Геннадій Москаль: Або ми воюємо, або ми торгуємо. Одне з двох, мусимо вибрати!

Геннадій Москаль керує Закарпаттям з липня 2015 року. До того він обіймав посаду голови обласної держадміністрації на охопленій війною Луганщині. Проте сказати, що зараз його робота протікає набагато спокійніше, не можна. Теми незаконного вирубування лісу та контрабанди на митниці – ключові для Закарпаття. Та останніми днями і вони відійшли на другий план. На Західний регіон обрушилася водна стихія: через різке потепління та сильні опади розпочався стрімкий льодохід. У результаті в області подекуди було підмито дороги, а також пошкоджено опори мостів та оселі. Через сходження одразу шести лавин також ускладнювався рух автошляхами місцевого значення.

Про ситуацію в області, спроби контрабанди деревини та «вінницьких», що зараз сіли на потоки, Геннадій Москаль розповів в інтерв'ю «Главкому».

Пане Геннадію, яка ситуація із льодоходом на Закарпатті станом на кінець тижня?

Якщо говорити про центральну річку Тиса, то льодохід усюди пройшов. У деяких місцях довелося підривати брили, бо такої криги тут, кажуть, ніхто не бачив 20 років. 50–80 сантиметрів. Були затори. Але вночі з 3 на 4 лютого льодохід пішов на Угорщину. Зараз річки чисті, повноводні. Та вода знову до нас вернеться. Бо така річка: вона тече по Угорщині, візьме ще води і льоду з угорського боку і вернеться в Чоп. З Чопа вже знову піде на Угорщину. Хоча жодної небезпеки немає. В Чопі висота дамби 12 метрів, а вода пішла з висотою 6 метрів.

Ви раніше повідомляли про пошкоджені будинки. Можете оцінити збитки?

Ми рахували будинки разом з подвір'ями. У когось постраждав город, у когось хлів для свійської худоби. У когось зайшла вода в підвали, де консервація була, запаси, картопля, овочі і фрукти. МНС відкачує це все насосами. Вода, що була на подвір'ях, потихеньку йде, бо притоку зараз немає. У горах дощ перестав іти, перейшов у сніг. Траси теж вільні. З газо- та електропостачанням проблем нема. Велика небезпека лавин зберігається. Ми знаємо, вони ще точно будуть, але не знаємо, коли і де. Майже на 100% більше снігу, ніж має бути за нормою. Тому рятівники, техніка – напоготові.

«Лісом з Києва керує «баришня», яка в ліс навіть по гриби не ходила»

Перейдемо до теми лісу і його експорту. Нардеп Володимир Парасюк в інтерв'ю «Главкому», розповідаючи про блокаду залізниці на Донбасі, описав таку схему. З території України в зону АТО їхало, наприклад, 60 вагонів кругляка. Потім по Старобільській залізничній гілці те саме дерево їхало знову в бік України, але за документами вже як «російське», і далі – відправлялося в Європу. Що вам відомо про таку схему як колишньому голові Луганської ОДА? І чи не «катається» так і ліс із Закарпаття?

Із Закарпаття ліс нікуди не їде: ні в зону АТО, ні за кордон. Сьогодні ми маємо страшний дефіцит деревини на Закарпатті. Ніхто нічого нікуди не відправляє, бо нема що. Заборона вивозу кругляка десь у шість разів збільшила кількість офіційно зареєстрованих фізичних і юридичних осіб, які переробляють деревину. Дров теж не вистачає. Нас от уряд підганяв переходити на альтернативні види палива. Але, окрім дров, на що ми перейдемо? Вугілля будемо возити з окупованих територій? Тому не їде туди від нас нічого нікуди і не може їхати.

Однак тема незаконного вирубування лісів у Закарпатті в інформаційному просторі не вичерпується...

