Судді Верховного суду США вирішуватимуть, чи пускати на вибори Трампа. Хто ці люди?

Після того, як суд штату Колорадо, а слідом за ним і суд штату Мен дискваліфікували Дональда Трампа, заборонивши йому брати участь у президентських перегонах, кандидат покладає надії на Верховний суд США. Обидва місцеві суди вважають, що Трамп не має права брати участь у праймеріз через його роль у подіях, що призвели до штурму Капітолія 6 січня 2021 року. Судді вирішили скористатися 14-ю поправкою до Конституції США, яка забороняє обіймати посади тим, хто «брав участь у заколоті».

Сам же Трамп заколотником себе не визнає, а тому апелює до найвищої судової інстанції. Тим часом ще 20 штатів можуть ухвалити аналогічне рішення, але останнє слово залишиться все ж за Верховним судом. Нині там переважають республіканці, що, однак, не означає, що всі вони стануть на бік Трампа. Але якщо це станеться, експрезидент зможе знову поборотися за посаду глави держави і, за нинішніми дослідженнями соціологів, перемогти. А тоді здійснити свою погрозу і скасувати допомогу Україні. Такий поворот означатиме як мінумім те, що нашій державі може стати складніше вести боротьбу з агресором, котрий загрожує усьому світові.

А тому не буде перебільшенням сказати, що доля війни і перемоги у ній України перебуває зараз також в руках тих, хто вирішуватиме, що робити з Трампом – допускати його до виборів чи поширити заборону окремих штатів на всю країну.

Доки не розлучить смерть: чому Верхоний суд США є «вічним»

Усі дев’ятеро суддів Верховного суду США обіймають посади пожиттєво. Американці переконані: суддя, якому не треба боятися за своє крісло, не стане загравати з можновладцями – посада йому гарантована незалежно від того, як його сприймає чинний президент. При цьому суддя може піти у відставку добровільно або ж унаслідок проголошеного йому імпічменту.

Структура Верховного суду США та принципи його діяльності залишаються незмінними з 1869 року. Нинішні демократи під проводом Джо Байдена декларували проведення судової реформи, але так і не здійснили свій задум. А тому все є таким, як і півтора століття тому: президент пропонує на вакантне місце суддю, а Сенат проводить громадські слухання перед голосуванням щодо кандидатури і після цього більшістю голосів або призначає, або відхиляє кандидата.

Досить часто суддя Верхоного суду «пересиджує» не одного президента, а кількох. Наприклад, Кларенса Томаса призначав ще Джорж Буш-старший у далекому 1991 році. За 33 роки Томас, окрім Буша-батька, застав Білла Клінтона, Джоржа Вокера Буша-сина, Барака Обаму, Дональда Трампа і, нарешті, Джо Байдена. Історично складається так, що американські президенти протягом каденції встигають висунути одного чи двох суддів – якщо хтось із них помирає або йде на пенсію. Трампу, щоправда, пощастило призначити трьох суддів.

Оскільки в США, на відміну від Європи та України, діє прецедентне право, рішення, які ухвалює Верховний суд, носять характер закону для місцевих суддів. І байдуже, чого це стосується – абортів, носіння вогнепальної зброї або, як у даному разі, можливості Дональда Трампа балотуватися в президенти США. Якщо Верховний суд дасть Трампу зелене світло, інші штати не зможуть його дискваліфікувати, адже прецедент того, як слід підходити до даного питання, вже буде створено Верховним судом.

Яке рішення ухвалить Феміда щодо Трампа, спрогнозувати доволі складно. З одного боку, суддів, пов’язаних з республіканцями, двічі більше: шестеро проти трьох. З іншого боку, республіканці є здебільшого консерваторами, тобто тими, хто тяжіє до буквального тлумачення Конституції США. Їм належить проникнутися духом і буквою 14-ї поправки і вирішити, чи визнавати Трампа учасником заколоту, бо 6 січня 2021 року мала місце саме спроба підняти бунт проти влади.

Таку трактовку пропонує поправка, прийнята у 1868-му, тобто після завершення Громадянської війни. Консерватори (яких іще називають «оригіналістами») мали б вшанувати дану норму, не відходячи від «оригінального» тексту конституції. Парадокс, але ліберали – більш гнучкі та більш чутливі до суспільного запиту – повинні були б сприймати такі давні приписи дещо скептично. На практиці ж все виходить навпаки. Втім, для детальнішої картини слід познайомитися із суддями Верховного суду США ближче.

