Роман Зварич: Президентський проект Кримінального-процесуального кодексу залишився радянським

Нарешті Віктор Янукович таки направив до Верховної Ради свій проект Кримінально-процесуального кодексу, про який говорив вже більше року. Ледь не кожного разу, коли європейці закидали йому порушення прав людини в процесах проти Тимошенко, Луценка і компанії, Віктор Федорович відповідав, мовляв, ось ухвалимо новий кодекс, і все зміниться, а до того часу нічого вдіяти не може. Документ розробляла спеціально створена робоча група, його направляли на експертизу до Ради Європи, а вердикт буде опублікований вже в січні. Під цей документ навіть забрали повноваження в комітету опозиціонера Швеця бути профільним, передавши комітету регіонала Сергія Ківалова.

Представляючи проект нового КПК, відповідальний за цей напрямок в АП Андрій Портнов розповів, що він є революційним та значно посилює права підозрюваних в судовому процесі. Більше того, відтепер правоохоронці будуть ліберальніше застосовувати до затриманих міру запобіжного заходу: менше тримати в СІЗО, прийматимуть грошову заставу та застосовуватимуть домашній арешт.

Багато експертів позитивно оцінили ініціативу Президента, проте знайшлися й критики. Зокрема, двічі міністр юстиції часів Президента Ющенка Роман Зварич, що нині є нардепом та членом партії Яценюка, одразу зареєстрував свій альтернативний проект з дуже незвичною для українських юристів назвою – «Проект Кодексу України кримінального процесу». Зварич - вихованець американської юридичної школи та виходець з діаспори, це відобразилось навіть у назві його кодексу. Хоча саме його американська освіта стала приводом до гучного скандалу й звинуваченнях в підробці диплому.

Романе Михайловичу, як тільки в парламенті був зареєстрований проект президентського Кримінально-процесуального кодексу, ви одразу ж внесли і свій альтернативний документ – проект Кодексу України кримінального процесу. Чим вам не подобається президентський проект й навіщо реєстрували свій?

Треба спитати Президента, чим йому не подобається проект, що був розроблений в міністерстві юстиції робочою групою в 2005 році, потім ця робота була продовжена в 2006 році, і завершена частково тією самою групою та мною. Погляньте на мій сайт, там я вже давно опублікував цей проект, задовго до реєстрації президентського у Верховній Раді. Тобто, хочу підкреслити, що не я в Президента мавпую проект, а він у мене.

До того ж, Президент дуже погано мавпує у мене. На відміну від мого документу, незважаючи на суттєвий прогрес в окремих галузях кримінальної юстиції, за своєю структурою президентський проект Кримінального-процесуального кодексу залишається радянським. Навіть назва про це свідчить.

До прикладу, в моєму проекті головний акцент зроблений на нормативних диспозиціях, які не допускають будь-яке відхилення осіб, які уповноважуються проводити кримінально-процесуальні дії. У випадку ж виходу за межі, наслідки як правило зводяться до закриття «слідчим суддею» (це новація, яку я вводжу) кримінального провадження. В президентському ж проекті все робиться для того, щоб якраз підсилити повноваження правоохоронних органів та органів прокуратури.

Ще один принциповий момент. В моєму проекті роль прокуратури, яка є визначальною в будь-якому кримінальному процесі, зводиться до однієї функції – відповідно до Конституції, прокурор, який в проекті називається «державний обвинувач», має прийняти одне єдине рішення: або він підтримує державне звинувачення в суді, або відмовляється від цього. Він не бере участі у слідстві, його там немає. У випадку, якщо прокурор всупереч своїм повноваженням десь починає бути помітним у кримінальному процесі, тоді на кожному етапі процесу виступає інший інститут, який в моєму проекті називається «слідчий суддя». Його роль зводиться до того, щоб здійснювати контроль збоку судової гілки влади задля збереження прав і свобод людини і недопущення порушень з боку слідчого, прокурора чи міліціонера.

