Олександр Вілкул: Я пишу: йди на***! Мені відповідають: Ваше высказывание будет учтено

Олександр Вілкул: Я пишу: йди на***! Мені відповідають: Ваше высказывание будет учтено
Голова військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул намагається не згадувати про своє минуле в Партії регіонів та Опоблоці

«Нещодавно спілкувався з Добкіним: розмовляли українською»

Війна, розв’язана Росією, показала в іншому світлі багатьох представників українського політикуму. Скажімо, путінський кум Віктор Медведчук, який перебував під арештом, просто зник і невідомо де зараз переховується. Багато хто з його соратників з партії ОПЗЖ, які гаряче запевняли у неминучому стратегічному партнерстві з Росією, залишили Україну ще до російської агресії і навряд чи збираються повертатися.

Але є й інші приклади. Окремі політики, яких чітко асоціювали з проросійським вектором, у нинішніх умовах стали палкими патріотами України. Колишній голова Дніпропетровської обладміністрації, віцепрем’єр часів президента Януковича Олександр Вілкул попри дуже непрості стосунки з нинішньою центральною владою на початку війни вступив з нею в альянс. Після початку путінської авантюри його було призначено очільником військової адміністрації Кривого Рогу. А це, нагадаємо, – рідне місто президента Володимира Зеленського.

Вілкул показово закопав сокиру війни і з президентом, про якого зараз висловлюється виключно компліментарно, і з мером Дніпра Борисом Філатовим. А щодо ворогів з Росії зараз висловлюється жорсткіше, ніж завзяті націоналісти.

В інтерв’ю «Главкому» Вілкул не стримував емоцій. Він розповідає про те, як обороняється найдовше за розмірами місто країни, як захисту Кривого Рогу допомагають олігархи та що він відповідає на пропозиції з боку російських окупантів.

Як склався ваш альянс з Офісом президента. До війни у вас були дуже непрості стосунки? Хто до кого звернувся? На Банковій зрозуміли, що на Батьківщині глави держави не мають впливовішої за вас фігури?

Сьогодні вся країна та весь Кривий Ріг об'єднані навколо президента Володимира Зеленського, захисту міста та України. Ми підтримуємо всі його рішення. Завдання, які стоять переді мною, такі ж, як і перед главою будь-якої іншої військової адміністрації. Тобто потрібно захистити Кривий Ріг та весь наш регіон.

Наша стратегія полягає в тому, аби максимально тримати ворога на далекій відстані – межі Криворізького району і трохи далі. Побудовані дуже серйозні фортифікаційні інженерні споруди. Багато з них були розміщені по периметру міста, але потім ми їх рознесли на більшу дистанцію. Ми й зараз зайняті тим, аби не дати ворогові здійснити кілька речей: по-перше, підійти ближче, по-друге, розширювати свій периметр. За останні три дні було звільнено декілька населених пунктів на Херсонщині, звідки для нас існує загроза. Тобто ми продовжуємо тіснити окупантів і розширювати зону безпеки навколо Кривого Рогу.

Рінат Ахметов, на підприємствах якого ви свого часу працювали топ-менеджером, брав участь у призначенні вас на цю посаду? Ви казали, що вам допомагає і голова ОДА Валентин Резніченко, і «сірий кардинал» Дніпра Геннадій Корбан, а як себе проявляє найбагатша людина країни, у якої теж є бізнес в регіоні?

Моє призначення – це рішення дніпровської військової адміністрації. Особисто Валентина Резніченка та президента Володимира Зеленського. Більше до цього ніхто не має стосунку. Що стосується промислових підприємств, то і підприємства групи «Метінвест», і підприємства ДТЕК надають серйозну допомогу в обороні міста. Це стосується й будівництва фортифікаційних споруд, і гуманітарної складової.

Бригади ДТЕК кілька разів протягом війни виявляли реальний героїзм – наприклад, коли потрібно було відновлювати енергопостачання. Усі дуже патріотично налаштовані, всі в строю.

«Моє призначення – його ініціатива». Вілкул та губернатор Дніпропетровської області Валентин Резніченко (зліва) «Моє призначення – його ініціатива». Вілкул та губернатор Дніпропетровської області Валентин Резніченко (зліва)

Ви як політик, що звик до піджаків та краваток, комфортно відчуваєте себе зараз у мілітарі-стайл?

Голова військової адміністрації має ходити у військовій формі. Цілком комфортно у ній себе подчуваю.

Як ви сприйняли заборону рішенням РНБО діяльності Опозиційного блоку, одним з лідерів якого ви свого часу були? А також ОПЗЖ, з якою ваша сила «Блок Вілкула» співпрацювала у Дніпропетровську. Ви вважаєте це адекватними заходами за нинішніх обставин?

У Кривому Розі ще за чотири дні до рішення РНБО усі депутати міської та районних рад вийшли з ОПЗЖ у повному складі. І створили замість цього різні депутатські групи. Ви ж розумієте, що без мого впливу цього не б могло статися. Якщо я це зробив у Кривому Розі, то як ви вважаєте – чи підтримую я таке рішення на загальнонаціональному рівні? Звісно, так.