Звинувачені у зґвалтуванні, хабарництві, багатодітна католичка і суддя без досвіду

Джон Робертс, 68 років

Голова Верховного суду, призначений Джорджем Вокером Бушем у 2005-му

Джон Робертс

Інформації про Робертса у відкритих джерелах небагато. Хоча деякі західноукраїнські ЗМІ свого часу дивували сенсаційними заголовками про те, що Робертс – «майже русин». Суддя народився в 1955 році у Буффало, штат Нью-Йорк, проте його дідусь та бабуся по матері походять з Пряшівщини. Нині це регіон Словаччини, де віками жили етнічні українці, русини, лемки. На початку ХХ століття з Пряшівщини за океан перебралися Жозефіна Гмука та Альберт Подраскі, у яких вже в Америці народилася донька Розмарі – це і була мати судді Робертса.

Окрім «майже русинського» родоводу, Джон Робертс відзначився протидією Сенату. До законодавчого органу Робертса запрошували навесні 2023-го, аби той відзвітував щодо дотримання етики у Верховному суді. Така потреба виникла не безпідставно – колег Робертса звинувачували у корупції. Проте the chief justice відмовився співпрацювати з Сенатом, пославшись на принцип розподілення гілок влади та автономність влади судової – про цей скандал свого часу писав The New York Times.

Кларенс Томас, 75 років

Призначений Джорджем Гербертом Вокером Бушем у 1991-му

Кларенс Томас

Консервативний суддя-афроамериканець, котрий на початку нульових мав борги в сотні тисяч доларів. Томас безуспішно домагався скасування заборони платних виступів для суддів, а в розмовах із колегами натякав, що може піти у відставку через низьку зарплату. Відразу після цього бізнесмени-республіканці завалили суддю дорогими подарунками, на додачу Томас отримав півтора мільйона доларів за публікацію своїх мемуарів, а його дружина Джіні влаштувалася на роботу до консервативної НКО Heritage Foundation із шестизначною зарплатою, пишуть ЗМІ.

Крім того, мільярдер Харлан Кроу протягом двох десятиліть оплачував подружжю Томасів відпочинок, польоти на приватних літаках та подорожі на яхтах. Томас наполягає, що всі ці подарунки Кроу мали виключно дружній характер і ніяк не вплинули на його судові рішення. Але факт залишається фактом: він не відобразив їх у деклараціях, порушивши закон. До того ж, журналісти звинувачують Джіні Томас в участі у змові трампістів після поразки на виборах 2020 року: вона повторювала конспірологічні теорії про фальсифікації та вмовляла Білий дім не визнавати результатів голосування. Що ж стосується очільника суду Робертса, то він, як уже вище зазначалося, відмовився відзвітувати перед Сенатом з приводу усіх висунутих його колезі обвинувачень, що обурило американських правозахисників.

Семюель Аліто, 73 роки

Призначений Джоржем Вокером Бушем у 2006-му

Семюель Аліто

Корупційний хвіст тягнеться і за суддею Аліто – консерватором з лібертаріальним ухилом. У 2008-му Аліто разом із мільярдером Полом Сінгером відпочивав на Алясці на дорогому курорті, куди дістався літаком бізнесмена. Приватний інвестиційний фонд Сінгера не менше десяти разів фігурував у справах Верховного суду, але Аліто жодного разу не заявляв самовідвід. У відповідь на медійне розслідування суддя написав гнівну колонку у The Wall Street Journal, де звинувачував журналістів у тому, що вони вводять читачів в оману, і наполягав, що не зобов'язаний декларувати подарунки.

До речі, вдруге опус Аліто надрукували у The Wall Street Journal, коли на початку 2023 року Сенат США зажадав від Верховного суду ухвалення етичного кодексу. Такий документ мав би, зокрема, регулювати отримання подарунків суддями та випадки, коли ті повинні брати самовідвід. Сенат сам взявся писати подібний кодекс, що сильно обурило суддю Аліто. Він нагадав про те, що виконавча влада не повинна втручатися у справи влади судової. Зголом Верховний суд етичний кодекс ухвалив, але прописав у нього значно м’якіші норми та вимоги, аніж ті, якими керуються суди нижчих інстанцій.

