Архієпископ Євстратій (Зоря): В Об’єднавчому соборі візьмуть участь лише ті архієреї, які просили про Томос

Церкву Київського патріархату більшість незалежних експертів називають фундаментом, на якому постане нова помісна українська церква. Патріарх Філарет не приховує намір стати очільником автокефальної церкви, він висуватиме свою кандидатуру на Об’єднавчому соборі. Але головним питанням сьогодні є дата цього зібрання.  

Наприкінці минулого тижня патріарх Філарет під час прес-конференції несподівано для багатьох заявив, що час проведення Собору мають оголосити не українські церкви після того, як домовляться, а Вселенський патріарх. Звичайно зробить він це після того, як стане відомо про узгодження усіх позицій учасниками доленосного для українського православ’я засідання. Щоправда, не повідомляється, як саме мають домовитися три українські православні церкви і які питання вони тепер узгоджують.

Найбільшим опонентом Собору є УПЦ МП. Ця церква є частиною Російської православної церкви, яка не визнає рішення Константинополя надати Томос про автокефалію Україні. Але лише заявами протест не обмежується. Днями «Главкому» стало відомо, що громадянин Росії, намісник так званого «Десятинного монастиря» УПЦ МП у Києві отець Гедеон (в миру Юрій Харон) подав до суду. Він намагається оскаржити рішення Верховної Ради від 19 квітня про підтримку звернення президента до патріарха Варфоломія щодо надання Томосу Україні. Водночас такий позов від служителів УПЦ МП не перший. У Київському патріархаті називають такі дії провокацією. Кажуть, що подібні акції з боку Московського патріархату лише набиратимуть обертів з наближенням Собору.

Архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія (Зорю) з УПЦ КП називають правою рукою патріарха Філарета і головним речником церкви. В інтерв’ю «Главкому» архієпископ розповів, чому саме Вселенський патріарх має назвати дату Об’єднавчого собору, пояснив, чому не всі охочі архієреї можуть взяти участь у ньому, та хто і в який спосіб намагатиметься зірвати проведення цього заходу. 

Як проходить підготовка до Об’єднавчого собору, як вона організована?

З вашого дозволу, ніяких деталей я принципово озвучувати не буду. Це не питання, яке вирішується через ЗМІ. Це – предмет діалогу і багатосторонній процес. Тому – перше: не в моїй компетенції надавати коментарі лише від однієї сторони. Друге – я не бачу, яким чином це могло би сприяти процесу, якби такі коментарі надавалися.

Чи створений оргкомітет?

Ніяких деталей я повідомляти не можу. Окрім того, що цей Собор має відбутися і у ньому мають взяти участь ті архієреї, які від початку оголосили про свій намір, зафіксували його, звернувшись до Вселенського патріарха з проханням надати Томос. Цей процес має у себе включати як ієрархів, так і відповідне представництво Вселенського патріарха. З його боку має бути засвідчена належність  до цього процесу.  

Патріарх Філарет на прес-конференції заявив, що дату Об’єднавчого собору має назвати патріарх Варфоломій, пояснивши це участю екзархів Вселенського патріархату, які мають бути присутніми на зібранні. Від чого ще залежить дата?

Українська ситуація є унікальною. Пояснення дуже просте: рішення про Томос – це рішення Вселенського патріарха. Відповідно, проведення Об’єднавчого собору і всіх цих подій, які з ним пов’язані, пов’язане з рішенням про Томос. Вселенський патріархат цей шлях бачить і його підтримує, він має поставити фінальну крапку в цьому процесі, від нього залежить остаточне слово.

Умовно кажучи, завтра ми зберемо Собор. А Константинопольський патріархат скаже, що потрібно ще почекати. Бо, можливо, дехто до цього Собору схоче доєднатися або якимось умовам цей процес поки не готовий відповідати. І що тоді?

У чому полягають ці критерії, від яких залежить «добро» Вселенського патріарха?

Це багатосторонній процес. Якби у всіх сторін була одна-єдина думка і єдине бачення, тоді би ніхто не говорив про процес. Уявімо собі якийсь об’єкт, навколо якого стоять люди. Вони всі не можуть одночасно бачити весь об’єкт, особливо якщо він великий. Але кожен бачить свою частину. Таким чином обмінюючись між собою інформацією, думками, вони бачать цілісну картину, хоча кожен з них окремо бачить лише частину об’єкту.