Щодо Опозиційного блоку, то останні кілька років я був (і зараз є) лідером регіональної партії «Блок Вілкула «Українська перспектива», представники якої перемогли на виборах у низці міських рад. З Опоблоком в мене вже давно покінчено. А з ОПЗЖ я ніде, в тому числі в Дніпрі, не співпрацював.

Колишні ваші соратники як відреагували і на нинішню ситуацію, і на вашу співпрацю з владою?

Кожен реагує по-різному, але я знаю, що дуже багато людей налаштовані дико патріотично. Я нещодавно спілкувався 10 хвилин з Михайлом Добкіним, який все, що залежить від нього, робить для оборони Харкова. Щоб ви розуміли, ми розмовляли українською.

Просто було розвішано багато ярликів. Південно-східна Україна розмовляє російською мовою, то й що? Ми народилися такими, і це не означає, що є меншими патріотами України. Подивіться, як бореться та вмирає російськомовний Маріуполь та як бореться Харків. Подивіться, як бореться весь російськомовний Південний схід. Російськомовний патріотизм нічим не гірший за україномовний. Ми – такі ж патріоти і готові боротися за Батьківщину.

Олександр Вілкул розповідає Святославу Вакарчуку, як б’є по окупантах Олександр Вілкул розповідає Святославу Вакарчуку, як б’є по окупантах

Багатьом мерам та їхнім заступникам від окупантів надходили пропозиції та погрози з вимогами здати міста. У випадку з вами, наскільки можна розуміти, у росіян взагалі виникає когнітивний дисонанс, бо вони ж, напевно, вас вважали «своїм». Які контакти з росіянами у вас були після початку бойових дій?

На другий день після початку війни надійшов дзвінок одного з колишніх членів Кабінету міністрів, з яким я працював колись в одному уряді. Маю на увазі одного з втікачів в 2014 році. І, до речі, дзвінок був з українського номера. Він пропонував підписати якийсь договір про любов, дружбу та взаємовиручку.

Я цього товариша, певна річ, послав, причому у десятиповерховій формі. І за десять секунд розповів про це СБУ, поліції – всім, кому треба. Друге звернення до мене було від цієї суки – Царьова – він його написав публічно у своєму телеграм-каналі. Я не знав, до речі, що він має телеграм-канал, де постить всякі відео і виступає в стилі «хенде хох». Мені просто почали скидати скріншоти. Я о третій ночі заснув, о шостій ранку прокинувся і побачив повний телефон цих скріншотів.

Якщо він до мене звернувся публічно, я так само йому публічно відповів у «фейсбуці». Це була емоційна реакція.

В часи Партії Вілкул та Царьов фотографувалися разом з прокремлівським байкером «Хірургом». Але тепер колишні соратники опинилися по різні боки кривавої війни… В часи Партії Вілкул та Царьов фотографувалися разом з прокремлівським байкером «Хірургом». Але тепер колишні соратники опинилися по різні боки кривавої війни…

Крім цього колишнього урядовця та Царьова на вас ніхто більше не виходив?

Повідомлення надсилали, але я всім писав: йди на ***! Вони мені писали у відповідь: «Ваше высказывание будет учтено».

Царьов, який раптом сплив, зараз діє у приватному порядку чи виконує чиїсь вказівки?

Я думаю, що він виконує вказівку ФСБ.

Тобто нікого адекватнішого, хоча б числа колишніх урядовців-втікачів, в Москві не знайшли?

Мені взагалі складно говорити про їхню адекватність.

«У криворізькому гарнізоні багато трофеїв, які добре луплять орків»

Ви казали, що і підприємства Ахметова, і «АрселорМітал Кривий Ріг» дуже вам допомагають. А як щодо пана Коломойського, який у важкі часи в 2014 році взагалі очолив Дніпропетровську область?

Пан Коломойський перебуває не у Кривому Розі, а у Дніпропетровську, наскільки я знаю. У нього комунікації десь там.

Я розмовляв з Ігорем Валерійовичем під час війни двічі-тричі із тих питань, з яких я звертався, аби він допоміг. Із деяких питаннях, наприклад, стосовно «Дніпроазоту», він допоміг, але з деяких він допомогти об'єктивно не міг. Наприклад, я хотів взяти певні сплави з «Дніпроспецсталі», але вона зупинилася і не працює, тож чим Коломойський тут може сприяти? Але він точно хотів, старався, реагував.

Пінчук?

Вони мають комунікації з обласним штабом. Хоча ми комунікуємо та працюємо з тими заводами «Інтерпайпу» що, знаходяться в Нікополі. Вони допомагають, у нас відповідальність не тільки за Кривий Ріг.

Які основні ризики ви вбачаєте зараз для Кривого Рогу і взагалі для Дніпропетровської області? Зараз на Дніпропетровщині відносно тихо у порівнянні з Харківською, Чернігівською областями, Донбасом та Півднем. Але ж регіон стратегічний.

