Зелена енергетика. Як застрибнути в останній вагон?

Наприкінці квітня Верховна Рада внесла зміни до цілої низки законів, які регулюють ринок альтернативної енергетики. Головна мета проголосованих правок (законопроект №8449-д) – запуск «зелених» аукціонів для потенційних інвесторів галузі, перехід на нову систему державної підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел.

Закон ще не опубліковано (він досі не підписаний президентом), але резонанс через запроваджені зміни не стихає: крім аукціонів, передбачена ще низка нововведень для промислових та приватних домогосподарств, які будують сонячні та вітроелектростанції на своїх обійстях. Починаючи з 2020 року, держава протягом 20 років купуватиме «зелену» електроенергію лише в того інвестора, який запропонує найнижчий тариф на аукціоні через систему ProZorro. При цьому встановлюється граничний розмір аукціонної ціни на рівні «зеленого» тарифу: цінова пропозиція учасника аукціону не зможе перевищувати чинний «зелений» тариф, який, до речі,  відповідно до нового закону, з 1 січня 2020 року зазнає суттєвих змін.

З наступного року тариф для промислової сонячної станції (СЕС) почне знижуватися,  а для збудованої на даху домашньої СЕС залишиться без змін – на поточному надвисокому рівні.

Раніше планувалося запустити «зелені» аукціони з липня 2019 року, але під час голосування за відповідний законопроект (№8449-д) депутати внесли правку: продовжили ще на півроку дію нинішніх, дуже високих, тарифів для промислових сонячних електростанцій, аргумент – потрібен час, аби розробити та ухвалити підзаконні акти, зокрема, порядок проведення аукціонів.

Розуміючи, що епоха надвисоких тарифів добігає кінця, цього року в Україні поспішають зафіксувати для себе високий «зелений» тариф до вступу нового закону, адже тоді для всіх збудованих до 2020 року станцій тариф залишиться незмінним до 2030 року.

Тим часом вже пролунали звинувачення в бік парламенту, який нібито зумисне утримує високий тариф на користь наближеного до влади олігархату.

Можливості окремих фінансово-промислових компаній дозволяють їм високими темпами розвивати альтернативну (в основному, сонячну)  енергетику, тоді як нинішня структура генерації України – через відсутність високоманеврових потужностей -  не здатна прийняти всі заплановані до будівництва «зелені» електростанції. Крім того, енергоринок України скоро не зможе здійснювати шалені виплати за «зелену» електроенергію, особливо за сонячну, а відтак, давно назріла гостра потреба обмежити «зелений» тариф. На переконання експертів, це потрібно було зробити ще рік чи два тому.

Детальніше про те, яких змін варто очікувати інвесторам альтернативної енергетики, «Главкому» розповів голова правління «Української вітроенергетичної асоціації»  Андрій Конеченков.

Голова правління «Української вітроенергетичної асоціації» Андрій Конеченков

«Парламенту штучно продовжив дію занадто високого «зеленого» тарифу для промислових електростанцій, щоб  олігархічні клани й надалі могли збагачуватися». Чи бачите ви підстави для таких звинувачень?

Сьогодні на ринок відновлюваної енергетики може вільно зайти і олігарх, і пересічний громадянин – він може взяти кредит і побудувати сонячну (СЕС) або вітрову електростанцію (ВЕС).  Верховна Рада ухвалила правильний закон про запровадження «зелених» аукціонів - з 2020 року тариф для промислових СЕС зменшиться на 25%, а потім щороку – ще на 2,5%, на вітер - на 10% з наступного року, а потім з 2025 – ще на 10%, як це було раніше передбачено чинним Законом «Про ринок електричної енергії».

Для домашніх господарств тариф на сонячну електроенергію залишиться незмінним протягом 10 років. Якби не були ухвалені усі ці зміни, то згідно з нинішніми нормами, з 2020 року  тариф на сонячну електроенергію був би лише на 10% менше у порівнянні з нині діючим тарифом (15 євроцентів) - 13,5 євроцента.

Були пропозиції від депутатів внести зміни в закон щодо зменшення тарифу на відновлювану електроенергію вже з квітня, або з 1 липня цього року, але якщо інвестор вже заплатив гроші і ввозить обладнання в Україну, то він не зможе за місяць поміняти правила гри, змінити бізнес-план. Тому й дали ще півроку – це достатньо короткий термін для того, щоб інвестор завершив свої проекти, а хто не встигне, той, звичайно,  продовжуватиме бізнес вже за новим законом.

