Симон Петлюра і досі лишається для кремлівської пропаганди символом «неросійської України», непідвладної та войовничої. Так само, як до нього таким символом був Мазепа, а після – Бандера. Хоч від загибелі Петлюри минуло майже століття, його неодноразово з сичанням згадував у своїх антиукраїнських промовах Путін.

«Главком» нагадує основні віхи життя одного з найяскравіших державних діячів України, голови Директорії та головкома війська УНР.

•1•

Був рідним дядьком першого патріарха УАПЦ

Симон Петлюра народився 22 травня 1879 року в Полтаві. Батько його, Василь Павлович, мав три екіпажі та займався візницькою справою. Дід по матері був ієромонахом Йонівського скита.

Родина Петлюр, у якій зростало дев’ятеро дітей, жила на вулиці Завгородній, яка донині не збереглася.

Доля братів та сестер Симона склалася по-різному, обставини смерті декого з них лишились нез’ясованими.

Петлюра у часи навчання у Полтавській семінарії

фото: radiosvoboda.org

Точно відомо,  що двох сестер Петлюри – Марину та Феодосію – розстріляли у 1937 році, про що доповідав начальник Управління НКВД у Полтавській області.

Ще одна сестра, Маріамна, мала сина Степана Скрипника. Це він стане патріархом Мстиславом, предстоятелем Української автокефальної православної церкви.

До речі, у 1920-1921 роках Степан служив особистим ад'ютантом Симона Петлюри.

•2•

Петлюру вигнали з семінарії за «мазепинську інтригу»

Навчаючись на останньому курсі Полтавської духовної семінарії, Петлюра намовив студентський хор, в якому був диригентом, виконати заборонену російською цензурою кантату Миколи Лисенка «Б’ють пороги», розповідає історикиня Тіна Пересунько. Композитора, котрий саме приїхав до Полтави, семінаристи запросили на свій виступ. Ректор, який увірвався до зали, звинуватив Лисенка у «мазепинській інтризі».

Автограф Симона Петлюри з вітального листа до Миколи Лисенка, 1903 р.

фото: localhistory.org.ua

Відтак Петлюру вигнали з семінарії, і на цьому його музична та духовна кар’єра завершилася та розпочалася політична.

Від переслідувань жандармів за революційну діяльність він змушений був утекти на Кубань, а за два роки, у 1904-му, за підробними документами перебрався до Львова, де працював у «Літературно-науковому віснику», котрий редагував Михайло Грушевський.

•3•

Отаман, який популяризував «Щедрик»

Від захоплення музикою Петлюра перейшов до мистецької критики: писав для «Літературно-наукового вісника» огляди літературних та музичних творів, рецензії на театральні вистави.

Не всі знають, що «Щедрик» Миколи Леонтовича став всесвітньо відомим саме завдяки Симону Петлюрі. Послухавши виступ хору Олександра Кошиця, головний отаман наказав відправити капелу в турне Європою.

Фрагмент статті Oekraine te Brussel (Україна в Брюсселі) в газеті Ons Vaderland за 11 січня 1920 року з перекладом «Щедрика» на фламандську мову

фото: istpravda.com.ua

У 1920-му хору Кошиця аплодували у Брюсселі. «Цей військовокомандувач, котрий намагається врятувати свою країну від пастки більшовизму та царизму, може не лише воювати, – писала тоді про Петлюру бельгійська газета OnsVaderland. – Він знає, що меч сам по собі безсилий, і щоб здобути симпатії західноєвропейського світу, знайомить нас із мистецтвом своєї країни. Україна – країна чорнозему, батьківщина Гоголя, стає для нас країною пісень».

У 1922 році «Щедрик» уперше прозвучав у Карнеґі-хол у Нью-Йорку.

•4•

Працював у Москві бухгалтером

З 1908 по 1916 рік Петлюра жив у столичних містах Російської імперії: перші два роки у Петербурзі, відтак у Москві, де на початках працював бухгалтером у страховому товаристві «Росія». Загалом у Москві майбутній очільник УНР вів яскраве громадсько-політичне життя, редагував журнал «Украинская Жизнь», дописувачами якого були Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Олександр і Софія Русови, Дмитро Донцов, Олексій Новицький, В'ячеслав Липинський та інші відомі провідники українства.