Ну як відносно тихо… Ми ведемо бої за зовнішній периметр. Росіяни дуже близько підходили до Кривого Рогу, але точну відстань вам не скажу.

Чи фіксується потік біженців з Кривого Рогу? Чи до нього?

У Кривому Розі біженців не дуже багато. Постійних близько півтори тисячі людей, бо більшість їдуть транзитом на Захід. У нас також «літає». Загалом через місто, за оцінками, проїхало близько 50 тис. біженців. Криворіжців теж, за оцінками, поїхало близько ста тисяч людей. Проте точно сказати ніхто не може.

Існує стійке уявлення, що Кривий Ріг – промислове місце з поганою екологією. Дехто ще чув, що географічно це – одне з найдовших міст світу. Як працює промисловість в умовах постійної воєнної загрози та при закритих портах? І «Криворіжсталь», і ГЗКи, і шахти… Все-таки на цих підприємствах працює більшість місцевого населення.

Промисловість та виробництво впали більш ніж на 50% через логістичні проблеми з постачанням і збутом продукції. На підприємствах, що знаходяться ближче до зон бойових дій в південній частині міста, – обсяги виробництва знижені ще більше. Там постійно щось «літає».

Слава Богу, у нас в Кривому Розі ще не було жодного попадання по цивільному сектору. Але по інших містах, які знаходяться на периметрі – таких як Зеленодольск, – були обстріли по житлових будинках, дитячих садках.

Але наскільки це можна – промисловість працює. Будуються нові логістичні ланцюжки. У цьому питанні велику допомогу надає Мінінфраструктури, «Укрзалізниця». Кілька днів тому з Києва приїжджали до Кривого Рогу особисто міністр та гендиректор «Укрзалізниці», аби на місці розібратися і все зробити, щоб підприємства не зупинялися і збільшували обсяги виробництва. Для малого та середнього бізнесу міськрада нещодавно скасувала всі місцеві податки, аби тільки вони працювали.

Кривий Ріг – це великий залізничний вузол. У місті є аеропорт. Наскільки ці ключові об’єкти наразі є захищеними?

Ми максимально захистили всі логістичні складові в Кривому Розі – зокрема, залізничні вузли. Але ми розуміємо ризики, що надходять з повітря. Я щиро впевнений, що ми перемагаємо на землі і якщо нам закрити небо, ми виженемо ворога і з Донбасу, і з Криму. Тому я дуже підтримую звернення нашого президента до керівництва США, європейських країн, НАТО щодо закриття неба. Тоді ми переможемо.

Ви казали, що Кривий Ріг встигає допомагати Харкову, Маріуполю, Баштанці. Чим саме?

Баштанка знаходиться в ста кілометрах від нас – її можна називати нашим далеким периметром. Допомагаємо медикаментами, продуктами, паливом, обладнанням. У нас хороші запаси – більш як на три місяці. І ми готові до будь-якого розвитку подій. Тому і допомагаємо містам, що воюють, не тільки продуктами і медикаментами, а і такими речами як спеціальні квадрокоптери. Можу сказати, що на озброєнні у криворізькому гарнізоні багато трофеїв. Які добре луплять орків.

Олександр Вілкул: Цілком комфортно себе почуваю у військовій формі Олександр Вілкул: Цілком комфортно себе почуваю у військовій формі

«Росія припустилася катастрофічної помилки»

З багатьма колишніми недругами ви закопали в цій ситуації сокиру війни. А з ким не закопали? Ну, окрім вже згаданого зрадника Царьова.

Є люди, до яких я мав різне ставлення в житті, і є люди, у яких до мене було різне ставлення. Може, й залишилося. Моя позиція: кожен, хто готовий боротися за Україну, – мій друг. Так само кожен, хто думає інакше, – мій ворог. Без жодних застережень щодо минулого життя, дружніх чи споріднених стосунків. У мене чорне та біле, сірого кольору немає.

Із Парасюком помирилися?

У мене не було з ним жодних комунікацій. Але якби він був десь у нашому периметрі або близько, я б нормально спілкувався і надав будь-яку допомогу. Все змінилося – вже не має значення, хто кому що говорив вчора. Сьогодні має значення тільки країна.

Як ви сприйняли чутки, що Росія хоче в результаті цієї «спецоперації» повернути до Києва Януковича? Що б ви сказали зараз колишньому лідеру?

Я почав вважати Януковича боягузом та зрадником своєї країни у момент його втечі – у лютому 2014-го. І зараз те ж ставлення, що й тоді. Нічого доброго такій людині точно сказати не можу. Більш того, я єдиний із Опоблоку, хто голосував за позбавлення його президентського статусу.

Опоблок свого часу виступав за налагодження стосунків з Росією. Як ви вважаєте, в якій перспективі після 24 лютого вони можуть налагодитися?

Росія припустилася катастрофічної помилки і навіть після нашої перемоги ворожнеча між народами на ментальному рівні триватиме поколіннями.

Павло Вуєць, «Главком»

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів