Рудольф Джуліані: В анексії Криму є провина США і Європи

Легендарний мер Нью-Йорка (1994–2001 рр.) – республіканець Рудольф Джуліані – відвідав Київ. Під час публічної лекції він поділився своїм політичним досвідом, похизувався дружбою з президентом Трампом та переказав настанови, які новий американський лідер просив передати українським високопосадовцям.

Джуліані став всесвітньо відомим за сумних обставин. Саме він очолював місто у 2001 році, коли терористи атакували вежі-близнюки. Відкритість міського голови і злагоджена робота муніципальних служб сприяли зростанню його популярності. «Нью-Йорк буде відбудовано, а ми будемо сильнішими, ніж раніше. Я хочу, щоб жителі Нью-Йорка показали всій країні, всьому світу, що тероризм не зупинить нас», – казав тоді Джуліані.

До обрання мером найбільшого американського мегаполісу він працював прокурором у Нью-Йорку. На цій посаді запам’ятався гучною справою Джозефа Боннано, боса місцевої мафії. На посаді міського голови здійснив низку реформ, які дозволили підняти економіку міста і знизити корупцію, особливо серед поліцейських. Їх за зловживання запроторювали до в’язниці. «Мої четверо дядьків були поліцейськими в Нью-Йорку, у мене розривалося серце, коли я це робив», – згадав політик під час київської лекції. Ще одна відома реформа Джуліані – так звана теорія розбитих вікон. Вона полягає у покаранні навіть за незначні правопорушення, що унеможливить скоєння тяжчих злочинів.

На минулих президентських виборах Рудольф Джуліані підтримав свого однопартійця Дональда Трампа. За словами українського мільярдера Віктора Пінчука, який виконував роль модератора публічної лекції, Джуліані був одним з найбільш ефективних агітаторів кампанії 2016 року. Проте після виборів відмовився увійти до нової адміністрації, хоча йому пропонували кілька посад. Нині колишній мер є радником з кібербезпеки і просто добрим другом президента.

Рецепт успіху мера

За часів роботи на посаді мера Нью-Йорка я практично скопіював те, що робив Рональд Рейган на посаді президента. Пам’ятаю, я сказав Ненсі Рейган перед тим, як вона пішла з цього світу, що саме її чоловік є причиною мого успіху.

У 1993 році в Нью-Йорку у нас було майже 2000 убивств щодня. Дефіцит бюджету становив $2,5 млрд. У нас тоді було жахливе місто. Попри все я вирішив балотуватися. Була дуже складна виборча кампанія, гірше нічого не могло бути, ніж була вона. Вигравши, почав ініціювати реформи, вісім років їх проводив. Після мене теж обрали гарного мера. Тому у Нью-Йорка було два дуже хороших мера поспіль – я і Майкл Блумберг(до 2014 року. – «Главком»). Майкл продовжив багато моїх програм, додавши до них деякі свої. Все поліпшив. Уявіть собі, з 93-го року злочинність зменшилася на 85%: за мого керівництва містом на 65% і за керівництва Майкла ще на 20%. Було створено багато робочих місць, ліквідували дефіцит бюджету.

Я також балотувався на посаду президента у 2008 році, але програв Джону Маккейну (Рудольф Джуліані програв внутрішньопартійні вибори республіканців. – «Главком»). Джон – мій найліпший друг, але йому я програв. Ми були друзями до кампанії і домовилися, що вибори не розіб’ють нашу дружбу. Хотів би сказати, що ми стали ще ближчими друзями після цього.

