Екс-заступник голови СБУ Олександр Скіпальський: Таких «Єжових» навколо Гройсмана і Порошенка десятки

Ввечері 20 грудня СБУ затримала в Кабінеті міністрів російського шпигуна. Як повідомляють у Службі безпеки чиновника «вели» вже давно, і прем’єр-міністр Володимир Гройсман про це знав за кілька місяців до затримання свого підлеглого.

Затриманий урядовець -  Станіслав Єжов, який займав посаду заступника керівника протоколу голови уряду і був фактично перекладачем Гройсмана. До того він працював у посольстві України в США та в Адміністрації президента. У протоколі Єжов відповідав за переклад зустрічей з іноземними делегаціями і часто сам здійснював переклад. Із Гройсманом, як повідомляють ЗМІ, він почав працювати ще у парламенті і разом з ним перейшов в Кабмін. Дружина Єжова - Юлія Мірошнікова - є громадянкою Росії.

За даними СБУ, чиновник був завербований російськими спецслужбами під час тривалого закордонного відрядження. «Оперативники задокументували, що чиновник за завданням російських кураторів збирав за допомогою спеціального обладнання інформацію про діяльність урядових структур. Отримані дані зловмисник передавав кураторам через електронні канали зв'язку», - повідомляли в прес-центрі Служби безпеки. Оперативники також прозвітували, що «вели» Єжова кілька місяців для документування його контактів з російськими спецслужбами. А самому Гройсману, за деякими даними, навіть давали слухати розмови перекладача з куратором з РФ. Та, за словами нардепа Антона Геращенко, Єжов працював на Росію щонайменше два роки.

Поки Єжову оголосили про підозру. В рамках кримінального провадження, відкритого за ч.1 ст. 111 Кримінального кодексу (державна зрада), зараз тривають процесуальні дії, а саме обшуки за місцем роботи та проживання чиновника. Процесуальне керівництво здійснює військова прокуратура. За законом, суд має обрати Єжову запобіжний захід через 72 години з моменту затримання - тобто до вечора суботи.

Проте таких «Єжових», як запевняє генерал-лейтенант, двічі заступник голови СБУ Олександр Скіпальський, в оточенні що прем’єра Гройсмана, що президента Порошенка сьогодні вдосталь. Про те, як вербують українських чиновників та чому не варто виносити затримання шпигунів у владі на публіку, він розповів в розмові з «Главкомом».

 - В Україні повинна проходити щонайменше одна така акція на тиждень, - починає бесіду генерал-лейтенант і додає, що це «звичайне, нормальне явище».

Тобто шпигунів в Україні, в органах влади зараз достатньо?

Так, шпигунів у нас дуже багато. Це якраз демонструє підступність, цинізм російських спецслужб, їхнє проникнення до найвищих посадових осіб. Таких «Єжових» навколо Гройсмана і навколо Порошенка, переконаний, десятки. Робота для СБУ ще є.

Єжов був затриманий на камери. На вашу думку, чи варто проводити такі акції публічно?

Безумовно, це виглядає дещо прямолінійно, дивною трохи виглядає поява Прямого каналу, оця випадковість. Все це свідчить про те, що влада шукає вихід для підняття свого реноме і не знає, що найкраще підняття реноме - бути чесними.

В цій ситуації краще було би проводити ці дії тихенько. В таких випадках людину знімають (з посади. - «Главком») тихенько, допитують, вирішують, що робити. А, можливо, його можна було би перевербувати і залишити. Щоб він дезінформовував надалі російські спецслужби. Але це вибір керівництва (СБУ. - «Главком»), це їхнє право. Загалом варіантів було багато. Вони вибрали такий.

Ви зазначили, що навколо Гройсмана та Порошенка десятки шпигунів, і що раз на тиждень потрібно проводити подібні акції. Чи є у вас інформація щодо того, чи когось ще, окрім Єжова, затримували, наприклад, не популяризуючи це, чи ні?

Я не володію інформацією про теперішній стан речей.

А як було в часи вашої роботи в СБУ? Часто затримували у вищих органах влади шпигунів?