Я не знаю, хто стоїть за боротьбою із начебто «масованими вирубками» у Закарпатті. Ми в цій боротьбі участі не беремо. Ліс вивозився російським фірмам в Австрії, наприклад. Так Росія намагалася обійти накладені на неї санкції. Але за минулий рік через Закарпаття не пройшли ці вагони з лісом. Ми заборонили вивозити ліс під виглядом дров. От тільки Державне агентство лісових ресурсів подало на нас 39 позовів за те, що ми затримали ліс на кордоні. За той рік пані Христина Юшкевич (голова агентства. – «Главком») нічого не виграла. Але у мене лише два юристи і немає часу бігати по всіх судах. Я, взагалі, вперше бачу, щоб держава судилася з державою. Державне агентство лісових ресурсів судиться з державною обласною адміністрацією. Це при тому, що за паливні дрова ми надали всі роз'яснення Львівського лісотехнічного університету. П'ять професорів підписалося під тим, що паливні дрова можуть бути використані тільки для печі, каміна, мангала чи барбекю. Не для промисловості. А те все ж ішло на целюлозно-паперову промисловість. Та це вже інша вартість – і за перевезення, і так далі.

Найбільше відправляли ліс за кордон російським фірмам під виглядом паливних дров державні лісові підприємства Львівської області. Варто лише звернутися із запитом до прокурора Львівської області, там купу справ проти Державного агентства (лісових ресурсів. – «Главком») за це порушено, десь на 40 вагонів судом накладено арешти, понад 70 вагонів вилучено як речові докази.

Оцініть обсяги незаконної вирубки на Закарпатті?

Масова рубка – це вигадки чиновників високого рангу, які в лісі ніколи не були. Ну, є така вирубка: хтось пішов і вночі вирізав дерево чи два. Але як я це можу відслідкувати? Незаконна вирубка – це підслідність поліції. Вона має разом з лісовою охороною робити рейди, перевіряти, виявляти незаконні пилорами. Це не функції обласної державної адміністрації. Тим більше що Державне управління лісового та мисливського господарства не підкоряється облдержадміністрації. Воно по вертикалі підкоряється Державному агентству лісових ресурсів, а ті підкоряються Кабінету міністрів. Ми неодноразово вже порушували питання про те, що потрібно перевести їх у підпорядкування області, як це було. Їх вивів звідси Янукович. І всі, коли йшли на вибори, кричали: «Зруйнуємо корупцію Януковича». Але ж ніхто нічого не хоче з Києва передавати. І управляти цим процесом не можуть, і передавати не хочуть.

От у чому на сьогодні є проблема з лісом? Лісом з Києва керує баришня, яка в ліс навіть по гриби не ходила. Але вона виграла конкурс (ідеться про керівника Державного агентства лісових ресурсів Христину Юшкевич. – «Главком»). Невже не знайшлося працівників лісу, які працювали все життя в лісі? Та у нас 54% площі області становить ліс. Тільки ми могли б дали 5-6 кандидатів на керівництво. Для чого було цю комедію робити? Для чого юриста ставити керувати Державним агентством лісових ресурсів? Крім того, як судитися, вона більше нічого не знає.

Ви зверталися до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана із проханням дати доручення Державному агентству лісових ресурсів відправити в замерзаючу Авдіївку близько 200 вагонів з лісом, які «застрягли» у Закарпатті. Чи була відповідь? Чи відправлятимуть ті вагони на Донбас?

Деревина лежить. Вагони відпустили, бо залізниці бракує вагонів. Але це не я маю їх відправляти, це власність Державного агентства лісових ресурсів.

Я працював у Луганській області (з вересня 2014 року по липень 2015 року Геннадій Москаль очолював Луганську обласну державну адміністрацію. – «Главком») і жодного разу не бачив, щоб держлісгоспи привозили ліс. Приходили (військові) з постів: «Геннадію Геннадійовичу, у нас поповнення, треба вирити новий бліндаж». Я йшов у Луганське управління лісового господарства, платив у касу гроші. Я не міг сказати бійцям: вибачте, у нас така держава, що не може навіть забезпечити вас лісом для укриття. То топок нема, то розгромили, наприклад, електрику-газ-опалення – треба було людям допомагати дровами. А задарма нічого Держагентство лісових ресурсів не давало. Зате за кордон відправляти – тут як уродилося. Уявіть от, коли в травні була спека, чомусь Європі терміново захотілось 200 вагонів паливних дров. Це 25 травня (2016 року. – «Главком») було затримано. Що там мали так топити?

