О.Стоян: сьогодні дуже багато профспілок, які створені під окремих людей

Трудовий кодекс, ще навіть не пройшовши перед другим читанням розгляд у профільному комітеті, вже набув такого розголосу у суспільстві, що за негативними оцінками може навіть позмагатися з новим Податковим кодексом. Одна з головних претензій до ТК, що висувається у численних коментарях, – це позбавлення повноважень профспілок. Проте питання не настільки просте, як може здатися на перший погляд. Справа в тому, що наразі в Україні функціонує тільки за попередніми оцінкам понад 100 профспілок. Їх об’єднання нібито у Конфедерацію вільних профспілок все-таки не є справжньою конфедерацією через відсутність у її складі найчисельнішої профспілки країни ФПУ, яку, до речі, очолює один із авторів нового Трудового кодексу Василь Хара. Про проблеми профспілкового руху і Трудовий кодекс ІМК розповів голова підкомітету з питань соціального захисту та соціальних гарантій, рівня життя і повернення заощаджень населенню Комітету ВР, який очолював Федерацію Професійних Спілок України з 1992 по 1998 рік і з 1998 по 2004 р. (на громадських засадах), депутат від фракції Партії регіонів Олександр Стоян.

- Олександре Миколайовичу, згідно з поданим до профільного комітету проектом Трудового кодексу, він містить 438 статей. Тож чому у більшості коментарів мова йде про три основних пункти: збільшення трудового тижня, дозвіл проводити відеозйомку працівників і потім їх шантажувати та позбавлення профспілок права впливати на рішення керівників підприємств?

- Щодо відеокамер — то це маячня. Немає цього і не було. Це все маячня та фантазії. Вони ж не беруть інші питання, які б чітко показували, як ми захистили інтереси працюючої людини.

Щодо збільшення робочого тижня — то, по-перше, у тому кодексі, який діє зараз, не записано обмеження робочого дня. Тому сьогодні далекобійники, таксисти цілодобово «за кермом»… Водії приватних автобусів працюють «до одуріння», а звідси й аварії… Вони цього не бачать, так?! Ми навпаки поставили не більше 12 годин - усе. Якщо людина працює 12 годин – 48-м годин робочий тиждень, значить, дайте йому другий тиждень - 32 години, дайте один вихідний або оплатіть 30% понаднормових. Ми визначили межі. Це не означає, що записали, працювати 12 годин.

А давайте подивимось з іншого боку. Я беру завжди за приклад: хірургу залишилася година роботи, привезли після аварії людину, треба негайно оперувати. Хірург - ну гаразд, що я за годину встигну, ну може там щось відрізати-підрізати, завтра закінчу. Тобто за новим Трудовим кодексом у нього вже понаднормові робочі години, за які треба платити.

- Тоді чому такий масовий спротив? Це знову «зла воля» опозиції?

- Основна причина, чому ці так звані «солідарні», «незалежні» профспілки, які ніби створені вже у пострадянські часи, не хочуть Трудового кодексу — та, що ТК відсікає їхні намагання якимось чином впливати, вони хочуть відстояти позицію - знімати директора. Хоч я, власне, не пам'ятаю, коли директора знімали. Та й як його знімуть, коли голова профкому на ставці директора?

Чому не можна дозволяти звільнити робітника, якщо він п'яниця та гультяй? Далі - колективні угоди потрібно обов'язково підписати, а на підприємстві сім профспілок, з ким підписувати?! Ось за це чіпляються, за свій вплив! А міжнародні норми говорять, що треба домовлятися, і все… Бо для населення взагалі незрозуміло, до кого йти захищати свої права. Отже ситуація, коли у нас таке демократичне суспільство, що люди не знають, на яку партію молитися. Востаннє на місцевих виборах визначили, що політична партія - це Партія регіонів, а профспілок понад 100, які мають статус всеукраїнських, національних.

- 100!?

- Так. А все тому, що свого часу, коли я вносив закон, вірніше, цю статтю 36 Конституції, я тоді, дотримуючись принципу рівності профспілок, записав, що всі профспілки мають рівні права. Ось тому ті, на кого поширюється закон про всеукраїнський статус, мають всеукраїнський статус.

Але нонсенс! Є такі профспілки, які взагалі створили три людини, і вони претендують на всеукраїнський рівень. Тому сьогодні дуже багато профспілок, які створені під окремих людей, і дійсно кожна з них робить вигляд, що захищає інтереси людей.