Не можу цього розповідати. Це таємне ремесло. Воно має свої правила. І кожна оцінка і кожне розголошення такої інформації шкодить справі, безпеці держави. Я не прихильник того, щоб обговорювати такі речі в засобах масової інформації. В засоби масової інформації має йти лише коротке інформаційне повідомлення. Умовно: «Прес-центр СБУ уповноважений проінформувати: такого-то зроблено те-то і те-то». Крапка.

Тим не менш, про деяких шпигунів в історії України сьогодні, певно, можна говорити. В 2010 році, наприклад, багато писали про фактичного керівника особистої охорони тодішнього президента, яким був росіянин В’ячеслав Заневський. В 2012 році народні депутати просили СБУ перевірити нового міністра оборони Дмитра Саламатіна на предмет співпраці з Головним розвідувальним управлінням Генштабу Збройних сил Росі і так далі. Когось зі шпигунів, які були присутні в органах влади України, ви сьогодні все-таки можете назвати?

Мене з самого початку здивувала відсутність будь-якої безпеки в системі України на час призначення того ж Саламатіна (був генеральним директором державного концерну «Укроборонпром» в 2010-2012 роках, міністром оборони з 8 лютого 2012 по 24 грудня 2012. - «Главком»). В Україні його призначили керівником «Укроборонпрому». Що він зробив перше? Він дав команду протягом місяця чи двох відсканувати і зберегти на флешку всю інформацію про зовнішні торгівельні акції України в сфері зброї, поставки зброї на кордон. Це зробили. Він - флешку в кишеню і в Москву! І половина «Укроборонпрому» про це знали. Що в даному випадку повинна була зробити спецслужба? Якби вона була на своєму місці, потрібно було би це пресікти. І ми в подальшому не мали би Саламатіна міністром оборони, де він ще більше шкоди завдав. Бо тоді вже оволодів планами держави на особливий період, ресурсами і так далі.

Щодо затриманого Єжова. Як вже повідомлялося, правоохоронці встановили, що чиновник був завербований російськими спецслужбами під час довготривалого закордонного відрядження. Як зазвичай відбувається вербовка російськими чи іншими спецслужбами? Наскільки легко завербувати українського чиновника?

В основі для вербувальної бази, як не крути, лежить рівень патріотизму людини. Якщо людина національно свідома і державотворча, її майже неможливо завербувати. Якщо людина використовує державу, де вона знаходиться, як локацію, як засіб для збагачення, і не має реального державницького патріотизму, ця людина - перший кандидат на вербовку. Спецслужби таких знають. Просто непотреби в агентурному апараті не потрібні. Потрібні ті люди, які володіють інформацією. Але так, люди, які займають державні посади, і не є реальними щирими патріотами України, або грабують її, переводять кошти в офшори, скоюють злочини, контрабандою займаються - це перші кандидати на вербовку.

Тобто передусім сьогодні вербують за гроші?

Вербують передусім людей, які морально і політично не є патріотами. Матеріальна вигода десь на третьому місці. І компромат, звісно.

Хтось у часи вашої роботи відслідковував, як часто російські спецслужби намагалися завербувати українських чиновників, як часто їм це вдавалося?

Цим тоді не займалися. З Росією була підписана, на мій погляд, псевдоугода ще 1992 році про те, що вони не будуть тут проводити таку роботу. Але це лукавство. Думаю, що ті, хто підписував цю угоду, знають, що ці угоди ще за радянських часів були підписані з Польщею, Румунією, Югославією, іншими країнами соціалістичного табору, але все одно робота по вербовці, по контррозвідці, по проникненню велася. І вона так само ці роки велася проти України. Тут нічого дивного немає.

Щодо себе, наприклад, можу сказати, що, знаючи все це, поки я був керівником військової розвідки України, я свідомо не підписував ніяких домовленостей із російськими колегами, знаючи, що ці договори і домовленості нічого не варті.

Ви зазначили, що вербують людей, які володіють важливою таємною інформацією. Чи можна говорити, що перекладач Гройсмана володів такою інформацією?

Але ж він був не просто перекладачем. Він був заступником керівника апарату. Тобто він мав доступ до документів. Він був в Адміністрації президента, він був у Верховній Раді... Мабуть, він почав вести себе занадто нахабно, відчуваючи безкарність, передбачаючи нашу систему, і тому вляпався. А таких Єжових у нас достатньо.

Катерина Пешко, «Главком»