У Московському університеті вчилася дружина Петлюри Ольга Більська, його землячка з Полтавщини. У 1911 році народилася єдина дитина подружжя – донька Леся.

Ольга Більська з донькою Лесею Петлюрою

фото з відкритих джерел

Петлюра не залишив по собі мемуарів чи щоденників, отож ми вкрай мало знаємо про його особисте життя. Що стосується Лесі, то відомо про її хист до мов, поезії, живопису. Як і її тезка Леся Українка, донька українського лідера писала вірші, страждала на туберкульоз та померла молодою. Останні роки жила у Франції, де й похована.

•5•

Сидів у Лук’янівській тюрмі

Окрім таких керманичів УНР, як Володимир Винниченко та Михайло Грушевський, найстаріша з дотепер діючих в’язниця Києва – Лук’янівська – «бачила» у своїй стінах і Симона Петлюру. Це було у липні 1918-го, коли його запідозрили у підготовці заколоту проти гетьмана Павла Скоропадського. Петлюра справді був не просто політичним суперником Скоропадського, а і його ідеологічним та соціальним антагоністом.

У Лук’янівці Петлюра сидів недовго – чотири місяці, потім був звільнений та поїхав до Білої Церкви збирати сили для антигетьманського повстання (там дислокувався, зокрема, загін Січових стрільців Євгена Коновальця). У грудні 1918-го Директорія, до складу якої Петлюру обрали заочно, повалила владу Скоропадського. Почалося відновлення УНР.

•6•

Отримав майже диктаторські повноваження

Після відставки Володимира Вининченка, 10 лютого 1919 року Петлюра очолив Директорію, поєднавши керівництво урядом та збройними силами. Війська Директорії тоді вели війну на два фронти – проти більшовиків та «білої армії» генерала Денікіна.

У квітні 1919 року більшовикам вдалося захопити Київ, петлюрівське військо з боями відкотилося на захід.

У листопаді Україну покинули Федір Швець та Андрій Макаренко, останні, крім отамана, члени Директорії, тож Петлюра мимоволі отримав необмежені, фактично диктаторські повноваження в республіці, площа якої невпинно зменшувалася.

Восени керівництво Української Галицької армії – збройного крила союзної ЗУНР – почало сепаратні переговори з Денікіним. Коли Симон Петлюра отримав звістку про це, він скликав урядову нараду для обговорення питання про «зраду» частини галичан. За сукупності всіх несприятливих обставин, насамперед ситуації на фронтах, союз із Польщею здавався йому єдино виграшним варіантом. 

Під час зустрічі у Варшаві Петлюра та очільник Польщі маршал Юзеф Пілсудський, визнавши спільну для обох республік більшовицьку загрозу, підписали угоду між Польщею та УНР. В обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу керівник Директорії погодився визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла.

Це спричинило розрив Акту Злуки між УНР та ЗУНР.

•7•

Видав документ про заборону єврейських погромів

Чутлива сторінка в історії Директорії пов’язана з єврейськими погромами. На думку істориків, зокрема, Андрія Руккаса, Петлюра не цілком контролював керовані ним війська. У будь-якому разі, історики сходяться на думці, що антисемітизм не був складовою політики влади УНР. На користь цієї тези свідчить документ – прокламація Директорії від 12 квітня 1919 року, в якій ішлося: «Український уряд буде всіляко боротися з порушеннями громадського порядку, викриватиме й суворо каратиме заводіяк, злочинців та погромників. І перш за все уряд не потерпить ніяких погромів, спрямованих проти єврейського населення України, і вживатиме усіх засобів для знешкодження цих мерзенних злодіїв».