Що я ще можу додати? Не розумію усіх цих процесів, які мають регулюватися в Києві, а не тут, в Ужгороді, чи Парасюком на станції «Світланове» (нардеп Парасюк повідомив, що на станції «Світланове», яка розташована за 2 км від місця бойових дій на Луганщині, влада України активно веде бізнес із бойовиками. Зокрема, йшлося про те, що Київ надсилає на окуповані території деревину, цеглу та будматеріали, натомість отримує вугілля, метал. – «Главком»)? Які там вантажі йшли – треба питати у тих, хто давав дозволи. При мені все було закрито. У мене не було проходу ні пішоходам, ні поїздам, ні легковим, ні вантажним машинам. Без дозволу Антитерористичного центру там жоден поїзд не проїде і п'яти метрів. З тим треба розбиратися, а не шукати винних у Закарпатті.

«Не можемо ми вдень торгувати, а вночі відкривати вогонь»

Чи слідкуєте ви за тими процесами, які відбуваються зараз на окупованому Донбасі?

Я не знаю, що там відбувається. От читаю в пресі, як прийнято рішення будувати якісь логістичні центри, супермаркети, контрольно-пропускний пункт у Золотому (пропускний пункт з автомобільним рухом у Золотому було обладнано з українського боку, але він не працює, бо його роботу блокують бойовики. – «Главком»). Але при цьому всі чудово знають, що дорогу далі від нього до Первомайська заміновано, карти мінування немає і ніхто не знає, хто там що мінував і в якому році. А там велика територія.

У Мінську можна домовитись про все, що хочете, а на місці подій свої реалії. Велика ділянка дороги замінована і не може бути розмінована. Там уже підривалися місцеві, які хотіли прорватися на машинах. Хто цього в Україні не знав? Чому почали будувати там КПП, логістичні центри, супермаркети, філіали банків? Від таких рішень мені страшно стає. При мені було все закрито. Правильно це чи ні, але окупаційна влада має брати не себе всі обов’язки. Якщо вони окуповували територію, то мали знати, що там є люди, їм треба платити пенсії, соціальні виплати, їм треба робота, зарплата, продукти харчування. Тим більше що там 400 кілометрів – спільний кордон з Росією. Будь ласка, хай Росія їм все це постачає. Ні, ми влізли в цю дурну торгівлю, а тепер шукаємо крайніх аж у Закарпатті.

Заступник міністра з окупованих територій Георгій Тука, який очолював Луганщину після вас, назвав спроби економічної блокади регіону, незаконними і недоцільними. Ви з такою позицією не згодні?

Щоб не було блокування, не треба було давати приводу. Привід дала сама держава. Я розумію, що є вугілля, яке треба возити, що шахти ДТЕК (Рината Ахметова), зареєстровані в Сєверодонецьку (зараз адміністративний центр Луганської області. – «Главком»), платять усі податки... Мені як керівнику це зрозуміло. ТЕЦ у Щасті працює на вугіллі, яке у Свердловську і Ровеньках (окуповані міста. – «Главком») добувається.  Але що робити? Це має бути вирішено на вищому рівні в Києві, а не в Луганську.

Мені стільки разів висловлювали незадоволення моєю позицією (за часів роботи в Луганській області. – «Главком»). Казали: от ви не розумієте. Так, я не розумію. Бо я розумію одне: або ми воюємо, або ми торгуємо. Одне з двох: ми маємо вибрати і на тому поставити крапку. Не можемо ми вдень торгувати, а вночі відкривати вогонь. Це в людей викликає ненормальні почуття. Наводяться якісь наче правильні доводи, але вони не можуть бути сприйняті людьми, в чиїх населених пунктах уже були похорони, це неможливо. Там це сприймається так: наш син чи наш батько загинув за Україну, а ви подивіться, що за його спиною робиться... Вважаю, має бути створено урядову комісію, яка чітко визначить, хто давав який дозвіл, визначить усі ці питання.

«Нам не вистачає 350 мільйонів на підвищення мінімалки. Де ми ці гроші візьмемо? Із закону про мови?»

Зараз у столичних інтернет-ЗМІ час від часу з’являються повідомлення про те, що угорська громада в Закарпатті вимагає то преференцій, то автономії, то закону про захист угорської мови. Приводом обурення для громади начебто став внесений раніше на розгляд Верховної Ради проект закону «Про державну мову», яким пропонується значно розширити і закріпити використання української мови як державної...

