60 нереалізованих обіцянок Попова

Голова КМДА полюбляє розповідати, як багато він зробив для розвитку столиці. Але зроблене Поповим добре пізнається у порівнянні з тим, що робилося в попередні роки, а ще краще — з тим, що він наобіцяв

Спочатку перед Олександром Поповим було поставлено завдання перемогти на виборах мера столиці. Саме заради цього його й призначили 17 червня 2010-го першим заступником голови, а 16 листопада того ж року — головою Київської міськдержадміністрації (КМДА). Тоді, 2010-го, «регіонали» визнавали необхідність проведення виборів міського голови і міськради столиці в 2012 році, тобто через чотири роки після попередніх виборів. «Згідно з українським законодавством, вибори в Києві повинні відбутися в 2012 році», — заявив Попов на прес-конференції 17 листопада 2010-го.

-- Удвічі гірше, ніж 2008–го

Заради цього ж завдання Попову було створено режим найбільшого сприяння у фінансовій сфері, якого не мали його попередники. Олександр Омельченко щороку боровся проти відрахувань зі столичного бюджету до держскарбниці, але звести їх до нуля йому не вдавалося. Так, 2003 року відрахування становили 903 млн. грн., 2004-го — 564 млн., 2005-го — 380 млн., 2006-го — 707 млн. За Леоніда Черновецького столиця уже віддавала до держбюджету набагато більші суми, що обчислюються не сотнями мільйонів, а мільярдами гривень: 2 млрд. 774 млн. — 2007-го, 5 млрд. 652 млн. — 2008-го, 7 млрд. 421 млн. — 2009-го, 6 млрд. 401 млн. — 2010-го. Але 2011 року, щоб збільшити фінансові можливості Олександра Попова, відрахування зі столичного бюджету були скорочені до 1 млрд. 470 млн., а 2012-го — до мізерних 2,3 млн. грн.

2012 року, щоправда, вибори міського голови і міськради в Києві так і не відбулися, але зате минула не менш важлива кампанія — парламентська. Голова Партії регіонів, прем`єр Микола Азаров розраховував, що Олександр Попов забезпечить «регіоналам» гідний результат у столиці, і був глибоко розчарований. На своїй сторінці у Facebook прем`єр поділився своєю великою образою — на його думку, за останні два з половиною роки влада багато зробила для розвитку Києва: «Виникає питання: а що все-таки не подобається киянам? Можливо, всім цим не треба було займатися?»

Після цього ставлення до Попова з боку перших осіб держави змінилося. Наприкінці грудня голова КМДА публічно звинуватив Азарова в тому, що в держбюджеті-2013 уряд сильно ущемив інтереси столиці: «Коли Київ отримав контрольні цифри після затвердження державного бюджету, стало зрозуміло, що прихований дефіцит складає майже 4 млрд. грн.». Та оскільки питання виборів у Києві ще було актуальним, керівництво країни вирішило піти назустріч фінансовим запитам Попова. І це з урахуванням того, що законом про держбюджет на 2013 рік київський бюджет взагалі було звільнено від вилучень і навіть встановлено для нього дотацію вирівнювання у розмірі 124,7 млн. грн.

Додаткові мільярди, що залишалися у міському бюджеті з 2011 року, Попов витрачав на цілі, які можна було б назвати підкупом киян. Сам Олександр Павлович описує ці цілі такими словами: «соціальні програми підтримки населення, включаючи муніципальні надбавки, програми підтримки людей пенсійного віку, людей з низькими доходами... програми забезпечення киян безкоштовними ліками» тощо.

Лише невелику частину з додаткових мільярдів було витрачено на потреби розвитку міста. 2008 року у складі видатків міського бюджету Києва (без районних бюджетів) бюджет розвитку було затверджено у розмірі 5,44 млрд. грн., 2009-го — 2,29 млрд., 2010-го — 1,42 млрд., 2011-го — 3,06 млрд. (більше, ніж 2010-го, але менше, ніж 2008-го), 2012 року — тільки 2,45 млрд., 2013-го — 2,57 млрд., тобто на півмільярда менше, ніж 2011-го, і вдвічі менше, ніж 2008-го. До того ж столичний бюджет, як зауважив Попов, хронічно недофінансується. Найбільше від цього страждає бюджет розвитку, оскільки він фінансується за залишковим принципом. Цьогоріч улітку голова КМДА заявив про дефіцит столичного бюджету в розмірі 2 млрд. грн. — це, по суті, майже весь бюджет розвитку. І тільки наприкінці жовтня Попов оголосив утішну новину: «Нам не вистачало 2 млрд. грн., щоб прожити цей рік. Ми... разом з Кабміном знайшли низку рішень та отримали додаткове фінансування». А втім сумнівно, щоб підрядні організації, особливо будівельні, встигли до кінця року ліквідувати відставання по всьому фронту запланованих робіт.

