Пів року у Китаї. Перше інтерв’ю посла Павла Рябікіна
Позиція Пекіна щодо війни в України залишається незмінною майже два роки… Але вода камінь точить
У квітні цього року президент Зеленський призначив колишнього очільника Міністерства стратегчної промисловості Павла Рябікіна послом України у Китаї. У червні Рябікін вручив копії вірчих грамот директору протокольного департаменту МЗС Китаю Хун Лею і приступив до виконання обов’язків.
В інтерв’ю «Главкому» Павло Рябікін розповідає, чого посольству під його керівництвом вдалося досягти за ці пів року, чи може зараз Україна протидіяти російській пропаганді у Китаї, на чиєму боці китайські ЗМІ, як змінилися торгові стосунки Китаю з іншими країнами через війну в Україні, а головне – чи може Пекін примусити Москву до миру.
«Три роки поспіль Китай був найбільшим торговельним партнером України»
Глава МЗС Дмитро Кулеба назвав вашим ключовим завданням на посаді посла «побудову мостів із системою влади Китаю». Які успіхи ви можете виділити нині?
Я прибув до Пекіна у середині червня поточного року, а літо та початок осені, як відомо – період відпусток. Це стосується і китайських державних службовців, представників експертних кіл та ЗМІ. Проте мені вдалося провести низку зустрічей у зовнішньополітичному відомстві, Мінкомерції, поспілкуватися зі спецпредставником уряду КНР з питань Євразії Лі Хуеєм, відвідати провідні китайські think-tanks (аналітичні центри – «Главком»). Не буду відкривати всі карти, але кропітка робота з побудови контактів з китайським політичним істеблішментом триває. Наразі узгоджуються мої зустрічі з представниками парламенту та органів виконавчої влади Китаю.
Чесно скажу: налагодження сталої та якісної взаємодії на найвищому і високому рівнях між Україною та КНР – процес складний та довготривалий. Робота китайської дипломатії дещо відрізняється від дипломатії української.
Російсько-китайські відносини за даними ISW погіршуються, але, якщо судити за обсягами торгівлі, навпаки. Що Україна може запропонувати Китаю, аби стримати торгівлю з росіянами? Як Україна може вплинути на великі китайські бренди, що не вийшли з Росії?
Динаміка комунікації на високому рівні між Китаєм і Росією не дає підстав говорити про послаблення їхнього політичного діалогу та практичної співпраці. Навпаки, спостерігається подальша активізація контактів та нарощування обсягів торгівлі.
Три роки поспіль (у 2019-2021 рр.) Китай був найбільшим торговельним партнером України, але повномасштабна військова агресія Росії змінила цю ситуацію. Ми зацікавлені у якнайшвидшому відновленні співпраці, над чим активно працюємо з китайською стороною.
Слід зазначити, що номенклатура товарів у зовнішній торгівлі між Україною та Китаєм значно відрізняється від номенклатури у торгівлі між Китаєм та РФ, адже найбільший обсяг припадає на російські поставки нафти, природного газу, деревини та пиломатеріалів. Ми не можемо скласти конкуренцію російським товарам у Китаї, проте маємо працювати над розширенням асортименту, збільшенням обсягів та підвищенням якості української продукції, що експортується до КНР.
Стосовно можливості вплинути на великі китайські компанії, які працюють у Росії, аби ті залишили країну-агресора, це питання є непростим. Наразі чи не єдиним механізмом впливу для України на ситуацію є застосування санкцій. Водночас, залишається відкритим питання дієвості таких заходів, які навряд чи змінять ситуацію, але точно створять труднощі у подальшій розбудові двостороннього політичного діалогу з Китаєм.
Чи сильно по китайській економіці б'є російсько-українська війна? Скільки грошей вже втратили китайські бізнеси і державний бюджет? Чи, можливо, Китай навпаки отримує зиск?
Китай як глобальний економічний гравець та один із найбільших імпортерів енергоресурсів та продовольчих товарів у світі не міг не відчути впливу війни в Україні.
Після зняття всіх протипандемічних обмежень уряд Китаю наполегливо працює над вирішенням таких основних для відновлення національної економіки питань як зростання внутрішнього споживання, відновлення ділової активності, підтримка діяльності приватного бізнесу, ліквідація безробіття серед молоді, відновлення росту експорту та залучення іноземних інвестицій.
Антиросійські санкції відкрили Індії та Китаю доступ до дешевих енергоресурсів та дозволили наростити значні запаси нафти. За даними експертів, за рахунок низьких цін на російську нафту китайські компанії зекономили близько $6,6 млрд у 2022 році та $4 млрд за шість місяців 2023 року.