Предстоятель УАПЦ митрополит Макарій повідомив «Главкому», що УАПЦ надіслала до УПЦ КП пропозиції щодо створення комісії, яка готуватиме Собор. У чому ці пропозиції полягають?

Мені нічого не відомо про надсилання якихось пропозицій. У принципі і митрополит Макарій, і ті особи, які з ним працюють, вони знають усі наші контактні дані. В понеділок (22 жовтня) було засідання Всеукраїнської ради церков, у якому брав участь отець Віталій Даньчак, секретар його канцелярії. Я його бачив, він мені нічого не казав.

Президент Петро Порошенко є активним учасником процесу. Чим зараз глава держави може бути корисний церкві?

Тут є дуже важливою його роль як глави держави, він може безпосередньо контактувати з усіма сторонами, учасниками цього процесу. Мені здається, що важко переоцінити роль президента, можна тільки побажати йому Божої допомоги, мудрості, натхнення і успіху. Насправді питання, яке вирішується – воно дуже великої ваги з точки зору європейської і світової безпеки. Українська церковна незалежність від Москви, утвердження Української автокефальної церкви – це завершення російського неоімперського проекту. Хочуть вони цього чи не хочуть, але без Києва російський неоімперський проект є неможливим для здійснення. Тому що тоді історія Московії починається з початку XIV століття, з Івана Калити і з ханського ярлика. З надання татарським ханом московському князю титулу Великого князя і дорученням йому від ханського імені керувати князівствами Русі, підвладними Золотій орді.

…Недаремно одразу після рішень синоду у Константинополі, Путін зібрав Раду безпеки. Ми переконані, що задіяні усі можливі ресурси, особи і механізми для того, щоби перешкодити автокефалії. Це подаватиметься як боротьба у середині України. Так само, як і зараз, російська агресія прикривається словами про громадянську війну.

Глава держави відповідає за національну безпеку. Він має механізми для недопущення провокацій, для викриття схем впливу російських спецслужб на ситуацію, для залучення української дипломатії, яка дотепер потужно працювала, інформувала іноземні країни і помісні православні церкви про реальну ситуацію в Україні.

Архієпископ УПЦ КП Євстратій (Зоря) у Володимирському соборі

Уявімо ситуацію: створюється нова церква, а законопроект, який визначатиме механізм переходу релігійних громад, ще не ухвалений. Такий правовий вакуум небезпечний?

Ніякого законодавчого вакууму немає і тепер. Є стаття 8 закону «Про свободу совісті і релігійні організації». Там записано, що кожна релігійна громада має право обирати центр свого релігійного підпорядкування і змінювати цей центр. Тобто законодавча база в Україні є. Дотепер саме застосовуючи цю законодавчу базу релігійні громади переходили з однієї конфесії до іншої. Проблема в тому, що механізм цього переходу не виписаний, і це породжує можливість для конфліктів. Але законопроект є (№4128). Він чекає на перше читання. Те, що в цих питаннях держава, зокрема парламент, можуть діяти швидко, показала справа передачі Андріївської церкви для облаштування ставропігійного представництва Вселенського патріарха в Києві.

За той час, який пройде між Об’єднавчим собором і отриманням Томосу, коли він буде привезений до Києва, думаю, Верховна Рада встигне передбачити усі необхідні процедури для того, щоби це питання вирішити. Якщо навіть не встигне, все одно законодавча база є, як і розуміння, що цей процес має бути добровільним, з повагою до переконань вірян, з врахуванням їхньої волі, без будь-яких провокацій.

Давайте розглянемо ситуацію на практиці. Парафії у глибинці. Як місцевим мешканцям долучатись до Єдиної помісної церкви?

