Ринок електроенергії по-новому: абонплата, багато продавців і різні ціни

У день набуття чинності безвізового режиму в Україні відбулася ще одна варта уваги подія. Запрацював закон про ринок електричної енергії. Він покликаний зруйнувати монополії у цьому бізнесі та враховує вимоги Третього енергетичного пакету. Верховна Рада прийняла закон ще 13 квітня. Президент підписав його 8 червня, перебуваючи на Трипільській ТЕС.

Документ передбачає запровадження бірж та створює кілька моделей ринків. Головною метою закону – є не тільки ліквідація монополій на цьому ринку, а й через зниження через конкуренцію вартості електроенергії для кінцевого споживача. Передбачено перехідний період - два роки, і остаточно, якщо нічого не забуксує, ринок має запрацювати у 2020 році.

У прес-центрі « Главкома» директор спеціальних проектів НТЦ «Псіхєя» Геннадій Рябцев оцінив цей закон як дуже прогресивний. Адже він дає можливість створення конкурентного середовища, зокрема на роздрібному ринку продажу електроенергії. Але водночас експерт зауважує, що закон є рамковим і потребує розробки механізмів його реалізації. І якщо в цьому процес загальмується, то на всіх нас чекає поява деформованого ринку електричної енергії. Звичайними словами, монополісти збережуться у тому вигляді, як є сьогодні.

Геннадій Рябцев

Отже, закон про ринок електроенергії набув чинності. Чого очікувати?

Якщо закон «Про ринок електричної енергії  України» запрацює, то цілком можливо, що й в Україні утворяться ті самі utilities, які працюють у США та є об’єднаннями споживачів та виробників електричної енергії. Ба, навіть в Європі існує практика надання майже безкоштовних послуг постачання гарячої води тим споживачам, які підписують угоду про купівлю електричної енергії у певного постачальника. Цілком можливо, що це все буде і в Україні. Однак, для цього потрібно змінити структуру наявгих відносин.

Сьогодні картина виглядає так: енергетичні гравці – виробники електричної енергії – за певною ціною продають її державному підприємству «Енергоринок», який робить із неї мікс (адже вартість генерації є різною)  і за усередненою регульованою державою ціною реалізує електроенергію споживачам. Саме цю схему, яка відкриває широкий спектр для маніпулювання собівартістю енергоносіїв, тарифами на транспортування, розподіл електричної енергії, її втрати тощо, пропонується зруйнувати.

Якщо ухвалений закон буде реалізовано, то з 2020 року в Україні запрацює щонайменше два конкурентні ринки. Перший охоплюватиме виробників електричної енергії, які будуть змагатися між собою за право реалізовувати її покупцям, як у будь-якій країні Європи. І ті виробники, які не зможуть знизити собівартість своєї продукції до ринкового рівня, будуть змушені піти. Другий ринок буде об’єднувати продавців електричної енергії. Не тих обленерго, що працюють зараз і не лише розподіляють електричну енергію, а й ведуть її облік, визначають якість (фактично ціну) і продають її споживачам. Новий ринок охоплюватиме винятково продавців, зацікавлених у зниженні тарифів, оскільки лише тоді вони зможуть охопити більше споживачів, отже отримати більший прибуток.

Окрім того, в Україні запроваджується різноманіття ринків – ринок на добу вперед, внутрішньодобовий ринок, балансуючий ринок, тобто ті інструменти, що дозволять регулювати тарифи на ринку електричної енергії без втручання держави, без адміністративного тиску й маніпулювання, перехресного субсидіювання й підтримки окремих виробників чи обленерго із нехтуванням інтересами споживачів.

Тобто монополіям на ринку бій?

Зрозуміло, що в структурі нового ринку збережуться й природні монополії. Їх існуватиме дві. Перша – магістральні мережі передачі електричної енергії, якими керуватиме один оператор. Сьогодні ним є «Укренерго». Але ця компанія не буде в змозі ані продавати, ані купувати  електричну енергію. Друга монополія – розподіл електричної енергії, операторами якої будуть оновлені обленерго. Вони також будуть позбавлені права продавати електричну енергію. Таким чином, різні види діяльності – генерація, транспортування, розподіл, реалізація – будуть відокремлені, як це заведено в Європі.

Отже, існуватиме конкурентний ринок генерації, природні монополії постачання електричної енергії магістральними мережами та її розподілу й конкурентний ринок продавців електричної енергії, які будуть реалізовувати її кінцевим споживачам.