Соня Сотомайор, 69 років

Призначена Бараком Обамою у 2009-му

Соня Сотомайор

Ліберальну суддю Соню Сотомайор підозрювали у конфлікті інтересів так само, як Томаса та Аліто. У 2010-2012 роках вона отримала близько $3 млн від видавництва Penguin Random House за публікацію своїх книг. І хоча суддя прозвітувала про це у декларації, вона також не самоусунулась від справ за участю цієї компанії.

Англомовний освітній ресурс Faster Capital зазначає, що монографії Соні Сотомайор присвячені самій Соні Сотомайор – вона пише про свій шлях до юриспруденції, про роботу у суді, а також про складне дитинство та раннє сирітство. Майбутній членкині Верховного суду ще у сім років діагностували діабет – історію боротьби з цією хворобою вона також переклала на папір. Наскільки жінка є талановитим публіцистом, український читач може дізнатися, замовивши її книги. Поза тим відгуки про Соню Сотомайор як громадського діяча позитивні – вона, стверджують джерела, перебуває на боці тих, хто стикнувся з несправедливістю.

Єлена Кейґан, 63 роки

Призначена президентом Бараком Обамою у 2010-му

Єлена Кейґан

Суддю вважають представницею ліберального крила, хоча вона займає переважно помірковану позицію. Про Кейґан також відомо те, що вона є єдиним за останні 30 років членом Верховного суду без попереднього судового досвіду. Водночас, суддя є професіоналом. Принаймні, за всі ці роки Єлена Кейґан не була помічена у скільки-небудь значних скандалах.

«Мені доводилося бачити, як Єлена Кейґан дискутувала у Верховному суді, коли працювала заступником міністра юстиції США, – говорив в інтерв’ю радіо «Свобода» професор права Джорджтаунського університету Ренді Барнетт. – Вона тоді справила на мене величезне враження, чудово справляючись із найважчою роботою – представленням інтересів уряду та викладенням його аргументів у Верховному суді. Я не маю сумнівів у її професіоналізмі. Відсутність у Єлени Кейґан суддівського досвіду не буде визначальним фактором того, наскільки добре вона справлятиметься з обов'язками члена Верховного суду».

Ніл Горсач, 56 років

Призначений Дональдом Трампом у 2017-му

Ніл Горсач

Горсача називають лобістом інтересів великих компаній. Демократи, які несхвально поставилися до Горсача, звертали увагу на вкрай консервативні погляди тоді ще кандидата на посаду судді. Вони підкреслювали, що Горсач неодноразово ставав на бік корпорацій у їх суперечках з працівниками, а також виявляв негативне ставлення до прав найманих співробітників та жінок.

Хоча з публічних виступів Горсача випливає зовсім інше. У 2021-му промову судді мали можливість почути українські правники, щоправда – у онлайн-форматі. «Часто потрібна величезна мужність, щоб відстоювати принципи, але без тих, хто готовий відстоювати верховенство права, жодна країна не може розраховувати на забезпечення свободи та на стримування загрози деспотизму», – сказав Горсач. І невдовзі йому та його колегам випаде нагода довести наявнісь у них подібних переконань.

Бретт Кавано, 58 років

Призначений Дональдом Трампом у 2018-му

Бретт Кавано

Бретта Кавано, прихильника «традиційних цінностей» та противника абортів прямо обвинуватили у зґвалтуванні відразу три жінки – Крістіна Форд, Дебора Рамірес та Джулія Светник. Усі три жертви стверджували, що злочин, скоєний Кавано, мав місце у часи їхньої студентської молодості. Жінки приховували факт нападу на них з різних причин, але не змогли мовчати, коли дізналися про балотування Кавано на посаду судді. Зрештою, провина Кавано не була доведена, і він став суддею, хоча харрасмент був не єдиною причиною упередженого до нього ставлення.  

У демократів викликали занепокоєння погляди Кавано на повноваження виконавчої влади. Раніше цей суддя уже висловлював думку, що президенти повинні бути захищені від судового переслідування у цивільних і кримінальних справах. З огляду на те, що Дональдт Трамп є фігурантом багатьох відкритих проти нього проваджень, така позиція судді не могла не хвилювати.

Емі Коні Барретт, 51 рік

Призначена Дональдом Трампом у 2020-му

Емі Коні Барретт

Суддя Барретт є ревною католичкою, а також членом консервативної організації «Товариство федералістів». Її чоловік раніше служив помічником прокурора Сполучених Штатів у Північному окрузі штату Індіана. У подружжя – семеро нащадків, включно із двома прийомними дітьми з Гаїті.