Я дуже близький друг президента Трампа, якого знаю майже 30 років. Знаю його і як бізнесмена, і як партнера по грі у гольф…

«Америка має бути великою знову»

Я вважаю себе таким собі військовим яструбом у міжнародній політиці, можливо, таким, як сенатор Маккейн. Він також вірить у те, що наші військові мають бути найсильнішими у світі. А минулий президент, навпаки, скорочував військових. І я, і президент Трамп, і сенатор Маккейн сходимося у цьому питанні. Саме тому додаткових $50 млрд буде спрямовано з бюджету на потребу військових. Наша мета – мати 350 кораблів, які дозволять патрулювати два океани, Атлантичний і Тихий. А зараз у нас у цих океанах менше 200 кораблів. За останній час ми збільшили кількість наших військових на 20%. Бо ж зараз потрібно збільшувати…

Проте навіть у такому вигляді наші війська є найсильнішими у світі, вони вчетверо більші, ніж у Росії, утричі більші, ніж у Китаї. Витрати на оборону – це 3-4% ВВП. А в тих країнах, які я назвав, ця цифра була б еквівалентна 20–25% ВВП. Я хочу сказати, що коли ми перейдемо до витрат з 3% до 5%, їм (Росії і Китаю), щоб нас наздогнати, потрібно буде витрачати на оборону половину свого бюджету. Саме так робив Рейган. Він витрачав стільки, що Радянський Союз не міг витримати конкуренції. Бо в такій економіці, як наша, набагато легше витрачати гроші на оборону, ніж Китаю або Росії.

Вісточка від Трампа

Не маю сумніву, що у вас є довгостроковий друг і союзник – це США. Президент Трамп просив мене передати це вашому президентові, прем’єр-міністрові, всім, кого я побачу і зустріну тут. Можливо, потрібно було, аби він передав, що «зробіть Україну знову великою» (посміхається). 

Для Трампа дуже важливо мати гарні відносини з Україною, Польщею, Латвією, Угорщиною, Чехією через те, що вони – відносно нові демократичні країни. А демократія для нас – дуже важлива річ. Я вірю в те, що одна з місій США – допомагати поширювати демократію…

Президент Трамп відданий справі оборони Східної Європи, він розуміє важливість свободи, демократії, він розуміє важливість того, що було досягнуто у 80–90-х роках минулого століття зі звільненням країн, які були під «Совєтами». Звичайно, він не хотів би бути президентом, який за цим (вочевидь, ідеться про агресивні дії Росії. – «Главком») спокійно спостерігатиме. Він не хоче повернення до часів СРСР.

Чому пацифізм Обами був на шкоду

Трамп повинен повернути країну в інший напрямок, задати новий курс. Ми за Обами рухалися до соціал-демократії за європейським зразком. Ми стали майже пацифістами. Тому, я думаю, бомбардування Сирії було дуже важливим. Оскільки цим президент Трамп надіслав сигнал. Так, як свого часу зробив Рональд Рейган. Це сигнал: з нами не жартуйте… Думаю, Рейган був одним з наших найкращих президентів. Якщо Трамп потрапить у категорію найкращих, це буде чудово для всього світу. Я сподіваюся, що він це зробить.

Трамп – це президент, який не хоче війни, він не хоче бути агресивним, але він не боїться таким бути. Якщо потрібно натиснути на курок, він це зробить.

Як Україні будувати відносини зі США

Те, що ви вийшли з комунізму, – велике досягнення. Ми не хочемо, щоб ви його втратили, та й ви не хочете цього також. Однак ми поділяємо страх, що Росія має амбіції, які є просто небезпечними, їх потрібно стримати. Ось це я намагався донести не лише до американського президента, а й до держсекретаря та міністра оборони.

Потрібно збільшувати кількість бізнесу, який ми можемо робити разом. Слід розібратися, що ми можемо купити у вас, а ви у нас. Наприклад, у США є дуже багато надлишку природного газу. Було б краще вам його постачати, аніж щоб Росія вам газ постачала. Я знаю, що нашого міністра енергетики Ріка Перрі дуже цікавить, щоб Америка стала країною, яка експортує енергію, експортує газ. Адже багато років ми були країною, котра залежала від інших країн у питаннях енергетики. Це викликало проблеми на Близькому Сході. Ми не могли бути настільки незалежними, як нам би хотілося. Є багато шляхів для співпраці між Україною і США. Якби я представляв Україну, я б зосереджувався не тільки на президенті США, не тільки з ним будував відносини, а й з міністрами сільського господарства, енергетики, торгівлі.