Ми чудово розуміємо, що подальший розвиток торговельно-економічних відносин Китаю з нами та країнами Заходу значною мірою залежатиме й від подальшої позиції Пекіна щодо війни РФ проти України. І ми, і наші партнери в ЄС у діалозі з Китаєм відкрито говоримо про необхідність більш чіткої позиції у питанні війни проти України, а також здійснення впливу на Кремль для закінчення війни та відновлення територіальної цілісності нашої держави.
ЄС запровадив обмеження для китайських компаній на доступ до такої високотехнологічної продукції як напівпровідники. Дані Торговельної палати ЄС в КНР свідчать про те, що 11% європейських компаній, присутніх на ринку Китаю, уже переорієнтували свої інвестиції в інші країни.
Розв’язана Росією війна, зокрема блокування українських портів, спричинила значне зменшення обсягів торгівлі між Україною та Китаєм. За підсумками 2022 року товарообіг між Україною та КНР становив $11,14 млрд, а за рік до того – $18,9 млрд. Наразі, згідно з даними Державної митної служби України, за підсумками восьми місяців 2023 року товарообіг становив $8,256 млрд.
Згідно з даними китайського статистичного бюро за вісім місяців 2023 року товарообіг КНР зі світом зменшився на 6,5%, а з таким важливим партнером як ЄС – на 7,8%. При цьому, навіть попри зростання на 32% товарообігу з росіянами ($155,1 млрд ), Росія значно поступається за обсягами торгівлі з Китаєм таким країнам як Республіка Корея ($202,4 млрд), Японія ($207,9 млрд), США ($438,1 млрд ), не кажучи вже про такі об’єднання як ЄС ($529,1 млрд) та АСЕАН ($591,1 млрд).
«Ми регулярно інформуємо Китай про російські обстріли та їхні наслідки»
У липні Росія завдала удару по порту у Чорноморську. Знищені там 60 тис. тонн зерна мали піти до Китаю. Пекін у силах змусити РФ повернутися до зернової угоди чи принаймні перестати обстрілювати термінали із зерном?
Питання продовольчої безпеки для країни з населенням у 1,4 млрд душ є першочерговим. Китай є найбільшим у світі виробником і, одночасно, великим імпортером сільськогосподарської продукції. Україна ж є важливою країною-експортером агротоварів до Китаю. Насамперед кукурудзи, ячменю, рослинних шротів, соняшникової олії.
Ми регулярно інформуємо китайську сторону щодо російських атак на українські аграрні підприємства, інфраструктурні об’єкти, порти та наслідки цих обстрілів для світового ринку зерна та продовольчої безпеки країн світу. Посольство працює з китайською стороною на різних рівнях, аби долучити Китай до більш активної участі у протидії російській агресії, зокрема у рамках реалізації формули миру президента Зеленського, складовою якої є питання продовольчої безпеки світу та вільне судноплавство у Чорному та Азовському морях.
Російська агресія завдає значної шкоди нашій двосторонній співпраці у сфері торгівлі агропродукцією, яка до війни демонструвала стрімке зростання. У 2022 році, після початку функціонування зернового коридору, сільськогосподарська продукція стала однією з головних статтей нашого експорту до Китаю; збільшення частки агропродукцїі у структурі нашого експорту до Китаю відбулося не через зростання обсягів, а через суттєве зменшення у експортній структурі інших видів продукції – залізної руди, продукції металургійної галузі тощо.
Через морську блокаду Росією українських портів наші підприємства сьогодні не мають змоги експортувати зерно до Китаю морським шляхом. І хоча припинення імпорту з України не створює прямої загрози продовольчій безпеці Китаю, такі порушення логістичних ланцюгів додають напруженості на світовому ринку продовольства. Китайські імпортери, які раніше закуповували значні обсяги фуражного зерна в Україні, тепер шукають альтернативні джерела постачання цієї продукції.
Відносини Китаю зі Штатами, ЄС та Африкою. Як ці напрямки зовнішньої політики бачаться з Пекіна?
Це велике питання, але я спробую стисло. Відносини КНР-США – це відносини між двома глобальними лідерами. Кожен з них має власні національні інтереси, над захистом та реалізацією яких наполегливо працює. Будучи глобальними лідерами Пекін і Вашингтон приречені, з одного боку, на конкуренцію, а з іншого – на діалог. Останнім часом ми спостерігаємо певну активізацію двосторонніх контактів, що сприятиме нормалізації та стабілізації двосторонніх відносин. Однак, навіть після таких перемовин конкуренція між КНР і США не зникне, тому, навіть, у довгостроковій перспективі ми обов’язково станемо свідками періодів загострень та відлиги у цих стосунках.