Щодо звинувачень на користь олігархів. У нас аполітична Асоціація: якщо компанія будує станцію з використанням відновлюваних джерел енергії за всіма європейськими нормами і не порушує закон, мене не цікавить її власник – це Коломойський, Ахметов чи хтось інший.

«Ринок вже не в змозі платити величезні суми сонячним електростанціям»

З огляду на те, що «зелений» тариф прив’язаний до євро, держава його індексує відповідно до зростання курсу. З 1 квітня НКРЕКП встановила «зелений» тариф для 406 підприємств сонячної енергетики – він коливається від 3 грн до 14 грн (без ПДВ), що майже в 5-25 разів вище у  порівнянні з тарифом для атомної енергетики.  Коли можна буде відв`язати тариф від євро?

Тариф встановлюється законом, а НКРЕКП щоквартально його перераховує за середнім курсом євро/гривня. Чому це відбувається? Сьогодні ми купуємо за кордоном обладнання для сонячних та вітрових станцій, тому щоб дати гарантії інвестору та банкам, тариф прив`язали до євро. А коли у нас буде налагоджено власне виробництво і буде стабільна гривня, тоді можна говорити про інші варіанти встановлення «зеленого» тарифу.

Президент має якомога скоріше підписати зміни до законодавства, спрямованих на запуск «зелених» аукціонів, адже якщо сонячні станції й у 2020 році будуть продавати в енергоринок свій товар за нинішнім  тарифом  - 15 євроцентів за кВт-год, то в ДП «Енергоринок» не вистачить грошей і тоді постраждають всі учасники енергоринку. Сонячним електростанціям ринок вже не в змозі платити ті величезні суми – їм  дістаються з енергоринку найбільші суми - через найвищу встановлену потужність серед усіх відновлюваних джерел енергії і найвищий «зелений» тариф.  

До прикладу: за даними НКРЕКП, станом на 1 квітня 2019 року потужність встановлених вітрових електростанцій -  567,6 МВт (без урахування чотирьох ВЕС загальною потужністю 138 МВт на окупованій території в Донецькій та Луганській областях), а потужність всіх діючих сонячних  майже у чотири рази більше –  2072 МВт. Але в 2018 році вітрові і сонячні станції виробили приблизно однаковий обсяг електроенергії – відповідно 1,18 млрд кВт-год і 1,10 млрд кВт-год (коефіцієнт використання потужностей ВЕС майже утричі вищий, ніж у СЕС). Але ВЕС отримали з енергоринку 2,6% із загальної вартості проданої електроенергії, а СЕС – 4,76%. Для вітроенергетики встановлено найнижчий «зелений» тариф  серед усіх видів генерації ВДЕ. У першому кварталі 2019 року виробництво електроенергії на ВЕС склало 416 млн кВт-год, а на СЄС – лише 324 млн кВт-год.

Гостру реакцію громадськості спровокувала заборона приватним домогосподарствам розміщувати сонячні електростанції на присадибних ділянках, тобто на землі, але можна будувати на дахах чи фасадах будинків. Що змусило ухвалити це непопулярне  рішення?

Цим законом обмежили можливість для домашніх господарств встановлювати СЕС на землі, але збільшили потужність домашньої СЕС до 50 кВт (нині 30 кВт). Крім того, спростили процедуру підключення СЕС потужністю від 50 до 150 кВт – приватному підприємцеві, як і домогосподарству,  не потрібно буде отримувати ліцензію.

Наша Асоціація лобіювала для домашніх господарств право будувати комбіновані системи альтернативної енергетики  – одночасне використання вітру, сонця, біогазу для виробництва електрики. І це зробили - насправді сонячні станції можна ставити і на землі, якщо там ще буде стояти вітрячок чи якась інша технологія, але для цієї системи тариф буде менше на 25%. В цьому є певна несправедливість: чому для СЄС в домашніх господарствах залишили нині чинний завищений «зелений» тариф, а для більш ефективних комбінованих систем зробили на 25% нижче. Звісно, що за таких умов власникам домашніх господарств вигідніше встановлювати сонячні системи, а не вітроустановки.    