Суддівська кар’єра Емі Коні Барретт не лише досягла вершини завдяки протекції Дональда Трампа, але й розвивалася не без підтримки цього президента. У 2017-му Трамп номінував її кандидатуру до Апеляційного суду сьомого округу США. Упродовж наступних трьох років Баретт розглядали як потенційну кандидатку у судді Верховного суду США. Зрештою, так і сталося. Бретт обійняла посаду, яка відкрилася після смерті судді Рут Гінзбург.

Кетанджі Браун Джексон, 53 роки

Призначена Джо Байденом у 2022-му

Кетанджі Браун Джексон

Суддя Джексон стала першою афроамериканкою у складі Верховного суду. Висунути її на цю посаду обіцяв Джо Байден у ході передвиборчої кампанії, наполягаючи на диверсифікації федеральної судової системи з точки зору раси, етнічної приналежності, статі та професійного досвіду. І хоч якими б благими не були наміри Байдена, суддю Джексон, наприклад, вважають надто поблажливою до злочинців, що скоїли злочини на сексуальному ґрунті. Про це, зокрема, писав The Wall Street Journal.

Цікаво, що Джексон утрималась під час голосування за скасування принципу позитивної дискримінації. Це сталося у 2023 році, коли громадська організація «Студенти за чесний вступ» подали позов проти двох університетів – Гарвардського та Північної Каліфорнії, стверджуючи, що їхні правила вступу дискримінують американців азійського походження. Тоді рішення на користь позивачів ухвалили усі шестеро консервативних суддів Верховного суду, тоді як ліберали виступили проти або утримались, як Кетанджі Браун Джексон.

За що американці розлюбили свою Феміду

Неоднорідна компанія з дев’ятьох осіб, що складає нині Верховний суд США, цілком не обов’язково голосуватиме, виходячи з інтересів політиків, які їх призначали. А що стосується інтересів соціуму, то «довічні» судді ставляться до них з очевидною прохолодою, чим можна пояснити ухвалення ними доволі непопулярних рішень. Заборона абортів є одним з таких рішень, але далеко не єдиним.

Республіканська більшість суду вже ввела обмеження на носіння вогнепальної зброї, заборонила «позитивну дискримінацію» при прийомі до університетів та визнанала неконституційною програму зі списання боргів за студентськими кредитами. Останнє створило особливу проблему для Джо Байдена, адже він, балотуючись в президенти, обіцяв боргову амністію, чим здобув прихильність мільйонів виборців. Річ у тім, що американські абітурієнти традиційно беруть позики у банках та опиняються у фінансовій пастці – і все для того, щоби покрити вартість навчання, яка за останні 30 років виросла більше, аніж ціни на житло – у 12 разів.

Нині загальний борг студентів перед державою складає $1,8 трлн, але у Байдена – після рішення Верховного суду – немає механізмів для того, щоб реалізувати свою обіцянку. Він може хіба що запропонувати іншу програму, яка дозволить погасити заборгованість студентів. Все це не робить стосунки діючого глави держави із Верховним судом теплими, але й у суспільстві також наростає несприйняття цієї установи.

Історично Верховний суд був одним із федеральних інститутів у США, що мав високу довіру: десятиліттями схвалювали його діяльність біля 60% американців (зауважимо, що рейтинг схвалення Конгресу рідко піднімається понад 30%). Але в останні роки після появи консервативної більшості цей показник різко знижується і зараз перебуває на рекордно низькому рівні в 40%. Майже 40% американців вважають, що суд є надто консервативним: після скасування права на аборт у 2022 році діяльність суду схвалювали 74% республіканців і лише 13% демократів.

Якщо ж говорити про вибір республіканців, коли йдеться про главу держави, то очевидно, що їхнім кумиром залишається Дональд Трамп. Принаймні, зараз цей кандидат перемагає на внутрішньопартійних виборах і цілком може претендувати на те, аби бути висунутим від своєї партії на виборах президента. Якщо шестеро з девяти суддів Верховного суду поділяють смаки делегатів, які згодом назвуть кандидатуру від республіканців, це означатиме, що Трампу дозволять балотуватися.

І тоді 14-та поправка до конституції вже не гратиме ролі. Документ кінця XVIII ст. навряд чи посперечається із тим фактом, що на початку ХХІ століття більшість симпатиків республіканців воліють бачити на посаді президента Америки саме Дональда Трампа.

Наталія Лебідь, «Главком»