Чому Росія анексувала Крим

Те, що сталося в Криму, є порушенням міжнародного права, оскільки було втручання до суверенної країни. Це сталося через те, на жаль, що Сполучені Штати не відреагували належним чином, так само як не відреагувала і Західна Європа. Це була демонстрація нашої слабкості. Якби ми діяли дуже швидко, запровадили величезні санкції від самого початку, можливо, змогли б обернути цю ситуацію. Це б не переросло не лише в анексію Криму, а й в усе інше, що зробив Путін у Східній Україні, яка має повернутися під контроль України. І це має бути метою не лише США, а взагалі західної зовнішньої політики.

Як захиститися від кібератак

Я готую для президента Трампа до кінця червня програму, яка стосується кібербезпеки. Пріоритетом тут є енергетичні мережі. Якщо ви вимкнете електроенергію, яка постачається до Нью-Йорка, то це коштуватиме всій економіці США трильйони доларів, бо там розташована Уолл-стрит. Після 11 вересня 2001 року біржі було закрито. І щодня тоді, пам’ятаю, ми втрачали $1 трильйон. Тому старалися якнайшвидше відкрити фондові біржі. Здійснити кібератаку набагато легше, ніж ядерну. Бо немає небезпеки, що вас зіб’ють ракетою. Також немає ризику помсти, бо ніхто не знатиме, хто джерело цієї атаки. У США здебільшого приватні енергокомпанії. Вони попрацювали, аби створити стратегію кібероборони. Щодня ці компанії зазнають 300–400 спроб  атак. Не більше 1% таких атак є успішними.

Кібербезпека, якою я займаюся 13 років, має кілька напрямів. Потрібна стіна, яка вас захищатиме від хакерських атак. Потрібно, аби була система програмного забезпечення всередині країни, аби можна було би виявляти такі проникнення, віруси, які намагаються запустити до цієї системи. У США є сайт, де акумулюється вся інформація про кібератаки, про втручання.

Теорія розбитих вікон, або Як побороти корупцію

Нью-Йорк з 30-х і аж до 70-х років минулого століття був містом великої корупції. Комерсанти платили хабарі поліцейським, аби вони охороняли їхні крамниці. Також правоохоронці брали хабарі з операторів азартних ігор. Фільм «Донні Браско» дуже добре показує, якою була тоді корупція в поліцейському департаменті Нью-Йорка. Один з моїх попередників, Джон Ліндсі (міський голова Нью-Йорка 1974–1977 років. – «Главком») створив комісію для боротьби з корупцією в поліцейському департаменті. Комісію очолив юрист Вільям Нап… Тоді за рік вони запроторили до в’язниці 70 поліцейських, і ми з часом очистилися від корупції. Сьогодні, якщо ви намагатиметеся дати хабара нью-йоркському поліцейському, він вас заарештує за таку спробу… Що потрібно для ефективної боротьби? Створити спеціальну групу прокурорів і суддів, яка боротиметься з цією проблемою.

Коли я обіймав посаду прокурора, то засуджував корупціонерів, садив їх у тюрму. Свого часу я відправив за ґрати двох конгресменів, багатьох політиків. Корупція зараз у нас є винятком, а не правилом. В Україні вам потрібно викорінити її. Думаю, що корупція вас тягне назад.

Теорія розбитих вікон означає, що увагу слід приділяти не лише «великій» злочинності на кшталт убивств, наркоторгівлі. Потрібно карати й людей, які б’ють вікна. У нас у Нью-Йорку в метро колись кидали жетони, зараз картками користуються. Люди колись перестрибували через ці турнікети, аби безплатно проїхати. Поліція просто спостерігала за цим, нічого не робила. Потім цих людей почали ловити і карати. Звичайно, кожного зловити неможливо, але створити прецедент (покарання. – «Главком») цілком можливо.

Михайло Глуховський, «Главком»