- А яка Ваша особиста думка з цього приводу? Де вихід? До кого звертатись робітнику за захистом?

- Найкращий варіант – це створити, скажімо, якусь конфедерацію профспілок, яка об’єднала би федерації, усі профспілкові рухи – це один момент. Другий – якби профспілки мали єдиний представницький орган і консолідувалися при розгляді того чи іншого питання.

Це навряд чи вийде, бо кожен заявляє про своє лідерство, а щоб заявити про своє лідерство і перетягнути на себе, скажімо, права, він критикує інших. Наприклад, профспілку Хари.

- А крім конфедерації, який ще шлях, щоб цю ситуацію упорядкувати? Я розумію, що коли приймалося рішення про рівність усіх профспілок, то ніхто не думав, що ситуація зайде у «глухий кут»?

- Вийшло гірше, так. Ну, можна ще змінити закон – скажімо, Закон про профспілки і підсилити рівень всеукраїнського статусу. Сьогодні маємо таке, якщо профспілка представлена у двох третинах областей, то вона вже має всеукраїнський статус.

- Тобто зміна умови, щоб статус всеукраїнської профспілки отримували тільки найміцніші представницькі профспілки?

- Так. Бо зараз легко набрати представництво, щоб вийти на всеукраїнський рівень в областях. Ну, скажімо, створена профспілка в області, в якій є десь 10 чоловік у Донецькій області, 20 - у Кіровоградській і т.д. І ось таким чином набирають близько 100 чоловік у профспілку і кажуть, що вона всеукраїнська. А що таке всеукраїнська профспілка? Це участь у комісії щодо переговорів, генеральної угоди, комісії в раді соціального партнерства.

Приміром, на Заході є 2-3 профспілки, як є 2-3 політичні партії. У нас багато політичних партій, які борються одна з одною, але ж, бачите, на виборах прохідний бал набирають всього 3-5 із цієї кількості.

- А може скористатися галузевим принципом? Щоб кожна профспілка визначилась, у якій саме галузі у неї пріоритет?

- Безумовно, бо профспілка - це об'єднання за професією. Тому профспілка, яка утворюється для об’єднання членів однієї професії, має прерогативу. А сьогодні профспілка за професією ділиться ще на регіональні структури. Наприклад, створені об’єднання залучають до себе артистів, медиків, набирають докупи всіх і кажуть: ми - профспілки.

Яка ж то профспілка, якщо ти не представляєш певну галузь?! Ти представляєш лише групу людей. І ось це повинно бути головним принципом. А щодо територіального принципу – хто має право представляти той чи інший регіон – то це право, мабуть, повинна мати все-таки профспілка, яка на території тієї чи іншої, наприклад, Донецької чи Вінницької обл., має більшість членів профспілок. Саме вона повинна вести переговори з обласною адміністрацією, підписувати генеральну угоду. І представництво на рівні держави повинна мати, скажімо, та профспілка, яка має найбільше представництво у тих чи інших галузях.

- А наскільки збільшити цей умовний бар’єр? Щоб всеукраїнський статус мала профспілка, яка представлена не у двох третинах областей, а щонайменше у половині регіонів країни?

- Ні, половина – це мало, я б поставив так, щоб репрезентативною вважалась та профспілка, якщо вона має більшість у галузі. Наприклад, профспілка галузі освіти. Освітяни є в кожній області, так? Ну, якщо ця профспілка освіти має бути, вона представляє освітян. Якщо профспілка медиків, то більшість медиків. Тобто піти, як уже йшлося в нашій розмові, за галузевим принципом...

- Як скоро може бути створена об’єднана конфедерація профспілок України? Хто, на Вашу думку, повинен ініціювати процес з підвищення статусу всеукраїнських профспілок?

- Ні, ця тема зараз не розглядається, і ніхто це вносити не буде, тому що мені, наприклад, це не потрібно, Хара цього теж робити не буде. Цей процес повинен визрівати самостійно. Це повинно бути колегіальне рішення. Для цього не потрібен закон у Верховній Раді, законом не об’єднаєш профспілки.

Зазначаю, це повинно бути рішення всіх профспілок Федерації, конфедерацій, солідарних, незалежних… Якщо вони домовляться, проведуть такий об’єднавчий з’їзд і виберуть колегіальний орган. Це все внутрішні справи, які ніхто не буде ініціювати у Верховній Раді.

- Тобто найближчим часом, Ви вважаєте, не потрібно підвищувати їх всеукраїнський статус?

- Ні, не потрібно, життя все розставить на свої місця...