Олександр Кваснєвський: Українські олігархи ставлять на Європу
Экс-президент Польші про Єврореволюцію в Україні та можливі сценарії розв’язання цієї кризи
Экс-президент Польші Олександр Кваснєвський про Еврореволюцію в Україні та можливі сценарії розв’язання нинішньої кризи.
Яка зараз ситуація з революцією на Майдані?
Все вирішиться у найближчі 48 годин (заява зроблена станом на минулу добу, - «Главком»). Якщо прихильники інтеграції з ЄС проявлять впертість, зможуть втримати динаміку маніфестацій, Янукович почне йти на поступки, погодиться на відставку того чи іншого міністра, може, навіть прем’єра. Але якщо маніфестації почнуть слабшати, він застосує силове рішення, щоб вирішити ситуацію.
Тобто в президента немає заздалегідь визначеного плану дій?
Не думаю. Він чекає на розвиток подій і реагуватиме відповідно. Його мета – повернути спокій та забезпечити собі обрання на другий термін у 2015 році.
Як Ви оцінюєте тактику опозиції?
Опозиція хоче показати, що стоїть за потужним суспільним рухом і одночасно прагне уникати провокацій, що надзвичайно складно. Україна пережила в своїй історії багато революцій ї їх каноном зажди було захоплення приміщень, перш за все, урядових. Так відбувається і зараз. Однак це процес, який може легко вийти з-під контролю, призвести до матеріальних збитків і, перш за все, до кровопролиття.
Кілька депутатів від Партії регіонів залишили фракцію. Тил Януковича розпадається?
Дуже на це схоже. Ситуація стає з рахунком нуль-один. Або ти за інтеграцію з ЄС або проти. Тим часом багато хто з оточення Януковича надто занурився в інтеграційний процес і зараз у них відчуття великого незадоволення. Тому частина з них відмовляються слухати президента. Процес деструкції всередині Партії регіонів буде продовжуватися.
Чи може цей процес призвести до втрати влади Януковичем?
Сьогодні влада в Україні значно сильніша, ніж у часи Помаранчевої революції. Тоді ми були у стані після двох каденцій Леоніда Кучми, йшла боротьба за спадок після нього. Сьогодні ситуація інша. Президентові до закінчення каденції залишається півтора року, а його партія має більшість в парламенті. Звичайно, Партія регіонів може втратити більшість, а Янукович, можливо, буде змушений створити уряд національної єдності. Але це не означає, що він сам піде.
Здається, від Януковича також дистанціюються олігархи, в тому числі найбагатший з них Ринат Ахметов. Чому?
В цій групі маємо різних людей. Частина власників менших фірм дуже пов’язана з російським ринком і, звичайно, вони не були прихильниками угоди про асоціацію. Але найсерйозніші олігархи висловлювалися за асоціацію з Євросоюзом. Після 20 років дикого капіталізму вони нарешті хочуть мати правову державу, впевненість у економічному обороті, можливість безвізового пересування по Європі і т.д. Їхні потреби більш європейські, ніж пов’язані з системою, яку вони мають сьогодні. Крім того, всі ці олігархи спостерігають нинішню ситуацію і уявляють, що може статися у 2015 році. Вони знають, що результати виборів через два роки – це відкрите питання. Для них постійна відданість одному табору була б дуже ризикованою. Вони хочуть у будь-якій ситуації бути на боці переможців. Особливо це стосується Ахметова, який походить з донецького регіону і має ще активніше, ніж інші, показати, що він людина, не пов’язана з однією політичною опцією.
Команда помаранчевої революції скомпрометувала себе внутрішніми суперечками. Історія не повториться?
Зараз лідери опозиції співпрацюють так, що це викликає повагу. Я мав нагоду багато разів з ними зустрічатися, останній раз у Вільнюсі. І маю сказати, що взаєморозуміння між Віталієм Кличком, Арсенієм Яценюком та Олегом Тягнибоком дуже добре. Чи це збережеться? Напевно, влада робить все, щоб їх посварити. Але урок помаранчевої революції має бути засвоєний. Другий раз втратити такий шанс було б непростимо.
Кличко - президент, Яценюк - прем’єр. Чи так вони поділили між собою майбутні ролі?