КНР і ЄС є стратегічними партнерами; обидві сторони зацікавлені у підтримці стабільних та прогнозованих відносин. У цьому контексті повномасштабне вторгнення російської армії в Україну, а точніше – реакція Китаю на російську агресію, стало зростаючою проблемою для китайських інтересів у Євросоюзі. Наші європейські партнери дуже чітко заявили і продовжують заявляти Пекіну про необхідність зайняти більш жорстку – справедливу – позицію щодо війни Росії супроти України.
Водночас, попри таку позицію Брюсселя, ми не спостерігаємо змін у підході Китаю до питання відкритого нападу Росії на Україну.
Наразі триває підготовкою до проведення саміту ЄС-КНР (7-8 грудня), якому передував візит у Китай верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля. Ми розраховуємо, що серед ключових інтересів європейська сторона просуватиме і питання реагування Пекіна на агресію Москви, і питання долучення КНР до реалізації формули миру, і інші однаково важливі для Брюсселя та Києва питання.
Реакція Китаю на російську агресію – проблема для китайських інтересів у Євросоюзі
Африка є континентом країн, які розвиваються. Тим самим Глобальним Півднем, до якого відносить себе Китай, який намагається відігравати активну роль його лідера та голосу. У цьому контексті важливість для Пекіна діалогу з Африкою за лінією Південь-Південь неможливо переоцінити.
Африка цікавить Китай з різних точок зору. Це і природні ресурси, і співробітництво у міжнародних організаціях, і спільність поглядів на велику кількість питань міжнародного порядку денного. У свою чергу, Китай виступає для Африканських країн одним з небагатьох доступних джерел інвестицій та кредитів. Враховуючи той факт, що з переважною більшістю країн Африки КНР не має принципових проблемних питань, на мою думку, співпраця Китаю з країнами Африканського континенту з роками буде лише поглиблюватися та розвиватися.
«Оприлюднений Пекіном документ не є мирним планом»
Мирний план Китаю. Що реально змінилося, які кроки було зроблено Китаєм з часу його оголошення у контексті мирних ініціатив? Які паралелі можна проводити, якщо взяти кейс Ірану і Саудівської Аравії? На вашу думку, чи може Китай «купити» мир у Росії у її війні з Україною? Що це могло би бути?
Китай не здійснював якихось кроків для реалізації «мирного плану», адже Китай такого «плану» не оголошував. Оприлюднений Пекіном 24 лютого позиційний документ не є «мирним планом» чи будь-яким іншим планом, а радше сукупністю політичних поглядів Китаю на можливість врегулювати «українську кризу», як китайці люблять називати розв’язану РФ війну проти України.
Так, ми знаємо, що спецпредставник уряду КНР з питань Євразії Лі Хуей взяв участь у зустрічі дипломатичних радників із національної безпеки та політичних директорів зовнішньополітичних відомств провідних країн світу щодо ключових принципів відновлення сталого й справедливого миру для України у Джидді. Безумовно, рішення наших китайських партнерів щодо участі у цьому заході надважливе і ми хотіли би бачити представника Китаю і під час наступного раунду консультацій цього формату.
За підсумками саудівських консультацій Китай пообіцяв «продовжувати діяти у дусі «чотирьох необхідних принципів», «чотирьох спільних заходів» та «трьох моментів для роздумів», запропонованих головою КНР Сі Цзіньпіном», а також працювати на основі документу «Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи», посилюючи діалог і комунікацію з усіма сторонами та «сприяти політичному врегулюванню української кризи».
Щодо кейсу Саудівська Аравія – Іран, то паралелей з війною Росії проти України, на мою думку, небагато. По-перше, ці близькосхідні держави не вели військових дій між собою. По-друге, Китай не просто направляв свого представника на переговори між Ер-Ріядом та Тегераном, а виступав їх організатором. По-третє, ми бачимо, що Саудівська Аравія та Іран мають схожі погляди у важливих питаннях стратегії їхнього подальшого розвитку. Як приклад, наступного року обидві країни стануть учасниками БРІКС.
У той же час, з кожним новим днем російської агресії проти України мені стає дедалі складніше вигадати хоча б якісь невоєнні точки дотику між Україною та Росією. По-четверте, підготовка до відновлення дипвідносин між Саудівською Аравією та Іраном тривала не один рік і була непублічною, а ми ж ведемо підготовку до Саміту миру (Глобальний саміт миру може відбутися у лютому 2024 року) відкрито.
