«Не можемо мовчати». Рідні азовців у Києві провели мітинг (фото)

Сьогодні у центрі Києва рідні військових, які захищали Маріуполь та потрапили у російський полон, влаштували акцію «Різдво в полоні». Мітингуючі наголошують: допоки сторони проводять перемовини, про які не повідомляють рідних, воїни та медики переживають знущання росіян. Про це розповів кореспондент «Главкома».

На сьогодні у російському полоні перебуває кілька тисяч українців. Точну кількість влада не повідомляє – проте відомо, що з початку повномасштабного вторгнення й до першого грудня додому вдалося повернути 1319 полонених українців. Решту регулярно просять обміняти, проте російська сторона відмовляється, а подекуди навіть ігнорує списки або замовчує, що утримує в полоні деяких захисників. 

Сестра полоненої медпрацівниці полку «Азов» Тетяни Теплюк, Галина, розповідає: її сестра пройшла увесь Майдан і, попри поважний вік, пішла медсестрою в «Азов». Станом на сьогодні їй уже 70 років – але вона не шкодувала, що допомагає воїнам виборювати Україну.

«Сестра разом з усіма була на «Азовсталі», і з усіма вийшла з заводу 17 травня. Востаннє вийшла на зв’язок 16 травня – попередила про полон і, що може тривалий час не бути зв’язок. Просила не турбуватися – бо їм обіцяли, що це буде почесний полон, все буде добре. І це був крайній раз, коли я чула про неї хоч щось, чула її голос. Крім того, ми дізналися, що сестра у полоні, лише від тих, хто з нього повернувся. До мене підходили на минулій акції мами хлопців, яких звільнили з полону, й дуже дякували – її дуже люблять, вона всім допомагала. Як сказали мені, Тетяна всі рани перев’язувала, пігулки давала, ставила крапельниці у своєму медпункті, за який відповідала. А коли було неважке поранення у хлопців і командир їх відправляв у госпіталь, вони відмовлялися – казали: «Нас Хрещена полікує». «Хрещена» – її позивний», – розповідає Галина Теплюк. 

Попри те, що жінка регулярно запитує у воєнних про сестру, ніхто не гарантує термінів повернення сестри додому. Як відповідають рідним, українська сторона робить усе можливе, і вже подала списки усіх полонених, аби їх обміняти. Однак гальмує весь процес обміну Росія, яка не хоче віддавати не лише українських захисників, а й медиків, які там перебували з гуманітарною метою.

«Зі мною вже контактували, дівчатка, які перебували в Оленівці разом з Тетяною. Спершу вони були там у полоні, але пізніше їх перевели у Таганрог. Хоча де вона зараз – невідомо остаточно, чи й досі в Таганрозі, чи вже ні. Тому ми вже не можемо мовчати – бо навіть не знаємо, де наші рідні, що з ними», – каже Галина Петлюк.

Однак боротися за українських бранців і досі не допомагає «Червоний хрест», який ще з перших днів війни почав бездіяти у питанні полонених. Зокрема, представники організації досі, від травня, не змогли підтвердити, що один з українських захисників утримується росіянами. Рідних у юнака немає – тому клопочеться про його звільнення дівчина Юліана. 

«Олександр був снайпером. Спершу був на Херсонському напрямі, а в «Азовсталь» потрапив, коли тривала евакуація мирного населення. Сказав, що не може собі пробачити – що він десь у безпечнішому місці, поки його побратими перебувають на «Азовсталі». Але коли евакуація закінчилася – його росіяни не випустили. З того часу я не отримала жодної звістки про те, що з коханим і де він. Востаннє ми з ним говорили 18 травня.Тоді я стояла на одинокому пікеті під дощем – ще на той момент це була акція, щоб за наших хлопців боролися і щоб їх врятували з оточення з «Азовсталі». А вже 19 травня я офіційно дізналася, що усі. хто був на підприємстві, потрапили у полон. Але він досі не підтверджений, його ще немає у списках», – розповідає *. 

Дівчина зверталася не лише до знайомих і побратимів, а й до «Червоного хреста». Проте результату поки що немає – хоч перше звернення було ще у травні, а останнє – близько двох місяців тому. 

«Найгірше – це те, що у Саші немає нікого, окрім мене. У графі про контакти – прочерк, бо він його заповнював ще до нашого знайомства… Тому кому повідомлятимуть інформацію про нього, що взагалі про нього дізнаються – невідомо. Тому поки що все, що я можу для нього робити – це стояти за нього і сподіватися до останнього», – каже Юліана. 

Додамо, що Росія намагається підставити Україну шляхом «фальшивого» обміну. Українських полонених росіяни вивозять з місць тримання нібито на обмін, а потім повертають у колонії й говорять, що Україна відмовляється їх міняти.