У законопроекті (№4128) цей механізм якраз передбачений. Мають проводитися загальні збори релігійної громади – це всі ті, хто ідентифікує себе з цією громадою, бере участь в її житті. Для того, щоби не було можливості втручатися у цей процес стороннім особам і видавати себе за членів громади, не будучи ними, передбачається (в законопроекті), що рішення підписується всіма членами цих зборів із зазначенням паспортних даних і даних місця реєстрації. Зареєструвати рішення зборів має державний орган, чи то департамент Мінкульту з питань релігії, чи облдержадміністрація, чи Київська держадміністрація. Органи влади вивчатимуть всі документи. Мають право досліджувати, чи дійсно ці люди є справжніми членами релігійної громади, чи документи не сфальсифіковані. 

Другий механізм полягає в тому, що повноваження цього зібрання засвідчується статутним органом. У нас в парафіях, так само як і в парафіях УПЦ МП чи УАПЦ є орган, який називається парафіяльна рада. Цей орган обирається парафіяльними зборами, складається з кількох учасників, які є, по суті, виконавчим органом відповідної релігійної громади. Цей статутний орган має повноваження засвідчувати, що дійсно особи, які взяли участь у зібранні  є членами відповідної релігійної громади. Таким чином є два механізми, які сукупно дають можливість убезпечитися від втручання сторонніх осіб і перевірити достовірність даних, які подаються на реєстрацію.

В інтерв’ю «Главкому» архімандрит Кирило Говорун розповів, що на Соборі кожен з його учасників представлятиме не церкву, а себе і свою паству, тобто людей. Це так?

Церкви юридично зможуть змінюватися лише в рамках українського законодавчого поля. Вони не зникають з рішенням якоїсь церкви, української чи закордонної, чи тому, що так хтось вважає, хто коментує цей процес.

У Соборі, який відбуватиметься, братимуть участь архієреї. За підсумком зібрання вони мають проголосити, що вони є архієреями єдиної церкви. Тобто про те, що немає юрисдикцій трьох окремих церков, а є одна церква. Це не означає, що до моменту, поки Собор розпочнеться, попередні церкви уже зникли.

Я як архієрей братиму участь у цьому Соборі тоді, коли буде рішення церкви, до якої я належу. Наша церква готова і бажає взяти участь у Соборі. Тобто я буду брати участь у Соборі не як окрема особа. Те, що я є керуючим єпархією, що я є архієпископом, це все надане мені тією церквою, до якої я належу. У відриві від церкви, до якої належить той чи інший архієрей, не можна розглядати цю справу.

Архімандрит Кирило (Говорун) каже про добровільну участь у Соборі для священиків і навіть для мирян.  

Ідеться про Собор архієреїв. Участь у ньому священики і миряни брати не можуть.

Де саме відбудеться Собор, які варіанти на сьогодні розглядаються?

Нам здається, що найлогічнішим і єдиним місцем, про яке і дотепер було чути – це собор Святої Софії у Києві. Це історичний храм, кафедра київських архієреїв з тисячолітньою історією. Це здається єдиним логічним і належним для такої події місцем. Тим більше, що собор Святої Софії є національним музеєм-заповідником, який не належить до жодної з православних юрисдикцій. З цієї точки зору, це також нейтральне місце для проведення такого заходу.

11 жовтня патріарх Філарет під час брифінгу після оголошення рішення синоду у Константинополі сказав, що у Об’єднуючому архієрейському соборі братимуть участь архієреї УПЦ КП, УАПЦ і «архієреї московського патріархату, які захочуть». В той же час в офіційному документі УПЦ КП ідеться про те, що право на участь у Соборі матимуть лише ті, хто звертався до Вселенського патріарха з проханням надати Томос про автокефалію. То яка насправді позиція УПЦ КП?

Він сказав, що саме ті, які звернулися до Вселенського патріарха. За останні місяці патріарх дав вже з півсотні інтерв’ю. Якщо в 30 чи 40 інтерв’ю сказано так, а на брифінгу він повторно не уточнив (що матимуть право брати участь лише ті, хто звернувся до Вселенського патріарха), то це не означає, що з цього одного моменту можна робити якісь висновки. Яка підстава для архієреїв Московського патріархату приходити на Собор, якщо вони проти автокефалії. Уявімо собі, митрополит Онуфрій чи митрополит Антоній, які проти автокефалії і про це заявляють, таки прийдуть на Собор. Вони скажуть, що хочуть взяти участь. Вони ж архієреї? Саме так. З України? Так. Значить, скажуть вони, ми – члени Собору і ми проти об’єднання, проти автокефалії. Вони не самі прийдуть, а приведуть 90 архієреїв Московського патріархату.