Ми вже мали закон Ківалова-Колесніченка. Згадаймо, чим це все закінчилось. Закінчилось це воєнними діями, окупацією Криму, Донбасу і так далі. Я розумію, що наближаються вибори і кожен хоче рвати на собі вишивану сорочку і доводити, що він – більший патріот, а той, хто це не підтримує, – сепаратист. Але треба звернутися до Конституції. Є чітка конституційна норма: державна мова – українська. Та в Конституції також написано, що держава гарантує вільне використання російської мови та мов національних меншин. Верховна Рада ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Тобто ми взяли під державний захист мови. Лише в Закарпатті сьогодні використовуються угорська, словацька, чеська, польська, румунська, ромська. Вони всі перебувають під захистом і можуть вільно використовуватися в освіті, культурі, в засобах масової інформації, в економічних процесах, у транскордонній співпраці. Ніхто не може заборонити нам слухати румунське радіо або дивитись угорське, польське, словацьке чи чеське телебачення. Отим ура-патріотам, які це все написали, треба було б подивитися, що міжнародно-правові договори, ратифіковані Верховною Радою, є складовою частиною українського законодавства. То про що ми сьогодні сперечаємося? Школи з румунською, угорською, словацькою та іншими мовами навчання були ще за Радянського Союзу. Це не ноу-хау, яке придумала Україна зі здобуттям незалежності.

Тобто хвиля незадоволення у Закарпатті – це правда?

Сьогодні у Закарпатті дуже багато дітей, які хочуть вступати у чеські, польські, угорські, словацькі університети. Поїдьте хоч до міста Кошице (Словаччина. – «Главком»). Ви там більше української почуєте, ніж словацької. Бо діти там з усієї України навчаються. Словаччина не ставить питання, чи ти словак, чи ні – вона навчає безкоштовно у вишах. А батьки хочуть, щоб їхні діти там навчалися і прийшли туди, вже інтегровані у те суспільство. І це не моя провина, що люди хочуть, щоб їхні діти навчалися за кордоном. Мабуть, якість недоліки є в нашому Міністерстві освіти.

От у нас тут багато іноземних інвесторів. Один задумав розширити завод і почав шукати собі інженерів. Інженерам з Угорщини чи Німеччини, звісно, треба платити інші кошти. То він пішов по наших вищих технічних навчальних закладах, які у нас вважаються найкращими. Але виявилося, що і там дітей вчать на апаратурі 60-х років. А професори, які їх навчають, самі навіть у смартфоні розібратися не можуть. Врешті той інвестор знайшов собі людей лише в Харкові та Дніпрі, та й то їх перенавчати ще доведеться. То куди ця дитина піде працювати, якщо їй дають таку освіту? Хочуть батьки, щоб їхні діти навчалися за кордоном і щоб прийшли туди вже підготованими – дайте їм таку можливість.

У нас зараз діє вісім редакцій обласного телебачення, що ведуть мовлення мовами національних меншин. Що ж їх тепер знищити варто, як деякі автори законів пропонують? У нас румунська, угорська, словацька редакції були ще за Радянського Союзу. Зараз є ще німецька, російська, ромська. Ми маємо це все закрити? Для чого сьогодні вносити законопроекти, які роблять збурення в багатонаціональних областях? Так, я розумію, що у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та інших областях 91% – українці. Але ми – багатонаціональний край. Із цим треба рахуватися і не ламати того, що вже було напрацьовано. Від того немає ніякої шкоди. Всі діти, які навчаються в угорських, румунських, словацьких, чеських, польських школах у нас, вільно розмовляють і володіють українською мовою. Це українські школи.

Чи от було прийнято закон про державну службу, де написано, що з 1 січня 2018 року всі державні службовці категорії А (в яку входжу я, голови районних держадміністрацій) мають вільно володіти англійською або однією з мов країн Євросоюзу. І як співвіднести цей закон із деякими іншими положеннями? Є ж три законопроекти про мову. Де людина має навчатися однієї із мов країн ЄС? Це дуже чутливе питання. Не можна на ньому спекулювати в часи, коли країна перебуває у депресивному економічному стані.

«Не рівняйте мене, простого селянина, з панами»

Як, до речі, позначилося на бюджеті області підвищення мінімальної заробітної плати?

Нам на 2017 рік не вистачає 350 мільйонів гривень на підвищення зарплати вчителям і лікарям до нової мінімалки у 3200 гривень та підвищення окладів. У нас «дірка» в бюджеті. Де ми ці гроші візьмемо в області? Із закону про мови? Треба в першу чергу приймати якісь економічні закони, фінансові, виправляти перекоси в економіці.

Колись якийсь дебіл у 1999 році написав закон, що колишні радгоспи-заводи, які мають по 20–100 тисяч гектарів виноградників, не підлягають приватизації, як стратегічно важливі об’єкти. Тобто вино у нас – стратегічно важливий об’єкт. А бочки всі розсохлися, виноградники всі всохли. І от з 2015 року у Верховній Раді лежить законопроект про те щоб це скасувати (законопроект про зміни до закону «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»; законопроектом пропонується виключити з переліку п'ять підприємств виноробної галузі. – «Главком»). І з 2015 року цей законопроект ніхто не хоче приймати. І я вам ще сотні прикладів можу навести, коли Верховна Рада мала би працювати ефективно, а не займатися популізмом.

До мене приходять інвестори, які готові відновити ті виноградники. Але – нічого. То чим я людей нагодую і чим виплачу зарплати?

Все-таки до новин про начебто якісь вимоги угорської громади. Хтось роздмухує ці настрої чи вони справді є?

Та ну слухайте, хто вам цю х**ню сказав? Плюньте йому в очі. Яку автономію, хто що вимагає? Сьогодні це питання ніхто не порушує, жодна меншина. Про це говорять лише дебіли від політики, яким я рота не можу затулити.

Про контрабандні потоки через Закарпатську митницю. Нещодавно ви зазначили, що на цьому полі сьогодні гру ведуть «вінницькі». Конкретизуйте, хто саме.

Я не відповідаю за митницю. Сьогодні товариш Насіров (голова ДФС. – «Главком»), товариш Продан (в.о. заступника голови ДФС. – «Главком») ставлять усіх своїх людей. Хай вони і несуть за це повну відповідальність. Вони сидять у Києві – отже, і краще бачать ці процеси, ніж бачила обласна адміністрація. Вони ж поміняли кадри. Усіх, хто був лояльним до обласної адміністрації, відсторонили, понаставляти там своїх по вертикалі вінницьких кадрів, щоб вони керували.

Я не слідкую за тим, що відбувається на митниці. Чхав я на них. Але закінчиться їхній експеримент, повірте, дуже погано. З того, що до мене доходить, можу сказати, що рано чи пізно той нарив лопне. Але що я можу зробити, якщо так у Києві вирішили? Все вирішується у столиці. Я от відповідаю за ситуацію з річками, за сніг, за кригу, маю знати, де опори дістати. А до лісу, до митниці, до землі мене Київ не підпускає.

Рік тому протистояння між вами та Віктором Балогою, якого інколи називають господарем Закарпаття, вийшло у публічну площину. Як змінився вплив Балоги на Закарпаття останнім часом?

Що Віктору Івановичу сільська політика? Що ви мене, політика сільського рівня, запитуєте про нього. Він пише про Трампа, про референдум, який оголосив Порошенко, про вступ у НАТО, про те, як вести воєнні дії в Авдіївці. Він – «політик всеукраїнського рівня». Я от із вами розмовляю, а сам сиджу у селі Бронька Іршавського району. Ми різної вагової категорії. Він депутат Верховної Ради, а я – депутат Закарпатської обласної ради. На наступних виборах, можливо, навіть і в сільську раду не потраплю (сміється).

Не применшуйте свій вплив. Он в моменти, коли крісло під міністром МВС Арсеном Аваковим захитається, вас пророчать на цю посаду.

Місце Авакова – місце «Народного фронту», а я не є членом жодної партії. Я займаюся дорогами, садочками, школами, будинками для пенсіонерів, стихійними паводками, градобоями, шукаю гроші на зарплати. Не рівняйте мене, простого селянина, з панами.

Катерина Пешко, «Главком»