Роберт Тишкевич: Україні потрібна модернізація, а не лише санкції проти Росії

Увечері 1 жовтня Сейм Польщі більшістю голосів висловив вотум довіри урядові Еви Копач. Очільниця нового Кабінету міністрів на одній з перших прес-конференцій, коментуючи політику щодо України, заявила, що ця політика буде прагматичною і базуватиметься на повазі суверенітету і недоторканості кордонів України. «Ми підтримуємо європейський напрямок розвитку України, та ми не замінимо українців, на яких лежить відповідальність за реформування їхньої держави…», - сказала вона. Однак за кілька днів глава МЗС Польщі Гжегож Схетина в інтерв’ю одному з польських телеканалів заявив про те, що Польща поки не планує постачати зброю в Україну. Хоча ще наприкінці вересня спікер Верховної Ради Олександр Турчинов заявив про те, що Польща готова постачати Україні як безпілотними, так і комплекси з їх знищення.

Чи зміниться політика Польщі щодо України, що означає «прагматизм» в цій політиці, та чи будуть впровадженні нові санкції проти Росії розповів Голова комісії з закордонних справ польського Сейму Роберт Тишкевич. Раніше політик опікувався «білоруським» питанням, та нещодавно йому довелось опікуватись і стосунками з Україною.

Новий прем’єр Польщі Ева Копач заявила про «прагматичні» стосунки з Україною. Що криється за цим «прагматизмом»?

Немає іншої результативної політики за кордоном, ніж політика прагматизму. І такою має бути політика Польщі на Сході Європи. Ідеалізування Росії призвело до російської агресії в Україні. Запевняю вас, що політика Польщі стосовно України не зміниться. Польща як була, так і буде амбасадором України в Європі. Ми чекаємо на вибори, які мають відбутися у вашій країні в жовтні, і сподіваємося, що вони підтвердять модернізаційні тенденції в Україні.

Чи готова Польща до впровадження більш дієвих санкцій щодо Росії?

Не виключено, що будуть впроваджені нові санкції . Але не одразу. Санкції окремих держав не будуть мати жодного впливу, натомість спільні рішення всього ЄС будуть більш результативні. Причиною нових санкцій може стати бойкот мінських домовленостей. З території України не було виведено важку зброю, російські війська, і якщо так буде тривати далі, то це буде підставою для наступних санкцій. Зрозуміло, що насамперед це будуть економічні санкції. Але це вирішує Рада ЄС, а конкретні парламентарі можуть лише давати сигнали в Раді ЄС, оцінюючи ситуацію з реалізацією мінських домовленостей. Можна сказати, що в цьому є і сила, і слабкість ЄС. Бо вироблення конкретної позиції – це узгодження позицій 28 країн.

Чи сама Польща ініціюватиме в ЄС ці санкції?

Те, що Польща завжди буде починати щось ініціювати у справі України, не завжди може приносити ефект. Треба, щоб таке рішення ініціювалося разом з іспанцями, німцями, французам, італійцями. До прикладу, зараз у цей процес активно втягується Німеччина. Німецькі дипломати докладають дуже багато зусиль для виконання мінських домовленостей, які Росія не виконує. І вони уже перебувають під тиском власного суспільства, яке задає їм питання: «Домовленості були, а як вони реалізуються? Ніяк!»

Чим, окрім підтримки санкцій щодо Росії, Польща іще допомагає Україні?

Так, є від нас допомога. Але в умовах кризової ситуації не про все можна говорити голосно. Україні потрібні не тільки санкції, а насамперед модернізація, щоб вона, як модернізована країна, могла протистояти Росії. Наразі пропозиція Кремля – це мир замість реформ. Тобто, ми перестаємо воювати на Сході, але Україна сходить зі шляху реформ і приєднання до європейського шляху розвитку. Якщо відбуваються зміни в економіці, то постає громадянське суспільство і держава стає сильною. А це якраз те, чого найбільше не хоче Москва.

Як ви ставитися до сміттєвої люстрації, чи дієвий це спосіб очищення влади?

Я вважаю, що це питання риторичне (посміхається). Такі випадки свідчать, що в суспільстві назріла потреба політичного оновлення. І як раз тут я покладаю надію не на сміттєві люстрації, а на вибори, які мають виконати роль оновлення. Якщо вибори відбудуться, то депутатів з новими мандатами треба буде шанувати. Не зважаючи на те, чи будуть вони дотримуватися проросійських поглядів, чи будуть виступати проти реформ, але вони прийшли у парламент законним шляхом, тому заслуговують на пошану.

Які перспективи у польського бізнесу в Україні?

Для цього українське економічне законодавство має бути гармонізоване з законодавством ЄС, і в Угоді про асоціацію це передбачено. Дуже важливий процес – це розвиток малого і середнього бізнесу. Це основа європейської економіки. В Польщі немає таких підприємств, які б могли співпрацювати з державними підприємствами України або з близькими до державних фінансових потоків.

Чи посприяє Польща проведенню демократичних і чесних виборів, надіславши своїх спостерігачів, адже є велика ймовірність, що у владу пройдуть представники старої влади, зокрема представники комуністів та регіоналів?

Понад 50 польських парламентарів візьмуть участь у моніторингу виборів в Україні. Окрім того, будуть представники неурядових громадських організацій і представники Європейської комісії. Забезпечувати чесні вибори мають суд, прокуратура, але передовсім – вільна преса, яка б наголошувала на кожному випадку порушення закону і фальсифікацій. Польща пройшла цей шлях, а Україну цей шлях все ще чекає. Ви повинні розуміти, що процес реформування держави не є одномоментним. Перші демократичні вибори в Польщі відбулися в 1989 році. Але польські посткомуністичні сили також створили свою партію, а на наступних виборах здобули більшість і керували державою. Вони не підтримували вступ країни до НАТО і ЄС. І тільки через 14 років, у 2004 році, країну було прийнято до Європейського Союзу і НАТО.

Колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі пропонував Україні реформуватись за сценарієм його країни. Чи варто було б Україні піти шляхом грузинських реформ?

Жоден сценарій розвитку іншої країни не можна застосовувати до України, бо у вашій країні інша суспільно-політична ситуація. Зрозуміло, що Україні потрібні реформи на всіх рівнях прокуратури, судової системи, силових структур тощо. І саме тому ми підтримуємо ці парламентські вибори, бо потрібен сильний суспільний мандат на проведення радикальних реформ. Очікуємо, що новий парламент і новий уряд займуться цими реформами.

Чи потрібні для модернізації та реформування України присутність в Україні якихось контролюючих органів з Європи?

За це не потрібно переживати! Європейський банк і Європейський союз дають величезні гроші, але й дуже докладно перевіряють всі видатки. Так само відбувалося свого часу і в Польщі. Європейський Союз дає кошти, але не на проїдання, а на конкретні проекти, з яких треба надавати звіти про кожну витрачену копійку.

Але чи потрібні саме люди-контролери, які би сиділи довший час в Україні і контролювали би наших чиновників зсередини?

На запрошення влади України можна було би створити контролюючу комісію. Але такого запрошення не надходило. Такий проект міг би контролювати тільки чиновників, а контролювати країну в цілому не можливо. Україна як незалежна держава має сама прийняти подібні рішенні і ми не маємо впливу на них.