Віце-спікер Руслан Кошулинський: За два дні ми змінили те, що тривало шість років

Про «праву руку» Олега Тягнибока – Руслана Кошулинського – до його призначення на пост віце-спікера не чули навіть багато хто з політичних експертів. Хоча у Львові, де він до цього часу був головою фракції «Свобода» у міськраді, Кошулинський – персонаж відомий. Життєвий шлях політика досить цікавий: він працював інженером-технологом, інженером по маркетингу, помічником Тягнибока, коли той був депутатом, потім приватним підприємцем… Є в його біографії навіть робота кухарем в артелі «Полюс» в Краснодарському краї.

Сам Кошулинський позиціонує себе як досить толерантну людину у порівнянні з багатьма однопартійцями. Поки що голосування за його призначення об’єднало навколо себе найбільшу частину сесійного залу в цьому скликанні – за віце-спікера-«свободівця» проголосували 305 карток як з опозиційного табору, так і з «біло-блакитного». Проте чи приживеться Кошулинський в президії такого «веселого» парламенту – ще побачимо.

Розкажіть, як проходив процес обговорення вашого призначення на посаду віце-спікера. Чому опозиція погодилась, що б цей пост відійшов саме «Свободі»?

З партнерами по опозиції ми це обговорювали вже після того, як на нашому партійному з’їзді було оголошено, що фракція «Свободи» претендуватиме на посаду заступника голови Верховної Ради. Зокрема висуватиме на цю посаду Кошулинського як одного з заступників голови партії.

І для «Батьківщини» з «Ударом» важливішими виявились два зайві комітети, яким негласно дорівнює ця посада?

Кожен вирішує ті питання, які стоять перед його партією і фракцією. Якщо для нас пріоритетніші одні питання, то ми говоримо про це. Ми хочемо мати дуже комфортні взаємини з нашими партнерами і, якщо б хтось з цих партій мав бажання взяти цю посаду собі, звісна річ, ми б не мали претензій.

А чому власне для «Свободи» цей пост такий важливий?

«Батьківщина» (а точніше навіть Об’єднана опозиція) вже мала цю посаду, і в них вже є цей досвід. І голова Верховної Ради їхній вже був, і заступники… Напевно, їм це було не до потреби, і вони думали про щось інше. Я це можу тільки припустити, бо не брав участі у перемовинах. А для «Свободи» такий досвід дійсно потрібний.

За перші два дні ми побачили, що «Свобода» за підтримки інших опозицінерів часто блокуватиме президію. Чи ви будете допомагати в цьому своїм однопартійцям, бо, на відміну від них, будете займати стратегічно вигідну позицію – сидіти в президії?

Як вийде. Вас задовольнить така відповідь? (сміється) За темпераментом я достатньо холеристичний чоловік. Враховуючи життєвий досвід, всяке може бути в цьому житті.

Які у вас були домовленості з регіоналами, які за вашу кандидатуру проголосували навіть без обговорення?

За два сесійних дні плюс під час роботи на підготовчій групі в нас склались досить жорсткі взаємини, вони побачили мою позицію і на які вчинки я здатен, – і самі вирішили. Може вирішили, що краще він, ніж хтось інший (сміється). Я жартую, звісна річ. Я – людина, яка закінчила інтернат, багато років прожила в тайзі і була в різноманітних досить жорстких чоловічих середовищах. Я знаю вагу слова, домовленостей, ухваленого рішення і маю стрижневі ідеологічні позиції. Головне – залишитись собою, незалежно від середовища, в якому перебуваєш. Ти можеш як завгодно виглядати зовні, але головне – залишити внутрішню суть. Мені, можливо, некомфортно з нинішніми сусідами по президії, і з іншими людьми було б краще, але сьогодні завдання, яке поставила мені фракція, є вищим за мої внутрішні переживання і побажання.

Ви впевнені, що були обрані голосами лише тих, хто особисто натискав на кнопки? Бо «піаніно» було помічене і вчора.

Я бачив, що 226 депутатів за Руслана Кошулинського голосували персонально. А якщо хтось голосував не особисто не з опозиційних фракцій – це погано. На жаль, за два дні ми не змогли поламати традицію роботи шостого скликання, але ми її призупинили. Якщо тепер голосування буде не персональним, то хіба що приховано, а не гра на «фортепіано» двох-трьох людей в ряді. Ви бачили, як було шість років, і як є зараз, буквально за два дні пленарних засідань.

Ви можете сказати – чи запрацює сенсорна кнопка найближчим часом?

Це – технічне питання дисципліни, над яким ми зараз працюємо. Звичайно, Партія регіонів буде робити все, щоб відтягувати її введення, або вигадувати інші механізми, щоб забезпечити присутність своїх депутатів. Навіть ходять думки про американський варіант, коли протягом 24 годин депутат може електронним підписом з комп’ютера підтвердити своє голосування.

Азаров сьогодні закликав опозицію до діалогу. Які можуть бути форми такого діалогу, на ваш погляд?

Ви все могли бачити під час голосування за прем’єр-міністра. Комуністи, до речі, декларували себе «лівою опозицією», але голосували за Азарова. І своїм голосуванням вони підтвердили, що є частиною влади.