До прикладу, якщо при затриманні особи міліціонер не повідомив про права і не переконався в тому, що той розуміє їх - це вже буде підстава для «слідчого судді» закрити провадження у кримінальній справі. Тобто, основна різниця між проектом Мін’юсту-Романа Зварича й проекту Януковича зводиться до того, що наш документ захищає права і свободи людини, а Президента - посилює повноваження правоохоронних органів.

Андрій Портнов, який представляв президентський документ, стверджує, що їх проект революційний, і це змінить весь кримінальний процес, а захист людини стане ключовим. Зокрема, є послаблення щодо тримання під вартою. Ви з цим не погоджуєтесь?

Є ознаки того, що вони запозичили напрацювання робочої групи, яка була створена в 2005 році. Керівником тієї групи був пан Рябошапка, який очолював департамент з питань кримінального законодавства в Мін’юсті. Куратором групи була перший-заступник міністра Інна Ємельянова.

Вона і зараз в Мін’юсті працює?

Так, хоча важко сказати, чи була задіяна в процесі розробки президентського кодексу. Але, судячи з остаточного варіанту документу, сумніваюсь, що її там залучали.

Дійсно, в проекті Януковича є помітний прогрес та лібералізація в окремих питаннях. Але системної лібералізації та системної заміни радянської моделі кримінально-процесуальної юстиції, яка у нас досі існує, немає. Не впроваджується система, яка б відповідала західним стандартам. Швидше, все навпаки, продовжується стара практика різними кострубатими змінами нарощувати щось додаткове на основний скелет кодексу, прийнятому ще в 1962 році. Єдина різниця в тому, що раніше зміни мали кострубатий вигляд, а в президентському проекті вони більш систематизовані, але суть і методологія лишається стара. Тобто, Президент нарощує нові диспозиції на старий радянський скелет.

Портнов буде переконувати всіх, що вони запроваджують інститут суду присяжних. Але подивіться на їхній проект, там суд присяжних буде працювати лише у випадках, коли передбачене довічне ув’язнення. Навіть не кожне вбивство таке покарання передбачає. В моєму ж законопроекті ми виходимо з іншого, демократичного принципу: кожен має право бути судженим рівними собі. В демократичному суспільстві кожен громадянин рівний іншому. Тому ви закладаємо принцип, що в кожному випадку, де передбачене покарання за скоєння тяжкого злочину, громадянин має право бути судженим колегією присяжних. Хоча і суд присяжних в нас є, проте у нього інша функція. У випадках, де передбачене покарання за важкий злочин, суд присяжних скликається для того, щоб прокурор переконав цих 18 чоловік, що є підстави висунути звинувачення.

Ще приклад. Запитайте пана Портнова, скільки може тривати слідство, там, по-моєму, півроку дається. У нашому проекті ми надаємо державному обвинувачеві два місяці плюс місяць, щоб завершити слідство. В протилежному випадку «слідчий суддя» закриває справу. Вважаємо, що три місяці – це достатньо, щоб передати справу до суду. Звичайно, з цього приводу є певні винятки, якщо особа втекла. В кожному демократичному суспільстві є право отримати швидке правосуддя.

Щодо суттєвої лібералізації міри запобіжного заходу. Портнов озвучив і впроведження електронних браслетів і повальне застосування застави замість СІЗО…

Ви думаєте, що це його новація? Ці новації були ще в проекті 2005 року. Я не хочу змагатися за авторство, визнаю, що в цій частині написали добре. Також дуже добре, що пан Портнов з Президентом позичили у нас таке поняття, як домашній арешт. Але дуже погано, що вони чітко не визначили, яким чином застосовується запобіжний захід. Для прикладу, в президентському проекті зберігається антидемократична теза, що одна з підстав застосування запобіжного заходу – можливість людини впливати на слідство. Очевидно, що коли ви звинувачені в скоєні злочині, то ви день і ніч будете думати, як вплинути на слідчого. Як це може бути підставою, щоб проти людини застосовувати запобіжний захід? В нашому проекті є дві підстави для застосування будь-якого запобіжного заходу: перше – є підстави вважати, що людина може уникнути юридичної відповідальності; друге – є підстави вважати, що людина може скоїти той самий або аналогічний злочин.