Антисемітська стаття зі звинуваченнями євреїв у стрілянині в Києві по вояках Добровольчої армії Денікіна,1919 р. Злочини, які російська пропаганда традиційно приписувала петлюрівцям, могли скоїти росіяни

фото: istpravda.com.ua

Коли у 1921 році Петлюра вже з екзилю виношував плани антибільшовицького походу на центральну Україну, лідер сіоністського руху та відомий письменник Володимир Жаботинський уклав з представником уряду УНР у вигнанні Максимом Славинським домовленість про створення єврейської жандармерії. «Коли я помру, можете написати на моїй могилі: «Це людина, що підписала угоду з Петлюрою», – говорив сам Жаботинський.

•8•

Ленін називав його найнебезпечнішим ворогом

У 1920 році об’єднані українсько-польські війська вели бої з більшовиками і в червні навіть змогли відвоювати Київ, проте головно через суперечності між керівництвом та військовими командирами цей союз був приречений на поразку. Навесні 1921-го Польща уклала Ризький мирний договір з Росією. Петлюра та уряд УНР почали працювати в екзилі. Москва вимагала від свого нового союзника видати отамана, який на той час жив та працював у Польщі.

Меморіальний барельєф Симону Петлюрі під час урочистостей з нагоди 140-річчя. Київ, 22 травня 2019 року

фото: ukrinform.ua

На одному із засідань ЦК РКП(б) у 1922 році Ленін заявив: «Ніякі Денікіни, Юденичі нам не страшні, бо їхні програми застаріли. Нам, більшовикам, страшний лише Петлюра. І доки житиме Петлюра, доти не закінчиться рух повстань проти нас, ми не можемо чекати спокою на Півдні. Петлюру необхідно ліквідувати». Ленін доручив Сталінові як представникові партії, а Дзержинському й Триліссеру по лінії ЧК виконати це завдання, розповідає історик Володимир Сергійчук.

•9•

У Парижі видавав «Тризуб» та обідав у дешевому ресторані

Петлюра змушений був виїхати з Польщі. Від 1924 року він оселився в Парижі сам, без родини, жив більш, ніж скромно. У Парижі видавав часопис «Тризуб», намагався об'єднати українських емігрантів у політичну опозицію, проте реалізувати свої наміри не встиг.

Про «петлюрівські» місця у столиці Франції на своєму YouTube-каналі розповідає народний депутат попередніх скликань Андрій Шкіль. Отож Симон Васильович оселився в недорогому готелі на вулиці Расін, і саме з нього 25 травня 1926 року вирушив до ресторану Le Bouillon Racine – першого у Франції мережевого закладу такого типу, який на момент відкриття у 1900 році пропонував лише одну страву, бульйон з м’ясом.

Самуїл Шварцбард виступає в суді. Присяжні виправдали вбивцю Петлюри

фото з відкритих джерел

Коли, пообідавши, вийшов з Le Bouillon Racine та зупинився біля книжкового кіоску, до нього наблизився перехожий та запитав, чи дійсно він є Симоном Петлюрою. Після ствердної відповіді чоловік сім разів вистрелив у Петлюру і навіть не намагався тікати від поліції.

•10•

Могилу Петлюри не доглядає ні українська, ні французька держава

Під час єврейських погромів на Одещині в 1919 році начебто була винищена вся родина вбивці Петлюри – Самуїла Шварцбарда. Під час судового процесу вбивця наполягав саме на такому мотиві свого злочину. Хоча, як підкреслюють сучасні українські дослідники, в той час, про який розповідав Шварцбард, містечко Балта було під окупацією Червоної армії, а війська УНР стояли за 200 км від міста.

Могила Симона Петлюри на цвинтарі Монпарнас

фото з відкритих джерел

А тому доречно розглянути й альтернативну версію: Шварцбард був підставним месником, насправді його завербувало ЧК. Через кілька десятиліть співробітник КДБ Петро Дєрябін, який у 1954 році втік до США, говорив про це публічно, запевняючи, що має переконливі докази. Зауважмо, що поки тривало слідство, Торрес, адвокат убивці, їздив до радянської Росії, яка, вірогідно, оплачувала його послуги.

Похований Симон Петлюра на паризькому цвинтарі Монпарнас. Як розповідає Андрій Шкіль, місце поховання отамана Директорії доглядає громадська організація, а держави – ані французька, ані українська – ним не опікуються.

Наталія Лебідь, для «Главкома»