-- Ошукані Поповим

Ясна річ, Попову хочеться підкуповувати ставлення киян не тільки підвищенням зарплат бюджетникам і збільшенням допомоги малозабезпеченим, а й демонстрацією турботи про розвиток міста. А оскільки коштів міського бюджету на ці цілі залишається дуже мало, головну надію доводиться покладати на інші два способи: залучення інвестицій і роздачу обіцянок (у тому числі обіцянок залучити інвестиції). На допомогу Попову тут прийшли досвідчені товариші. Фонд «Ефективне управління» Ріната Ахметова профінансував розробку «Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року», яку виконала BCG (The Boston Consulting Group) — одна з найавторитетніших консалтингових компаній в світі. Стратегію було презентовано в травні 2011 року, потім допрацьовано з урахуванням пропозицій киян і затверджено рішенням Київради 15 грудня того ж року. Час подивитися, як вона виконується.

Зрозуміло, що є фактори, які не залежать від Попова. Тому звернемо увагу насамперед на ті пункти, які потребують мізерних витрат і заразом є ключовими. Ось як про це йдеться в самій стратегії: «Орієнтація на громадськість повинна стати одним з ключових принципів функціонування міської влади... Забезпечення суспільства своєчасною інформацією про роботу над Стратегією буде здійснюватися за допомогою таких інструментів:

• загальнодоступний інтернет-портал Стратегії міста, де регулярно будуть публікуватися результати проектів, інвестиційні конкурси, заплановані заходи і поточні новини;

• телефонна довідка, де можна буде дізнатися про статус тих чи інших заходів;

• публікації в ЗМІ інформації про прогрес реалізації стратегічних проектів;

• публікації ключових показників, що дозволить відстежити загальний прогрес реалізації Стратегії».

Жодного з цих чотирьох інструментів досі немає. Звісна річ, виникає підозра, що стратегія була потрібна Попову лише як елемент виборчої кампанії. Однак вибори в столиці так і не призначили, і як тільки питання про них загострюється — Попов одразу ж згадує про стратегію і вдає, що старанно її виконує. Через такий підхід страждає насамперед імідж Києва в очах потенційних інвесторів.

Імовірність призначення виборів у столиці була особливо високою у травні-червні цього року. 24 травня з’явилося інтерв`ю Попова, в якому він заявив: «Я не тільки вважаю, що у мене є всі підстави брати участь у виборах мера, але і впевнений у перемозі», — і тут же згадав про стратегію, «яка стала основою роботи столичної влади». Трохи раніше, 16 травня, на міжнародному інвестиційному форумі в Києві заступник голови КМДА Руслан Крамаренко пообіцяв, що «найближчим часом буде запущено сайт «Київського інвестиційного агентства» (КІА), де буде представлений весь портфель інвестпроектів». 26 червня на сайті КМДА з`явилася заява Крамаренка, що запрацював сайт КІА, де «представлений весь портфель інвестпроектів, максимум інформації про них — стадія реалізації, обсяг інвестицій».

Однак незабаром Попову стало відомо, що в найближчі місяці виборів у столиці не буде. І ось уже п`ятий місяць найсвіжіша новина на сайті КІА — це заява Крамаренка від 14 червня: «На сьогодні інвесткомісією прийнятий 391 інвестиційно привабливий проект на загальну суму 143 млрд. грн.». На сайті розміщено інформацію тільки про десять проектів із зазначенням їх вартості, на загальну суму 279,1 млн. грн. (це тільки 0,2% від заявлених 143 млрд.), і ще про 65 проектів без вказівки вартості. Сайт, ясна річ, має тільки одну версію: зрозумілою для іноземних інвесторів мовою — українською. Тож учасники травневого інвестфоруму мають усі підстави почуватися ошуканими київською владою.

-- Мізків не вистачило

Ошукані й кияни. 17 червня, у третю річницю свого переходу на роботу в КМДА, Олександр Попов провів прес-конференцію, на якій розповів і про «перші результати втілення Стратегії». Прес-конференцію ж відкрив словами, що «в місті розпочато модернізацію комунального транспорту: реконструйовано дві лінії швидкісного трамвая... » — і так далі, багато, дуже багато слів про те, яку роботу виконано, але без жодної згадки про показники, які фігурують у стратегії саме для того, щоб можна було оцінити ступінь просування до бажаних цілей зростання економіки міста та підвищення комфорту життя киян.