Саме тому ми наголошуємо, що у Соборі беруть участь ті архієреї, які звернулися до Вселенського патріарха з проханням надати Томос про автокефалію, а не всі архієреї, які є православними і розміщуються на території України.

Наскільки велика вірогідність, що архієреї Московського патріархату у великій кількості таки вирішать взяти участь у Соборі?

Для того, щоби не перетворити Собор у щось протилежне тому, що задумується, є механізм. Участь у зібранні братимуть ті, хто звернувся до Вселенського патріарха, а також представники від Вселенського патріарха.

Законопроект №4128 задовольняє церкву чи маєте якісь ще пропозиції?

Коли тільки з’явилася перша версія цього документа, у багатьох конфесіях, також і в нас були зауваження до нього. Були зустрічі, проводилось засідання профільного комітету Верховної Ради, виступали представники церков і релігійних організацій. Законопроект, який уже рекомендований до розгляду парламентом у першому читанні порівняно з тим, який тільки подавався, значно поліпшився.

Ми вважаємо, що рішення певних питань має ухвалюватися 2/3 релігійної громади. В парламенті це називають рішенням конституційної більшості. Це буде убезпеченням від ускладнення ситуації під час зміни релігійною громадою свого підпорядкування. Бо якщо висловилися 2/3 і більше, то це з очевидністю вказує, що рішення є твердим і свідомим. Тобто в цьому конкретному випадку ґрунту для розпалення конфлікту не буде. А якщо рішення не є твердим, якщо відбулася маніпуляція чи хтось не прийшов і ледь не одним голосом питання вирішується, то це шлях до конфлікту.

Чи є випадки провокацій з боку Московського патріархату? В чому вони полягають?

Найперше, що впадає в очі – це задіяння проросійських ЗМІ в Україні для поширення різного роду чуток, різного роду оцінок, залучення якихось псевдоекспертів, коли видають бажане за дійсне, з мухи роблять слона, а очевидне намагаються замовчати. Достатньо подивитися, як відбувалося дотепер, що говорилось на адресу Константинопольського патріархату і рішення про автокефалію. Тобто були спроби і переконати, і запропонувати якусь фінансову підтримку. Один дуже багатий депутат їздив туди (до Константинополя), взявши із собою антураж із митрополитів Московського патріархату. Після таких поїздок були заяви, що ми все вирішили, ніякого Томосу не буде, автокефалії не буде. Доводилося потім Вселенському патріарху особисто говорити свою справжню позицію, яка не змінювалася. Думаю, в цьому напрямку Москва і далі діятиме.

Вочевидь, говорячи про «багатого депутата» ви маєте на увазі колишнього російського громадянина, а нині українського парламентаря Вадима Новинського. Але після рішення синоду Константинопольського патріархату він більше не робить публічних заяв.

Він очолив «Партію миру». Я суджу не по тому, що він особисто заявляє чи не заявляє. Я суджу по тому, які заяви лунають від Московського патріархату, головним спонсором якого в Україні він є. Суджу по тому, які заяви виходять від інформаційних структур, які обслуговують Московський патріархат в Україні. А там можете побачити, які оцінки даються на адресу Константинопольського, Вселенського патріарха. Його (патріарха Варфоломія) особисто ледь не в єресі звинувачують, закликають ледь не анафемі піддати. Причому це робить офіційний представник Московського патріархату в Україні, архієпископ Климент (Вечеря). Часом буквально повторюються заяви, які робить Російська церква з цього приводу. Тому насправді нічого не змінилося. Можливо, йому як учаснику майбутнього виборчого процесу політтехнологи порадили особисто не виступати з якимись заявами, почекати. Але вся та мережа, яка існує, в тому числі завдяки його спонсорській допомозі, успішно реалізує ту ж політику, що і дотепер. Риторика погіршилася. Все те саме, що вони говорили про Київський патріархат, тепер говорять і про Вселенський патріархат.

Михайло Глуховський, «Главком»