Яким би ваш проект не був хорошим, а президентський - поганим, все одно більшість голосуватиме за проект Януковича. Яка ваша стратегія, завалити поправками?

Внесу до президентського проекту Кримінально-процесуального кодексу тисячу правок, умовно кажучи, їх точно буде дуже багато.

Все ж таки, будете з колегами голосувати за президентський проект?

Якщо структурно він не зміниться, і залишиться принцип нарощування радянського гнилого скелету новими ідеями, то підтримувати не буду.

Але ваш умовний колега, також колишній міністр юстиції - Микола Оніщук, дуже хвалить президентський документ, мовляв, це величезний крок вперед…

Я б не сказав, що це великий крок вперед. Він кращий, ніж чинний, але це не те, що нам потрібно на майбутнє й перспективу. Дуже скоро знову треба буде вносити нові зміни і нарощувати старий скелет новими нормами, які треба буде кострубато між собою синхронізувати. До речі, я коли читаю зараз свій проект, зокрема після процесів над опозиціонерами, то бачу, що там є великі прогалини. Його також треба доробляти.

Між іншим, я не дуже дивуюся, коли навіть люди, до яких я ставлюся з великою повагою, зокрема й колишній міністр юстиції пан Оніщук, будуть позитивно відгукуватися про проект Президента. Просто треба згадати, в яких школах вони вчилися – радянських.

Ну, ви вчилися в інших, хоча з цим були непорозуміння…

В мене інший досвід. Це навіть не питання освіти. Пам’ятаю, що ще в першому класі я добре знав, що в мою кишеню вчителька не може залізти. Тому що це є недоторканість моєї особи.

Якщо ваш проект давно готовий, чому тільки зараз опинився в парламенті, одразу за президентським?

Я його намагався зареєструвати ще в травні минулого року, коли вважав, що всі крапки над «і» в проекті розставлені. Хоча тепер бачу, що помилявся. Там лишилися чимало питань. Мені тоді в апараті ВРУ повідомили, що регламент не дозволяє реєструвати мій проект, оскільки в 2007-му був зареєстрований так званий «проект Мойсика». Поки він не був знятий, той не міг бути зареєстрований. Зараз же я чекав, щоб Президент вніс свій, а мій був альтернативний. Ви ж не думаєте, що я за 5 хвилин написав такий документ?

Чому в часи Президента Ющенка проекту не було ходу?

На це є три причини. Паралельно ті ж самі люди розробляли пакет антикорупційного законодавства, який був внесений в вересні 2006 року, проголосований, але потім неодноразово відкладали набрання чинності. Згодом його відкликали, і за часів Президента Януковича ухвалили поганий сурогат. За що нас критикують в Європі. Друга причина – при Президентові була створена окрема комісія про реформування системи судочинства. Я там не керував, хоча мав вплив, як міністр юстиції. Мені не вдавалося переконувати Президента Ющенка, щоб для прикладу реформувати органи внутрішніх справ, перетворивши їх з силового відомства на цивільно-правове. Тим більше, що тодішній міністр внутрішніх справ, який зараз сидить «з іншого боку грат», мав абсолютно протилежну думку, а Президент більше прислухався до його слів.

І трете, я відверто визнаю, що зі всіх галузей права найменше в 2005 році опанував якраз галузь кримінальної юстиції. Але якщо ви зайдете до мене зараз, то побачите, що стоїть на моїх полицях. Цьому напрямку в останні два-три роки я віддав всю свою увагу. Хоча я знаю, що більшість махне рукою на мій проект і його проігнорує. Але це єдина нагода виконати ту роль, яка мені відведена як члену опозиції. Хочу показати альтернативу.

Ви вже спілкувалися з Яценюком щодо цього кодексу?

Так. Арсеній Петрович в курсі. На цю тему ми багато говорили, ще на початку минулого року. Він ознайомлений з проектом і його підтримує.