Чому заборонили будувати СЕС на землі? Обленерго скаржаться, що наші спритні ділки вдаються до махінацій. Чинний закон дозволяє в межах домашнього господарства поставити  СЕС, потужність якої обмежена 30 кВт. Домашня сонячна станція має забезпечувати власне споживання, а надлишки виробленої електроенергії можна продавати за «зеленим» тарифом.  Але хитрі українці вирішили, а чому б не поставити на одному подвір`ї декілька станцій по 30 кВт, оформивши документи на родичів – на матір, батька, сина, кума, брата, свата.  Таким чином потужність СЕС одного домогосподарства зростала до 300-500 кВт, а тариф встановлений як для приватного домогосподарства. І якщо підключити станцію 30 кВт до місцевої розподільчої лінії, то проблем немає, а коли приєднати станцію 500 кВт, то в мережах виникають проблеми.

Контроль за дотриманням закону мали б здійснювати державні органи -  наприклад   НКРЕКП чи окремо створений незалежний орган. Натомість тепер всі домогосподарства позбавлені можливості будувати СЕС на землі своїх обійсть. Я вважаю, що це неправильно. Навпаки, потрібно забезпечити підтримку домашнім господарствам, щоб вони могли використовувати «зелені» технології, але відповідно до чинного закону. В багатьох країнах саме так і роблять, адже для них дуже важливо розвивати розподілену генерацію, тобто, встановлювати малі станції найближче до споживача.

«Зелений» тариф вводиться для того, щоб людина могла протягом 5-7 років повернути банку кредит, взятий на будівництво станції. Але ж фотоелектрична батарея може працювати 25 років, тому решту часу домогосподарство отримуватиме чистий прибуток від реалізації надлишкової електроенергії, водночас сплачуючи 60% прибуткових податків фізичної особи до місцевих бюджетів, тобто, на потребу місцевим громадам. 

Перехід тільки на дахові конструкції СЕС запропонував глава Міністерства енергетики на вугільної промисловості  Ігор Насалик. Складається  враження, що у нас міністр займається лише вугіллям, а коли починає втручатися у відновлювані джерела енергії, виникають певні проблеми. Треба обов’язково  прораховувати можливі наслідки, які можуть виникати на ринку «зеленої» електроенергії,  як, наприклад, сьогоднішня реакція громад щодо рішення, яке забороняє встановлення сонячних систем в домашніх господарствах на землі.

«Навіть якщо «зелений» тариф буде зменшено на 25%, це однаково буде вигідно»

Що б ви порадили звичайному власнику домогосподарства з невеликими статками, яким чином краще діяти, як вибрати та встановити домашню електростанцію?

На ринку є багато невеличких компаній, які допомагають зі встановленням сонячних, вітро-  чи інших станцій - вони беруть за це невеличкий відсоток.  Варто звернутися до такої компанії – вона  допоможе  взяти кредит, встановити сонячну систему, підключити, а потім власник  має просто слідкувати за тим, щоб все це працювало - щоб пил не збирався, бо якщо сонячні панелі покриваються пилом, то падає їх ефективність.

Відновлювана енергетика відрізняється від традиційної тим, що її використовують тільки там, де є потенціал – вітер та сонце. Наприклад, під Києвом стоїть декілька десятків малих вітряків, бо у нас достатній потенціал, до того ж, мала вітроенергетика працює набагато простіше, ніж велика. І якщо вітер дме зі швидкістю понад 2,5 м/сек, то вже можна встановлювати вітряк - важливо  розуміти, де його поставити, щоб шум не заважав ні вам, ні сусіду.  ВЕС потужністю 1 кВт може виробляти 250 кВт-год в місяць - це не погано для забезпечення власного енергоспоживання.

А щодо заборони будувати СЕС на землі власних обійсть, думаю, цю проблему буде врегульовано – в парламенті підготують додатковий законопроект, який скасує ту негативну правку, що в квітні прийняли. І це треба зробити обов’язково і дуже швидко. Водночас потрібно доопрацювати законодавство з метою встановлення належного контролю з боку регулювальних органів,  щоб був якийсь контроль.

Починаючи з 2015 року в  Україні діє чи не найвищий у світі  «зелений» тариф. Чи не злякають інвесторів заплановані з  2020 року зміни?

Навіть якщо «зелений» тариф на сонце буде зменшено на  25%, це однаково буде вигідно – ну, тариф буде не 15 євроцентів, а 12. У нас для промислових СЕС «зелений» тариф  – 15 євроцентів, у Данії – 4, у Франції 5,8,  у США – 7,8 євроцента, в Німеччині та Сполученому Королівстві з 2020 року взагалі не буде «зеленого» тарифу для нових СЕС. Для промислової вітроенергетики тариф з 2020 знизиться до 9 євроцентів – і це також нормально. До відома: в Німеччині сьогодні базовий тариф для ВЕС – 7,1 євроцента, але у них встановлена потужність всіх ВЕС – 59 тис. МВт, а у нас – лише 705,6 МВт на материковій частині України (з урахуванням окупованих ВЕС).

Для пересічного громадянина, який збудував сонячну електростанцію, діятиме  достатньо високий «зелений» тариф  для того, щоб  він міг досить швидко окупити цю установку – десь за 5-7 років, а потім ще 20 років отримувати прибутки.

Сьогодні в усьому світі відбувається просто шалений розвиток альтернативної електроенергетики:  в 2018 р. було інвестовано $300 млрд, в першу чергу, у вітрові та  сонячні технології,  але я впевнений, що через 15-20 років з’являться нові технології, які будуть такі ж популярні, як сонце і вітер в даний час. Наприклад, технології «зеленого» водню.

За розрахунками «Укренерго», якщо до 2029 році будуть збудовані заявлені потужності сонячної та вітроенергетики обсягом 7580 МВт, але водночас не зміниться структура генерації, тоді доведеться обмежувати видачу половини потужностей з відновлюваних джерел, сплачуючи власникам станцій за «недовідпущену» електроенергію. Економічні наслідки такого процесу плачевні: середньозважена ціна всіх виробників електроенергії зросте удвічі. І тоді незворотнім стане колапс енергоринку?

Я трохи по іншому дивлюся на цю проблему: коли в Україні почне працювати ліквідний ринок  ( у прийнятому законопроекті 8449-д визначено дату - не пізніше 1 січня 2024 року),  всі власники СЕС і ВЕС мають нести відповідальність за небаланси в енергосистемі - вони будуть відшкодовувати  частку вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.

Враховуючи обмежені можливості для балансування генеруючих потужностей в енергосистемі, в Україні планується будувати акумуляторні потужності, які зможуть віддавати електроенергію в мережу, коли не буде сонця чи вітру. Ми хочемо, щоб депутати, терміново - в цьому році - прийняти відповідне законодавство для запуску ринку балансуючих послуг. Тобто, якщо ви не стабільно виробляєте електроенергію за рахунок вітру чи сонця, то маєте купити в когось ці додаткові послуги - щоб в мережах не було ніяких провалів. Для споживача важливо, щоб не було збоїв в енергосистемі.

Наші експерти розглядають сьогодні декілька технологій: крім акумулювання, вивчаємо можливість розвитку водневих технологій, адже водень можна використовувати як паливо для транспорту, а також для забезпечення роботи невеличких ТЕЦ – декілька таких в Європі вже збудовано. І коли у вас перевиробництво електрики, ви можете її скидати не в поле, не безкоштовно комусь віддавати, а виробляти водень.

А чи реально налагодити виробництво водню в Україні?

Сьогодні німецький уряд придивляється до України, як одного з потенціальних регіонів, де саме можна робити такі речі: у нас достатньо різних видів ВДЕ. Проблема в тому, що в нас відсутня загальнодержавна політика, а все  робиться на ентузіазмі окремих експертів, бізнесменів, депутатів. Чинна енергетична стратегія до 2035 р передбачає у загальній структурі  енергетичного виробництва частку відновлюваної енергетики -25%. Але в стратегії немає механізмів, які б запустили її виконання - вона декларативна, а тут треба було б на кожен напрямок розробити  дорожню карту, де були б розписані всі технічні та економічні можливості. Щоб ми бачили, скільки це коштує, чи потрібно це розвивати, позитивно чи негативно це вплине на екологію тощо.

Наталка Прудка, для «Главкома»