Якщо картка Миколи Азарова, який вже став прем’єром, проте не здав мандат, буде голосувати, ви блокуватиме трибуну?

Звісна річ.

Які в вас взагалі враження від колег по президії? Чи ви обговорювали подальшу роботу?

В нас не може бути інших взаємин, окрім ділових. Ми по-різному на світ дивимось. Я не встиг ще сформувати вражень відносно колег по президії, через те, що в нас була тільки одна розмова. Враження можуть скластися після якогось етапу роботи – повага до чоловіка вимірюється вагою його слова.

Вам навряд чи доведеться часто вести засідання. Віце-спікер – це більше очі опозиції. Які задачі вам ставлять опозиційні фракції?

Голос та позиція опозиційних фракцій мають бути висловленими ще навіть до винесення питання на сесію. І питання, які могли б проскочити на сесії, треба ще раніше «вирулювати» в такому плані, щоб позиція опозиції була врахована. Щоб ми бачили дотримання регламенту, всіх норм законодавства та Конституції, щоб не виникало таких проблем, як в перші дні. Це є запобіжник, фільтр, можливість показати свою позицію, щоб Партія регіонів та комуністи розуміли, на які кроки ми можемо йти, і знали нашу думку перед тим, ніж щось ухвалювати. Якщо ми сказали, що будемо боротися до кінця, то вони повинні розуміти, що їхні кроки можуть привести до тих дій, що були на перших пленарних засіданнях.

Європарламент вчора закликав демократичні політичні сили не співпрацювати зі «Свободою». Чи ви допускаєте варіант, що інші опозиційні фракції не зараз, а через деякий час відмежуються від вас?

Це була ініціатива «лівацького» Прогресивного альянсу соціалістів та демократів Болгарії. Між іншим, Партія регіонів має з ними офіційні дружні взаємини. До того ж, на пропозицію представників народних партій щодо закликів до неспівпраці з Компартією Європарламент не відреагував. Це – неідеологічна позиція, бо в жодному програмному пункті «Свободи» немає питань щодо ксенофобії і взагалі «анти»-чогось. Є лише проукраїнські засади.

Ви зараз парламентська опозиція, тож маєте брати на себе якісь додаткові зобов’язання. Тож чи будете ви відходити від риторики про «жидів», гомофобію і іншого, через що вам дорікають, в тому числі, поза межами України?

В нас зараз безпідставна розмова, оскільки ніяких закликів проти когось «Свобода» не робила і не робить.

Але були ж спроби зірвати сеанс фільму «Харві Мілк» нібито за пропаганду гомосексуалізму.

Ми проти пропаганди гомосексуалізму. Ми – за традиційні способи… (сміється) Перепрошую, традиційні цінності. Як можуть націоналістичні консервативні цінності співпадати з ліберальними?

Чи не вважаєте ви, що влада зараз уміло користується запальним характером «свободівців»? За вашою допомогою суспільству нав’язуватимуть думку про неконструктивний парламент.

Скільки разів вже зі «Свободи» малювали «страшилку», але українці оцінили це своїм вибором в цьому році. І щоб про нас не кричали, українці показали великий рівень політичної культури. Тому всі розмови про те, що нас може хтось використовувати…

А те, що Україна в світі завдяки телебаченню давно асоцієються з «силовим парламентаризмом», не шкодить іміджу країни?

Іміджу України шкодить рівень життя та корупція. А відстоювання своїх прав і прав виборців – думаю, ні. І ми будемо в будь-який спосіб боротися за виконання Конституції та законів.

А ви не допускаєте, що, продемонструвавши недієздатність парламента, влада скаже, що немає іншого шляху, ніж вирішувати ключові питання на референдумі? Новий закон про референдум уже готовий до використання.

Ви уявляєте собі фінансову сторону цього питання? Скільки питань можна винести на референдум? Технологічно це буде нереально. Для цього має бути ще й відповідна культура референдумів.

Але ж, скажімо, в Шотландії скоро буде референдум про вихід зі складу Великобританії…

Вони це роблять протягом п’яти років. В Україні, на жаль, немає традиції проведення навіть місцевих референдумів. «Свобода» виступає за якнайширші місцеві референдуми – на місцях треба долучати людей до прямого народовладдя.

Зараз пан Медведчук з вами б погодився...

Я, на превеликий жаль, зараз не маю часу за цим паном слідкувати.

У вас у Львові квартира в 125 квадратів. Чи не збираєтеся ви її обміняти на помешкання в Києві?

Я живу зараз у готелі «Україна». Мені достатньо цього помешкання, коли я перебуваю у відрядженні в Києві. Наразі я не збираюся ставати мешканцем столиці.

Якщо вже ми залізли в вашу декларацію, то на вас тут записаний старий «Запорожець». Навіщо він вам?

Я не маю і ніколи не мав прав на керування автомобілем. Просто не вмію на ньому їздити. Це – спадок мого батька. А автомобіля я ніколи не мав і, надіюсь, що ніколи мати не буду.