Найперший у цьому списку показників — річна динаміка валового регіонального продукту (ВРП). 2010 року, за даними Держстату, столичний ВРП зріс тільки на 1,4%, 2011-го — на 0,7%, 2012-го — на 2,7%. Згідно зі стратегією (за «базовим сценарієм»), у ці ж роки мало спостерігатися зростання на 2,7%, 11,5% і 10,3% відповідно. Щоб вийти на заплановані цифри, Попову потрібно було виконувати стратегію з травня 2011-го, коли він її отримав.

Серед індикаторів комфорту першим стоїть довжина ліній громадського транспорту, яка вимірюється у кілометрах на 10 тис. населення. 2009 року цей показник становив 9,6 тис., а 2015-го вже має дорівнювати 11,6 тис. Скільки є зараз, Попов на прес-конференції 17 червня, мабуть, сказати посоромився. Перейшовши до розповіді про розвиток транспортної інфраструктури, він почав перераховувати: «Здійснено реконструкцію проспекту Бажана... » і тому подібне, але не спромігся пояснити, це багато чи мало в порівнянні з тими темпами, яких вимагає стратегія. А записано в цьому документі, який, якщо вірити Попову, став «основою роботи столичної влади», що 2010 року потребували ремонту 85% від загальної площі доріг і що за п`ять років цей показник має знизитися до 67%. Очевидно, голові КМДА дуже не хотілося повторювати ту цифру, яку цьогоріч неодноразово називали і він сам, і гендиректор «Київавтодору» Петро Береговий — ті ж 85%. Як було 2010-го, так і залишилося 2013-го. Поки одні дороги ремонтують, інші встигають вийти з ладу.

Через перенесення виборів Попов опинився в унікальній ситуації. Усі політики перед виборами роздають важкоздійсненні обіцянки. Виграв чи програв, але про них можна забути. А Попову доводиться нести їх із собою, і чим ближче 2015-й, тим важчою ставатиме ця ноша. Найгірше для нього те, що його обіцянки записані в книзі під назвою «Стратегія…», яка, завдяки його ж старанням, офіційно затверджена. Відкоригувати її він не може, бо написала її міжнародна компанія BCG на гроші Ахметова. А виконати цей документ Попов просто нездатний. У стратегії наведено значення, які необхідно досягнути до 2015 року за 60 показниками, починаючи з ВРП на душу населення і закінчуючи характеристиками ринку праці. Фактично це вже готовий список обіцянок, які не будуть виконані в запланований термін.

А втім про успіхи у досягненні одного з ключових індикаторів стратегії голова КМДА вже встиг похвалитися, і навіть двічі: на прес-конференції 22 травня і під час відкриття дитячого садка 1 червня. Обидва рази він зачитав один і той же текст: «Стратегія розвитку Києва до 2025 року передбачає, що через 12 років місто не буде відчувати дефіциту місць у дитячих садках. Крім того, Столичний стандарт освіти, який ми розробили разом з педагогами, школярами, батьками, чітко ставить завдання: на кожного дошкільника в столиці має бути одне місце в дитячому садку. Ми ці завдання вже реалізуємо, причому зі значним випередженням графіка. При тій динаміці будівництва дитсадків і створення нових місць ми забезпечимо кожного маленького киянина місцем у дитячому садку вже через п`ять-шість років».

У Попова не вистачило кмітливості (у всій його команді), щоб підготувати такий виступ, який не містив би явної дезінформації. Насправді стратегія передбачає, що місто не відчуватиме дефіциту місць у дитячих садках не через 12 років, а через три роки — 2015-го. 2010 року в дитсадках на 100 місць припадало 112 дітей, 2015-го стратегією заплановано на ті ж 100 місць 100 дітей, а 2025-го — 92 дитини. Дійсно, коли всі місця зайняті — це не ідеал, адже має бути якийсь запас вільних місць на випадок приїзду нових сімей з малолітніми дітьми. Тому якщо Олександр Павлович обіцяє забезпечити одне місце на одну дитину «через п`ять-шість років», тобто до 2018-2019 року, то це означає не «випередження графіка», а відставання від нього на три-чотири роки.

Таким чином, у своїй нездатності виконати один із 60 показників, запланованих на 2015 рік, Попов уже фактично зізнався. Мабуть, у найближчі два роки на киян чекають ще 59 зізнань.