Якщо подивитися європейські країни, то вони працюють саме так. Завдяки цьому, споживачі в ЄС енергетично є набагато багатшими, аніж в Україні. В ЄС середнє домогосподарство споживає близько 450 кВт/год електричної енергії на місяць, тоді як у нас – не більше 160. Це означає, що ті умови, які створені на Європейських ринках, є набагато кращими.

А «зрада» в цьому законі де криється?

Попри усі позитиви закону «Про ринок електричної енергії України», є і ризики, пов’язані з його ухваленням. По-перше, ухвалений закон є рамковим. Він визначає лише загальні правила гри, тому, чи будуть реалізовані закладені в ньому принципи, залежатиме від якості нормативно-правових актів, що розроблятимуться на його виконання.

По-друге, закон передбачає обов’язкове створення інституту захисту прав споживачів електричної енергії. Зараз тарифи на неї формуються за принципом «затрати компаній плюс прибуток». Тобто, що вищі затрати, то вищий тариф. Теоретично, цю проблему мав би зняти незалежний арбітр – НКРЕКП, проте левова частка рішень цього рсьогодні відповідає інтересам виробників і постачальників електроенергії. Щоб споживач отримав право на ту ціну енергегулятора ії, яку в змозі заплатити, і потрібен незалежний і впливовий інститут захисту цього права. Ним має стати енергетичний омбудсмен, створення інституту якого передбачено ухваленим законом. До того ж і НКРЕКП має, нарешті отримати реальну самостійність. Як фінансову, так і інституційну.

По-третє, розроблення механізмів реалізації закону потребує чіткої координації дій центральних органів виконавчої влади. Передбачено створення спеціального координаційного центру, що буде займатися цим питанням. Але цього центру не лише не існує. Не розроблено навіть порядок його створення, не визначено, при якому органі він існуватиме. Це питання мало стати предметом обговорення на координаційній групі, що здійснює моніторинг впровадження нової моделі ринку електричної енергії. Але після нещодавнього звільнення одного з членів НКРЕКП група залишилася без керівника. А будь-яка робоча група без керівника не збирається.

Ще однією проблемою, яка може стати на заваді реалізації закону, є застарілі фонди та активи учасників майбутнього ринку. Наприклад, щоб запровадити внутрішньодобовий ринок, потрібно змінити якщо не повністю ІТ-інфраструктуру, то більшу її частину точно. Адже потрібен дуже чіткий розподіл, швидка передача та аналіз великих масивів інформації. Не думаю, що зараз хтось в змозі забезпечити в технологічному плані все  згадане вище.

Крім того, існує й недостатня інформованість як учасників ринку, так і споживачів. Підприємства не розуміють, у чому полягатимуть особливості відносин, що запроваджуються. Як їм працювати? Що потрібно зробити, аби уникнути можливих збитків.

Ще одним ризиком є збереження перехресних субсидій як на перехідний період, так і може навіть і після 2020 року, оскільки існує проблема заборгованості, яку треба погашати й поки невідомо як. Тому потрібен окремий нормативний акт, де було б чітко прописано особливості цього процесу.

Хто повинен розробляти цю нормативну базу?

Стосовно законопроекту про енергетичного омбудсмена відповідальним визначено Міненерговугілля. Мережевими кодексами, особливостями погашення заборгованості на оптовому ринку буде займатися НКРЕКП.

Як будуть на практиці вибудовуватися стосунки між споживачем і компанією, що продаватиме електроенергію?

Споживача будуть цікавити насамперед двосторонні договори, що визначатимуть взаємні зобов’язання сторін, обсяги, умови, якість електричної енергії, що постачатиметься. Маючи низку продавців, споживач зможе самостійно обирати їх, залежно від тих умов, що вони пропонуватимуть.

Поясність на пальцях.

Обленерго будуть зобов’язані розділити свої функції. За собою вони зможуть залишити лише розподіл електричної енергії, тобто відповідати за належне функціонування електричних мереж. Але на відміну від нинішньої ситуації, вони будуть позбавлені можливості продавати енергію. Замість обленерго протягом найближчих двох років мають з’явитися трейдери, які цю енергію продаватимуть вам як кінцевому споживачеві. При цьому кожному трейдерові буде гарантовано вільний доступ до мереж. Продавці, якщо вони звичайно хочуть працювати на ринку, мають пропонувати якісь «цукерочки», щоб споживачі укладати угоди саме з ними.

