Мер Франківська: Для нас російська – це мова окупанта

Із початком війни до Івано-Франківська переїхало вже більше 30 тис. людей і їхня кількість продовжує зростати. Мер обласного центру Руслан Марцінків розповів «Главкому», як місто справляється з таким приростом населення, пояснив причини ворожого ставлення місцевих до чоловіків-переселенців та російської мови. Також міський голова повідомив, скільки ще людей Франківськ готовий прийняти і як він бореться з тими, хто задирає ціни на житло.

«Російська мова і переселенці-чоловіки – дражливі теми»

На тлі загострення на сході лунають заклики мерів різних міст переміщатися в безпечніші місця, а тим, хто встиг виїхати раніше, – поки не повертатися додому. Скільки ваше місто та область готові прийняти ще людей?

У місті ми вже живуть близько 33 тисячі зареєстрованих офіційно переселенців, а реально їх тисяч 45. Зрозуміло, що прийняти додаткову кількість буде досить проблематично, але в короткостроковій перспективі ми готові. Тобто у нас є школи, певна кількість матраців, логістика краща, ніж це було в перші тижні. Ну і ще ми ж бачимо, що мешканці Києва, Київської, Чернігівської, Сумської областей поступово повертаються додому.

Тому, думаю, буде важко, але ми справимося. Вважаю, що взагалі рішення про евакуацію людей із Донецької, Луганської областей є правильним і вчасним, тому що дуже важко воювати, коли під боком купа цивільного населення. Ми зі свого боку намагатимося дати прихисток людям. Дуже багато переселенців вже навіть знайшли роботу в Івано-Франківську. От я стригся нещодавно – так в перукарні з шести працівників половина – переселенці.

Саме наше місто може ще прийняти десь до 100 тисяч осіб, задіюючи школи, садочки. Але це критична цифра для інфраструктури Івано-Франківська.

Така кількість нового населення, хай і тимчасового, це ж не тільки тягар для міста, але й нові можливості: зайнято всі номери в готелях, переселенці витрачають гроші на харчі, одяг та облаштування нового життя. Як місто може використати ситуацію на свою користь в цих умовах?

Зараз важко судити – тягар це чи не тягар... Звісно, є і підприємства, які переїжджають до міста. З переселенців хтось багатший, хтось бідніший і тут ми повинні дати можливість кожному. Зрозуміло, що багатші орендують номери в готелях чи квартири та таким чином вкладають кошти в економіку міста. А бідніших ми розселяємо в школах, спортзалах, садках. Заснували дуже багато курсів: стрілецтва, медичної допомоги, української мови, національно-визвольної боротьби, екскурсії по місту, щоб люди трошки відволіклися.

Частину людей безкоштовно годуємо, хтось може пообідати за 30 гривень. На допомогу від держави стоять величезні черги, в ЦНАПах щоденно реєструються по 3,5-4 тисячі людей.

Як франківці ставляться до приїжджих? Чи правда, що не дуже толерують російську мову, і не раді переселенцям-чоловікам, бо вважають, що всім їм місце на фронті, а не тут?

Такі моменти, звісно, є. Виникають питання до чоловіків, які приїжджають (особливо від наших місцевих жінок): чому вони не служать, а їдуть до Івано-Франківська.

Стосовно ставлення до російської мови – для нас це мова окупанта, навіть на підсвідомому рівні. Франківськ трошки відрізняється від космополітичного Львова, у нас все-таки менше туристів було російськомовних, ця мова тут до війни взагалі була рідкістю. І люди зараз, коли чують її на вулиці, дратуються.

Російська мова і переселенці-чоловіки – це дві дражливі теми, які сьогодні ворог може використати. Я постійно намагаюсь заспокоювати, що от у нас є курси української, люди на них йдуть, намагаються вчитися. Розповідаю, скільки стало на військовий облік чоловіків з числа внутрішньо переміщених, чому всіх не можуть призвати… Більшість з розумінням ставиться, але ці теми є такими, що дратують деяких містян.

Економічні аргументи при цьому, м’яко кажучи, не дуже діють, бо можна почути зустрічний аргумент – наші чоловіки теж працювали, але ж пішли служити. Але намагаємося пояснювати, що воює не тільки захід України.

«У неділю у нас люди йдуть до церкви, бажано це враховувати»

Які поради ви би дали тим ста тисячам потенційних біженців, що можуть приїхати до міста? Які, скажімо так, місцеві особливості вони мають врахувати?

Якщо в магазині чи ЦНАПі людина постарається навіть ламаною українською сказати кілька слів, нашим людям це буде дуже приємно. І, скоріш за все, вони самі потім скажуть – та переходьте на російську.

Другий момент полягає в тому, що ми є релігійним краєм. У неділю у нас люди йдуть до церкви і бажано це враховувати, особливо в селах. Я розумію, що в центральній частині України можуть в цей час дрова рубати, город садити, а у нас це неприйнятно.

Ви казали про курси української мови. Наскільки вони популярні серед переселенців? Адже українці з різних регіонів і так мову, як мінімум, розуміють.