Припинення імпорту з України не створює прямої загрози продовольчій безпеці Китаю
Вплив російської пропаганди у Китаї. Як Україна, посольство може з ним боротися?
Почнемо з того, що, на жаль, інформаційний простір у Китаї є сильно зарегульованим і контрольованим, а також схиляється до російського бачення подій довкола війни РФ проти України.
У Китаї присутні кореспондентські пункти декількох потужних російських ЗМІ, а Україна має тут лише одного журналіста, якого відправив «Укрінформ».
Російські ЗМІ з потужним китайськомовним сегментом мають чималу китайську аудиторію та легко доносять китайському населенню свої наративи. Українські ж ЗМІ китайськомовних версій не мають.
Минулого року, в особливо критичний з точки зору протидії російській пропаганді і дезінформації період, посольством було реалізовано низку проєктів, спрямованих на поширення у Китаї об’єктивної інформації про події в Україні. Це дуже допомогло нам збільшити кількість підписників на акаунт посольства у китайській соціальній мережі Weibo (аналог Facebook), а також у десятки разів збільшити кількість переглядів розміщеної нами інформації.
За допомогою нашої сторінки у Weibo ми маємо змогу доносити інформацію широкому загалу китайської аудиторії. Значну допомогу у підготовці і поширенні китайськомовного контенту надають нам посольства країн-партнерів у Пекіні.
Коли ви запитуєте, як посольство може боротися з впливом російської пропаганди у Китаї, ви прекрасно розумієте, що наші можливості на цьому напрямі вкрай обмежені. Ми потребуємо додаткових фінансових та людських ресурсів, потрібний системний підхід для відпрацювання цього питання. Взагалі, аби перекрити російські голоси у Китаї, необхідно розробити та реалізувати окрему програму у середньостроковій перспективі. І силами лише українських дипломатів з цією проблемою не впоратися.
«Китай є одним із небагатьох наших партнерів, до якого прислухається Кремль»
За вашими відчуттями, Україна важлива для Китаю і чи змінюється ставлення Пекіна до української теми в останні місяці?
Як мені відомо, у Пекіні пильно і системно відслідковують та аналізують все, що відбувається у нашій державі та навколо неї. Водночас, значення України для Китаю, з урахуванням того ж обсягу двосторонньої торгівлі, не є глобальним, а питання війни Росії проти нашої держави розглядається крізь призму китайсько-американських, китайсько-європейських та китайсько-російських відносин.
Ми зберігаємо стабільні контакти з китайською стороною, адже Китай є одним із небагатьох наших партнерів, до якого прислухається Кремль. Пекін вважає, що перемовини є головним інструментом для вирішення російсько-українського конфлікту та виражає готовність «у власний спосіб» сприяти пошуку мирного рішення і підтримувати контакти з різними сторонами як у двосторонньому, так в багатосторонньому форматах.
З початку відкритого російського збройного вторгнення на територію нашої держави китайські партнери як мантру повторюють фразу про те, що позиція Китаю стосовно «української кризи є чіткою і послідовною». І ця позиція залишається незмінною майже два роки поспіль…
Проте у світі нічого немає неможливого та постійного. Вода камінь точить.
25 квітня Сі Цзіньпін прийняв вірчі грамоти у 70 послів різних країн. Вас же призначили тільки на наступний день, після розмови китайського лідера з українським президентом. І лише 20 червня ви вручили копії вірчих грамот директору протокольного департаменту МЗС Китаю Хун Лею. Чому так затягнувся процес вашого призначення, що було не так? На вручення вірчих грамот лідеру Китаю доведеться чекати кілька років?
У цьому питанні відсутня конспірологія. Процес призначення посла у нашій державі є чітко регламентованим, як і подальша процедура його акредитації у державі перебування.
У квітні цього року Голова КНР Сі Цзіньпін вперше за останні два роки прийняв вірчі грамоти від послів іноземних держав. Передусім, така пауза відбулася через існування жорстких коронавірусних обмежень у Китаї.
З моменту останньої церемонії вручення на територію Китаю прибули вже близько 20 нових послів, які також очікують на зустріч із лідером держави. Всі вони вручатимуть вірчі грамоти у порядку прибуття до держави, наприклад, переді мною буде посол Нікарагуа Майкл Кемпбелл, за мною – посол Ірану Мохсен Бахтіяр.
У поточних умовах важко передбачати, коли може відбутися така церемонія, все залежить від графіка голови КНР. Всі у процесі очікування. Але це не обмежує мене у здійсненні моїх функцій як посла.
Богдан Боднарук, для «Главкома»
Коментарі — 0