Поясню на прикладі ринку нафтопродуктів. У нас споживач має право вибору, у кого купити будь-який вид бензину за різними цінами різних виробників. Заправки, конкуруючи між собою, намагаються привабити клієнтів різноманітними акціями, знижками, бонусами, можливістю придбати товари в магазинах-партнерах. Усе це є результатом того, що запрацював конкурентний ринок. Чому це не зробити і на ринку електричної енергії?

До речі, в США споживачі й продавці енергії навіть утворюють своєрідні картелі (з якими вимушені боротися антимонопольні органи). Бізнес домовляється зі споживачами, щоб вони не пускали на ринок нового виробника чи продавця, надаючи знижки аж до рівня собівартості електроенергії. Добре це, чи погано? Із точки зору конкуренції, не дуже, але для споживача – вигідно, адже він отримує електроенергію на пільгових умовах. Тому американці можуть дозволити собі використовувати тисячі кіловат-годин, а українці – 160.

Але ж є українські реалії, коли обленерго можуть створювати під собою якісь компанії, що будуть продавати споживачам електроенергію…

Так, дійсно, можуть. І намагатимуться це робити. Головне, гарантувати рівний доступ до мереж усім продавцям, а не лише «дочкам» обленерго. І це, зрозуміло, ще один ризик.

Чи треба буде платити дві платіжки: одна за спожиту електроенергію, інша – за підключення до мереж? І чи не вийде потім у сухому залишку, що плата разом за дві платіжки буде вищою, аніж є зараз?

Скоріше за все, так. Нас і тут очікує абонентська плата, схожа на ту, яку запроваджували на газовому ринку. Поки що її сплату відтермінували, але механізм уже розроблений.

До речі, тут «європейський досвід» доволі різній. Можна знайти країни, де абонентську плату сплачує безпосередньо споживач. В інших він сплачує певну частку, або делегує ці турботи продавцю енергії. Але в тарифі вона все одно буде присутня.

Що для вас буде маркером того, що ринок електроенергії запрацює по-новому і закон буде втілюватися в життя? Щоб не трапилося так, як вийшло з ринком газу…

Маркером для мене буде створення незалежного регулятора. Якщо буде обрано конкурсну комісію для призначення членів НКРЕКП, якщо вона вибере новий, фаховий склад регулятора, незалежний від гілок влади, це 90% гарантії, що ті закони та підзаконні акти запрацюють.

А щодо ринку газу, то і тут не все песимістично. Закон про ринок природного газу запрацював в частині оптових продажів. Якщо раніше ресурс продавав лише «Нафтогаз України», то зараз, завдяки лібералізації, на ньому з’явилося два десятки трейдерів. І це – достатньо відомі компанії. Хоча й не всі з них мають власний ресурс. Особисто мені хотілося б, щоб на ринку, окрім реверсного російського, з’явився норвезький, катарський, алжирський природний газ, але й нинішній результат не варто применшувати. Оптовий ринок справді запрацював.

Проблема в тому, що далі просування немає. Роздрібного сегмента ринку так і не створено. Облгази залишаються на ньому монопольними постачальниками. У споживачів відсутня можливість виторгувати для себе кращі умови. У нас є лише одна альтернатива – відмовитися від газопостачання, хоча й це дуже важко, особливо у великих містах. До речі, незалежний арбітр відсутній і тут.

То запланований енергетичний омбудсман, як арбітр на ринку, буде займатися і газовими питаннями?

Він прописаний у законі так: «Розгляд скарг побутових та малих непобутових споживачів на дії чи бездіяльність електропостачальників, операторів систем розподілу та вирішення спорів між ними здійснюється також (окрім НКРЕКП – Главком) енергетичним омбудсменом. Його правовий статус та умови діяльності визначаються законом». Отже, закон стосується тільки ринку електричної енергії. А на газовому ринку має працювати НКРЕКП.

Але ж ви самі зазначили, що НКРЕКП підіграє бізнесу і не думає про інтереси споживача та встановлення справедливості…

Тому й кажу, що головним маркером формування в Україні ринку, рамки якого визначені підписаним 8 червня законом, буде набуття самостійності – фінансової, інституційної та іншої – НКРЕКП, де мають працювати фахівці, незалежні від будь-яких гілок влади чи фінансово-промислових груп. 

Наталія Малиновська, «Главком»