Мороза…

Ну, не знаю, може, вам варто до Лакшмі Міттала (власник Криворіжсталі – Ред.) звернутися, у нього багато металу, він позичить. Під гарантію, що завод ніхто не зачепить під час збурень.

Кажуть, що у вашій країні тільки олігархи можуть робити справжню революцію, адже весь інший політичний плебс не в силах це зробити…

Я би не назвав громадян України плебсом. Це таке велике припущення, що теорія змови існує.

Тобто, ви не вірите в масонів?

Не вірю. Як мінімум не вірю в прислів’я: «На жидомасона рассчитайся – жид, масон, жид, масон…». Я навіть знаю, що як «perpetuum mobile» не береться до розгляду в якості чогось дієвого, так в європейських так званих цивілізованих країнах не беруться до розгляду теорії змови. Коли ви навіть принесете 40 томів, які доводять, що це – змова, все одно до вас серйозно ставитися не будуть. Тому розмови про роль олігархів, особливо в сучасному світі, я серйозно не сприймаю. Які олігархи робили революції в Північній Африці? Які олігархи це робили в 2004 році в Україні?

Маленькі олігархи…

Які олігархи зараз це роблять в Росії, де збирається 100 тисяч народу?

Вам не здається, що це якраз олігархи і роблять, задля своєї безпеки? Щоб тільки градус соціальної напруги понизити…

Якщо ми стаємо на точку зору, що це - виключно гроші, то впадемо в іншу пастку. Можна зібрати людей на майдан за гроші, але вони швидко розійдуться. Значить, гроші не грають ролі в довготривалих змаганнях.

Але в голодній країні, можливо, і грають?

Ні, не грають. Бо, отримавши сто гривень, бідні ідуть випити горілки з ковбасою (така людська природа). Революції не відбуваються за чийсь рахунок. Не буває такого в історії людства.

Яка має бути всеохоплююча передумова для нової революції?

Це знаменник, в якому лежить ідея. Зараз вона в Україні не намацується. Але її можна намацати, я навіть підозрюю, де треба шукати.

Де?

В понятті, яке називається «справедливість». Це не питання нестач і бідності. Якби бідні зрозуміли, що багаті теж плачуть, то вони б менше виступали проти існуючої влади. А коли вона бачать, що комусь завжди погано, а комусь завжди добре, і їм щодень краще, а всім гіршає, то з’являється привід для реального протесту.

Дуже багато депутатів хочуть отримати в наступному році подарунок у вигляді депутатства. Можете сказати. Навіщо це їм?

Перепрошую, що я такий зухвалий, сперечаюсь з Дідом Морозом, але мені не цікаво про це думати. Мені цікаво думати про 46 мільйонів громадян країни, а не про 450 людей. Коли прийде розуміння, що всі депутати нічого доброго не роблять і вже не зроблять, почнуться пошуки альтернативи. А допоки буде панувати віртуальність, цього не буде. Адже все, що пишуть газети – це не справжнє життя. А це означає, що жодної людини, окрім депутатів і олігархів, не цікавить ні ціна на газ, ні інші подібні питання. Жодній людині не цікава мажоритарна чи не мажоритарна виборча система. Але про це всі говорять. Недолугі політики нав’язують недолугим журналістам свої слова, ніби соціально значущі. Людям же на це наплювати. Проте виникає конструкція, в якій кожен українець починає вірити (оскільки його зомбує телебачення), що ціна на газ – це важливе питання.

Ціна на газ, насправді, не важлива. Перед українцями звітують прем’єр і Президент про те, як вони допомагають олігархам з ціною на газ. Бо в них є заводи і фабрики, і їм потрібен цей газ. А в мене, у вас, навіть в вашої Снігуроньки нема, хоча її врода може дати їй можливість отримати трошечки.

Зараз багато говорять про жіночі рухи. У світі загальновизнаний тренд – говорити про фемінізм, жінку-лідера і так далі. Як ви вважаєте, за рік, що минає, Україна, просунулась в цьому напрямі?

Без сумніву. Лідер опозиції, за яку проголосувало 45% населення, сів у в’язницю, і про те говорить весь світ. Тож, думаю, гендерна рівність просунулась в Україні дуже далеко.

А ті «снігуроньки» (очевидно, мова йде про активісток жіночого руху FEMEN), що ходять з оголеними грудьми по місту – це…

Якщо чоловіки, наприклад, будівельники, влітку ходять з оголеним торсом, то чому їм можна, а жінкам - ні? Є ж високі слова про рівність, справедливість. Тому нічого страшного не бачу: в сенсі статі і цицьок рівність теж мусить мати місце.

Так на наступний Новий рік, може, всі будуть ходити голими?

Якщо ви зможете перенести Новий Рік на липень, тоді можливо. Просто тут клімат інший – холодно.

І все-таки повернемося до подарунків. Ви можете назвати людей, які заслужили отримати подарунки в цьому році?

Без сумніву, на подарунок заслуговує Віктор Федорович Янукович.

Тоді постає питання – а що подарувати людині, у якої, як пишуть ваші газети, і так все є – власне «графство», вояки, репресивна машина і головне - гроші?

Я не моду відповісти на це питання, це ж ви – Дід Мороз – і ваша робота придумувати подарунки. Але чому я вважаю, що Віктор Федорович заслуговує подарунка? По-перше, тому, що це – людина, яка дуже сильно допомагає мільйонам українців, наприклад, з естетичним вихованням. Я взагалі вважаю, що українська підозра до влади ґрунтується не на політиці чи економіці, а на естетиці. От не подобаються людям такі люди! От якраз представники Партії регіонів не подобаються (сміється)!

Але ж вони є різні…

Різні, але сукупний образ все ж виринає з-за хмар. Тому питання євроінтеграції, стосунків з Росією, мови - менш важливі за питання естетики, коли багато високопосадовців не вміють розмовляти… Кожен хоче побачити трибуна, оратора, просвітленого, з Оксфордською освітою, в гарних костюмах і з європейським розумінням...

…і в жабо, як ви колись казали на одному з ефырыв, вибачаючись, що прийшли не в ньому?

І в жабо, так. Кожен хоче пишатися владою, Президентом, прем’єром. А коли вони не дотягують до того, щоб ними пишалися, виникає естетичний спротив.

Але, здається, в жодній країні зараз немає урядів, які не викликають подразнення.

Нє-нє-нє! Це неправда. От, в чому головне досягнення влади пана Януковича? Європейська спільнота давним-давно зрозуміла, що гарних політиків не буває, не існує в природі. Вони з’являються інколи на зламі. Ось помер в році, що іде, Вацлав Гавел – він не міг виникнути ані в 65-му, ані в 2005-му.

Але поховали і Кім Чен Іра, за яким плакали…

Нє-нє, я спробую утримати свою логіку. Інколи виникають такі люди, але, в принципі, в політиці добрих і поганих не буває, вони всі – погані. І заслуга пана Януковича, що та частина, яка голосувала за нього, як колись за Ющенка (наш гарний, а той поганий), зрозуміла, що тепер вже нема політиків, про яких можна думати, що він добрий. І це дає дуже сильний поштовх в бік Європи, де, як ви кажете, теж незадоволені політиками.

Але вони по-іншому незадоволені, там якість незадоволення інша. Там всі знали, що і Камерон, і Саркозі – живі люди, яких не можна порівнювати з Ісусом Христом. Просто треба за когось голосувати, треба, щоб хтось нами керував. Точніше, йому делегували повноваження вирішувати те, до чого в громадян руки не доходять.

Якщо ви говорите про естетику, то вам подобається київська новорічна ялинка? Я ходив навколо неї дуже довго, і вона не похожа на ті ялинки, біля яких я був. Але виглядає дуже креативненько.

Тільки що я проїжджав біля неї. Людей навколо бачив, а саму ялинку – ні. Не помітив. В очі вона мені не кинулася.

В мене якась чорна пляма виникла там, на Майдані. Тобто я її побачив не зеленою, а чорною. Але оскільки я часто їжджу в Шварцвальд, що в перекладі означає «чорний ліс», то вже звик, що на кордоні між Швейцарією, Францією та Німеччиною такі чорні ліси. Може, тому в мене таке сприйняття.

Давайте на завершення все-таки повернемося до року прийдешнього і до того, що він буде іти зі знаком досить агресивної фігури. Хотілося б дізнатися, що цей Дракон може принести Україні, а що навпаки - забрати. Чи, може, він вже забрав, ще не доїхавши до нас?

Думаю, що розум у влади вже забрав той хто був до Дракона – Кіт чи Кролик. І щось мені підказує, що новітня потвора розуму не додасть. Повертаючись о початку розмови, ще раз скажу: думаю, між українською владою і опозицією буде тривати гра під назвою «тупий і ще тупіше». Я час від часу думаю про Бастилію. Оскільки північноафриканські події показали, що цей процес може стати неконтрольованим, коли першу скрипку будуть грати, вибачте за ленінську термінологію, «народные массы».

Тобто ви сподіваєтесь на те, що можливий сценарій за Тичиною «всіх панів до ‘дної ями»?

Сьогодні до присмаку роздратування додався ще і присмак агресії. На відміну від минулих українських заворушень, може просто вдарити блискавка.

От я дивлюся на світ, і для мене всі люди однакові. І хочу, щоб ви все ж назвали людей, які реально заслуговують на можливості реінкарнації, або які мають зірку в лобі, і можуть вести народ за собою.

На жаль, треба подивитися на теорію марксизму-ленінізму. Там є не одна слушна думка, особливо в частині економіки. Коли є потреба в якихось змінах, то з’являються люди, які будуть відповідати за ці зміни. А поки їх нема – я не бачу зараз лідерів, які думають про щось, окрім крісел, про які, пан Дід Мороз, ми щойно говорили. Я не чую голосів людей, які мають «иное целеполагание». Щоб вони не говорили, я за цим бачу їхнє місце, їхній кабінет, їхню владу…

Але в Україні вже були люди, що думали про своє месіанство?

Окрім месіанства там було ще багато інших моментів – як негативних, так і позитивних. Але питання не в тому, що вони думали, а в тому, що той кураж дуже схожий на кураж менеджера. Впевнений, що подібне питання стояло і перед Валенсою, і перед Гавелом – мовляв, я доведу, що з цієї країни, змордованої комуністами, можна зробити іншу.

А якщо кураж полягає в іншому? Мовляв, я доведу, що в цій країні можна заробити більше, ніж дехто? Невже така теорія не має права на існування?

Ні, не має! Тому що люди, які хочуть заробити, у історії не залишаються! В кращому випадку залишаються в фольклорі чи гуморі. Комуністична влада – це трагедія, а зараз – фарс. Тобто бажання володарювати, бути начальником країни людство вже проходило – були і Сталін, і Мао Цзедун.

Ви в цьому році зіграли у виставі за сценарієм Подерев’янського про Павлика Морозова. Можете називати людей, які наступного року можуть стати новітніми павликами морозовими для влади, яка йде у круте піке?

Та в одному Печерському кварталі - половина тих, хто може стати такими «павликами». Думаю тут 90 % людей, які вже хоч раз когось зраджували.

Але ж «батько нації» в Україні - один, і його неодмінно має теж хтось зрадити…

У «батьків нації» головним зрадником може стати тільки історія. І я думаю, що вона їх уже зрадила. Вже все – game over. Думаю, що Ататюрк просто хотів довести, що Туреччина може бути отакою. Так і Валенса, і Саакашвілі. При всьому тому, що там по дорозі було дуже багато поганих запахів, не можна зробити все в чистих рукавичках.

Це означає, що Київ взагалі погано пахне?

Офіційний Київ не просто погано пахне, він бздить. Сучасні Печерські пагорби бздять, це не можна назвати запахом.