У першому випуску було 200 курсантів, в другому – 250. Я вважаю, що це важливо в першу чергу як жест доброї волі – місцеві бачать, що приїжджі хочуть інтегруватися. Такі речі допомагають зменшити напругу.

Хоча, в принципі, якихось особливих конфліктів, слава Богу, не було. Просто треба розуміти, що є родини, де четверо з п’яти воює, а п’ята людина залишилася. Тут і вона все близько бере до серця…

Стосовно спекуляції з цінами на оренду житла у Франківську – як влада може вплинути на власників квартир чи рієлтерів?

Звісно, із зареєстрованими офіційно готелями та хостелами регулювати це питання простіше, ніж з власниками квартир. Хоча я знаю багатьох, хто просто безкоштовно прихистив людей: сьогодні у нас 1200 власників житла офіційно звернулися на програму «Прихисток». Всі мої заступники теж прихистили когось з переселенців.

Як отримати допомогу за урядовою програмою «Прихисток»

Щодо квартир – ми з податковою намагаємося перевіряти тих, хто їх здає, по базах даних. Але найбільший моральний ефект дає публічний осуд конкретних спекулянтів, тому що за законом дуже важко когось притягнути до відповідальності.

Крім того, сподіваюся, що вже скоро ми будемо ставити тимчасові будинки для переселенців. Плануємо будувати соціальне житло – у нас є одна ідея, яку ми зараз відпрацьовуємо з нашими містами-побратимами.

«Яйця у Зеленського точно є»

Як у вас в регіоні вирішується проблема з надто великою кількістю блокпостів, що створюють затори, сповільнюють рух, погіршують і так непросту ситуацію на дорогах?

Цей етап ми вже минули – він тривав перші два-три тижні після початку війни. У місті блокпости працюють тільки вночі на в’їзд і на виїзд, їхня кількість значно зменшилася. Здебільшого ситуація на Івано-Франківщині в плані блокпостів краща, ніж на тій же Львівщині. Не кажу, що все ідеально, але рух і переселенців, і продуктів, і взагалі логістика набагато кращі, ніж кілька тижнів тому.

Щодо продуктів ми взагалі переорієнтувалися на найближчі ринки – Польща, Румунія, Словаччина.Трішки ціни виросли через логістику, але все доступне.

Саме військова ситуація на Прикарпатті далеко не така напружена, ніж, наприклад, на Харківщині чи Чернігівщині. Хоча обстріли були. Зрозуміло, що ви – не військовий, але напевно спілкуєтеся з тими, хто оцінює загрозу для міста. Якою вона є?

Вже краще ППО працює і це відчутно на заході України – збивали і над Тернополем, і над Львовом. Ситуація набагато краща, ніж в перші тижні, але розслаблятись не варто, тому що в будь-який момент будь-яке місто ворог може дістати (ракетами – «Главком»). Закликаю всіх не розслаблятися і адекватно реагувати на повітряну тривогу.

Російські війська тричі обстрілювали Івано-Франківський аеропорт

Міський бюджет сильно постраждав через війну?

У лютому і березні ми податки отримали непогано. Але вже у квітні відчуємо проблеми, бо зараз багато хто платив авансом. У березні було недовиконання бюджету в 7%, в квітні буде ще більше. Проте підприємства працюють, податки сплачуються. Просто не всі видатки можна фінансувати, бо вони йдуть виключно на харчування, на оборону. І це є правильним на цьому етапі, але рано чи пізно постане питання – дитячі садки та школи знову запрацюють, кількість дітей та взагалі мешканців в місті буде збільшуватися… Багато з тих об’єктів, які були розпочаті, теж треба завершити, дозволити громадам використовувати на це кошти.

Щодо бюджету, давайте до цього питання повернемося на початку травня. За квітень будемо бачити реальні цифри: плюс-мінус втрати є, але не такі катастрофічні, ніж очікувалося.

Ще до 24 лютого ви закликали вступати до лав тероборони, обіцяли підйомні. Як з цим проєктом?

У нас зараз розпочалися стрілецькі навчання: сім тисяч людей на них записались, 80% з них – жінки (сміється). З кожного вікна кожна жінка навчиться стріляти, ворога тут точно не чекають, і ситуація для нього буде набагато гіршою, ніж в інших містах.

«Свобода», членом якою ви є і яка складає кістяк в Івано-Франківській міськраді, до війни ставилася до Зеленського без особливої симпатії. Чи не змінили ви своєї думки про нього з початком війни?

Зараз стоїть завдання перемогти. У нас добра співпраця і з головою нашої військово-цивільної адміністрації, і з Офісом президента. Президент – молодець, він виконує свою роботу добре. І в міжнародній політиці, і щодо того, що він залишився в Києві, можна його за це похвалити. То вже потім, після війни, можуть виникати певні питання.

У нас же демократична країна. Є питання до оточення президента, але у нього самого яйця точно є.

Павло Вуєць, «Главком»