Не думаю, що це вже цей етап. Це вирішить їхня роль на мітингах. Тоді буде зрозуміло, хто з них стає символом, обличчям опору проти нинішньої влади. Але, звичайно, Кличко – найбільш ймовірний кандидат від опозиції на посаду президента.
Львів страйкує, Севастополь просить про допомогу Росію. Україна може розколотися?
В такі моменти ризик поділу України завжди реальний. Але Україна більш об’єднана, ніж нам здається. Приклад Львова і Севастополя – це крайнощі. Львів ментально найбільш західне з українських міст, в Севастополі живе дуже багато росіян, також там стоїть Чорноморський флот. Найбільше дух українського суспільства передає Київ.
Більшість жителів столиці, звичайно, за інтеграцію з Євросоюзом і проти Росії?
На Україні важко бути проти Росії. Українці занадто поважають свого східного сусіда, вони мають з Росією забагато культурних, історичних, економічних зв’язків. Але в переважній більшості вони вважають, що найкращий вибір, який може зробити Україна зараз, це асоціація з Європою.
Це висновок з виїзду мільйонів українців на Захід?
Певно. Політично не зорієнтованим людям, які можуть на власному досвіді переконатись, як виглядає життя деінде, вже жодна пропаганда не пояснить, що щось, що насправді гірше, має бути краще. Мільйони українців, які виїхали на Захід, а потім повертаються, передають гроші своїм – це кістяк цієї про європейської сили. Тому так важливо лібералізувати візовий режим для українців, щоб якомога більше людей могли побачити Захід на власні очі.
Радослав Сікорський застерігав у інтерв’ю не торгуватися з Росією. Чи ЄС повинен переглянути свою пропозицію для України?
Тут справа не в торгах. Росія та Україна в різних ситуаціях. Москва має настільки зручне становище, що обмежується твердженням: ми вам допоможемо, відмовившись від блокування вашого експорту та санкцій. Це недорога пропозиція. Натомість те, що можуть зробити МВФ, ЄС – це викласти конкретні гроші чи то у вигляді кредиту, чи то у вигляді грантів допомоги. Чи Росія також має змогу допомогти Україні фінансово, хоча кредитуючи поставки газу – побачимо. У Вільнюсі Янукович не представив нам жодного «російського пакету». Тому я не знаю, що пропонують росіяни.
А якщо Володимир Путін не виконає своїх обіцянок, обмане Януковича?
Треба усвідомлювати одну річ: Путін надасть Україні реальну допомогу не за саме непідписання угоди про асоціацію, а за вступ до витореного Кремлем Митного союзу. В стратегічному плані Росії тільки це має сенс.
На Білорусь Росія витрачає близько 10 млрд. доларів на рік. У країна має в п’ять разів більше населення. Путін може дозволити собі такий тягар?
Я не можу на це відповісти. Але в російських розрахунках Україна – абсолютно ключова країна.
Наскільки маніфестації на Майдані можуть змінити підхід Заходу до України?
Це справляє величезне враження на всі держави ЄС, навіть ті, які розташовані далеко від України і які досі не мали поняття, що там відбувається. Зрештою, таких проєвропейських демонстрацій ніде немає. На Євромайдані навіть Ярослав Качинський стає євроентузіастом. Там виняткова атмосфера.
Радослав Сікорський повинен з’явитися на Майдані, як до цього апелює Ярослав Качинський.
- Не думаю. Так, як доречною є підтримка маніфестантів польськими парламентарями і опозиційними політиками, так і стриманість польської влади є цілком доречною. Уряд має контактувати з представниками влади і опозиції. Він не може мітингувати, втручатися у внутрішні справи України.
А ви поїдете до Києва?
Мабуть, так. Але перед цим ми маємо отримати новий мандат від ЄС, Кокс і я не можемо бути вільними стрільцями, які від душі допомагають Україні.
У Вільнюсі Євросоюз пропонував підписання угоди з Україною без звільнення Юлії Тимошенко. Ця частина вашої місії вже, мабуть, перестала бути актуальною?
Наша місія також має гуманітарний аспект. Ця жінка потребує лікування, операції. Але, звичайно, справи мають зараз ширший контекст. Питання Тимошенко змінило свою вагу, коли вона сама закликала лідерів ЄС підписати угоду, незважаючи на її ситуацію. Відкладення асоціації – це зараз, перш за все, геостратегічне та економічне питання.
Переклад Наталі Крапивенко
Коментарі — 0